Якщо газ і світло ще двічі подорожчають, альтернативні енергетичні системи «відіб’ються» за 2-3 роки.
Альтернативна енергетика давно вважається пріоритетом №1 для Закарпаття, коли мова заходить про ресурсний потенціал регіону. Міні-ГЕС, вітряки, сонячні колектори та інші енергетичні системи багато хто сприймає як наше невідворотне «завтра». Проте, виявляється, є вже чимало закарпатців, які не тільки подумовують про альтернативні джерела енергії, а й на практиці впроваджують цікаві економні ідеї.
«Замок» розпочинає серію матеріалів, присвячених огляду альтернативних енергетичних систем та комплексів з допомогою експертів ринку та тих людей, котрі вже спробували відійти від звичної схеми «газ-електрика-дрова».
Що не кажи, а ми тепер зобов’язані. Уперше за час президентства Віктор Янукович приїхав на Закарпаття і хоч багато за що нас критикував, але за перехід на індивідуаль-не опалення похвалив. Тепер наш досвід поширю-ватимуть на всю Україну.
Але це зараз називають досвідом і стратегічним підходом. Починалося ж усе значно простіше – люди сиділи в холодних домівках, однак за неіснуюче тепло мусили ще й чимало платити. Кожен рятувався як міг і на скільки вистачило грошей. Нині закарпатці, які частіше, ніж мешканці інших регіонів України, бувають у європейських країнах і хто думає про майбутнє, вкладають гроші в альтернативне газовому опалення. Вочевидь, знову ми не від доброго життя та від перспектив здорожчання блакитного палива будемо в авангарді і покажемо всій Україні, як можна економно грітися.
Ми ЇХ не бачимо, але ВОНИ є
Тихий, швидше схожий на сільський, мікрорайон особняків біля «Білочки» фактично в центрі Ужгорода. Перехожий оцінить вишукану елегантність будинків, але навряд чи здогадається, що тільки в одному кварталі тут 4-5 з них обігріваються сонячними колекторами та тепловими насосами.
«Ось, до прикладу, цей будинок, – проводить «Замку» «екскурсію» директор «Solar Karpathy» Сергій Паскаль. – Кілька років тому його господар вийшов на пенсію і вирішив вести активний спосіб життя. Облаштував із гаража на дві машини невеликий басейн з системою протитечії для «навантаженого» плавання. Однак для комфорту в цьому приміщенні і підігріву води треба було чимало газу».
Як відомо, у нас чим більше використовуєш блакитного палива, тим дорожче коштує один його «кубик». Отож сім’я перейшла в так звану третю категорію споживачів (тобто ті, хто спалює більше 6 тисяч кубів за рік), а події в державі і взаємини з північним сусідом не залишали сумніву: газ тільки дорожчатиме і швидкими темпами. Запросили фахівців, ті порадили встановлення теплового насосу типу повітря-вода, що дозволило від газу для басейну відмовитися повністю. Нині купання обходиться родині, залежно від температури надворі, від 2 до 3 гривень у день, – про це свідчить листочок обліку, прикріплений над блакитною чашею.
Через рік, відчувши економію, замовили встановлення трьох 15-трубних сонячних колекторів для підігріву води та опалення житлового будинку. Систему завели в невеличку кімнатку, де стоїть поважного віку газовий котел, і врізали в діючу мережу опалення. Тепер восени та навесні гріються і мають гарячу воду тільки від геліоколекторів, а в похмурі зимові дні, коли сонцю не пробитися крізь важкі хмари, автоматично включається газовий котел – і в чималому двоповерховому будинку завжди задана господарями температура. За газ нині платять за тарифами першої категорії споживачів.
Історія будинку неподалік має протилежну послідовність. Спочатку для нового дому господар замовив 6 панелей плоских сонячних колекторів, що дало повне забезпечення теплою водою і економію 40-45% газу для опалення. (До слова, сонячні колектори, які багато закарпатців бачили за кордоном і які зазвичай називаємо сонячними батареями, відрізняються тим, що, на відміну від батарей, дають одразу теплову, а не електричну енергію). За рік чоловік замовив встановлення теплового насосу для басейну. Зараз закінчує оздоблювальні роботи і вже купається.
«Сонячні колектори вже третій рік економлять нам 35-40% газу в рік, – розповідає адміністратор ТОВ «Матіас» Іван Мазар. – Це готель «У Аніти», офісні та житлові приміщення, кафе, дві бані за кілька кроків від «серця» Ужгорода – площі Корятовича. Часто і взимку такі сонячні дні, що газ не використовуємо. Плануємо ще один корпус і приватні будинки підключати, системи майже змонтовані». Пан Іван каже, що вперше зацікавилися альтернативними енергоносіями на спеціалізованій виставці. Придивлялися, читали, зважували, а тепер тішаться. Складнощів в обслуговуванні ніяких – раз-двічі на рік підкоригувати налаштування електроніки.
Здавалося б, чому ми не бачимо в Ужгороді сонячних колекторів на дахах? Насамперед, пояснює Сергій Паскаль, тому, що вони ставляться з чіткою орієнтацією на південь, а найчастіше цей схил даху виходить на приватне подвір’я. Проте, виявляється, є і ще одна, ментальна особливість: ті закарпатці, що вирішили вкласти кошти в сучасне теплопостачання, воліють цього не афішувати. І з міркувань зберегти обладнання, і через заздрість «доброзичливців». Так, одну з систем на вул.Легоцького в Ужгороді довелося, на прохання замовника, за додаткові кошти перемонтувати, опустивши так, аби вона стала менш «публічною». Благо, конструкції можна кріпити не лише на дах, а й, наприклад, на балкон, на козирок балкону, з боку стінки, на паркан або й у вигляді декоративної альтанки як на вул. Джамбула в Ужгороді.
Розумні системи вимагають… розуму
За словами пана Сергія, починати треба з аудиту тепловтрат будинку. Захистити стіни, утеплити цокольний поверх, горище, поставити якісні вікна та двері, забезпечити «розумний» режим провітрювання. Для останнього використовують так звані системи рекуперації повітря, коли тепло, яке виходить з будинку, нагріває холодне повітря, що входить на обігрів будинку. Цими, здавалося б, найпростішими методами можна зекономити 20-30% витрат на опалення.
Найкраще встановлювати систему альтернативного опалення ще при зведенні житла. Сонячні колектори чи тепловий насос складуть у вартості новобудови близько 2-3 %, але при цьому економиться щонайменше 50 % газу, електрики чи будь-якого іншого теплоносія на термін експлуатації системи, тобто близько 50 років (докладніше див. www.solarkarpathy.com.ua). У середньому в році на Закарпатті 275 сонячних днів.
Проте і в будинках, що зведені давно, перехід на нове опалення зовсім не означає вселенський ремонт. Іван Мазар каже, що у них комплекс при встановленні сонячних колекторів працював у звичному режимі і навіть не всі гості готелю та кафе помічали проведення робіт.
Однозначно сказати, у які гроші обійдеться альтернативне опалення, практично не можливо. На кожен об’єкт виходить проектант і робить розрахунки. Можна витратити відносно незначну суму, поставити найпростіше обладнання й економити 20% газу, можна складніше і заощаджувати 50 або й до 80 відсотків, можна, зазвичай із долученням теплового насосу, повністю відмовитися від газу.
Найголовніше – правильний підбір системи, чіткий розрахунок і налаштування. Не можна покладатися на виставлені в інтернеті схеми за принципом «зроби сам» або фірми, які радять: купіть все в нас, насос, бойлер, з’єднайте – і буде працювати.
Як розповідає Сергій Євгенович, доводиться ще й долати чимало стереотипів. Скажімо, багато хто не розуміє, що воду не варто нагрівати більш ніж до 40 градусів – ніхто у гарячішій не миється, а побутові прилади – пралки, посудомийки – самі її нагрівають. Відтак ми зазвичай напускаємо у ванну мало не окріп, а тоді витрачаємо енергію чи воду аби його «розвести». Так, на радіатори для опалення треба воду 55-60 градусів, але це вже зовсім інший контур.
Чим дорожчий газ – тим вигідніша «альтернативка»
«Solar Karpathy» з 2006 року встановив і обслуговує на Закарпатті вже 45 об’єктів з тими чи іншими ще не традиційними для України альтернативними джерелами енергії. Це приватні будинки, медичні заклади, які профінансувала держава та приватні готелі. Зараз прораховують систему для обі-гріву новозведеного храму, висота якого всередині 36 метрів (!). Важче з квартирами багатоповерхівок. Більш реально – для мешканців верхніх поверхів, якщо є можливість закрити горище і поставити геліосистему. А для середніх та нижніх поверхів треба, щоб балкон виходив на південь, та ще й мати певність, що до дорогої установки не дістануться «добрі» люди.
Останнім часом, каже пан Сергій, усе більше наших заробітчан, які зводять будинки в Європі, бачать, як там встановлюються і діють сучасні системи опалення – і так облаштовують свої домівки. Торік, розповідає, було кілька клієнтів, які навіть привозили готові проектні рішення або ж список потрібного обладнання. «Альтернативка» – хороший вихід для багатих сіл, скажімо, Тячівщини, де культ великих приватних будинків, або для Рахівщини та інших гірських територій, куди газогони не довели і вже ніколи не протягнуть.
Найбільше стримує поширення альтернативних систем опалення їхня дорожнеча. Хоча якщо порівнювати вартість обладнання і установки, то робота наших фахівців становить близько 15-20%, тобто ціни на послуги у нас нижчі, ніж європейські.
Неможливо точно сказати, за скільки окупиться нова система. Нині середня окупність у нас 5-6 років. У Європі значно нижча, бо там вищі ціни на енергоносії. Проте якщо ще раз-другий піднімуть українські тарифи на газ та електрику, то і в нас вкладені кошти «відіб’ються» вже за 2,5-3 роки. Установка альтернативного енергоджерела – це саме той рубль, який копійку береже: зараз один кіловат тепла для споживача, який дає, скажімо, тепловий насос, удвічі дешевший, ніж газ, і у 4-5 разів, ніж електрика.
Ще один стереотип – багато хто сподівається, що системи альтернативного обігріву подешевшають. Сергій Євгенович каже, що скільки їхня фірма працює, щороку ціни, навпаки, зростають на 5-10%. Насамперед через світові тенденції – останні 10 років скло та мідь, алюміній, які складають основу геліосистем, зростають у ціні. Єдине, що може дешевшати – електронні блоки управління, але вони стають щодалі більш функціональними, а тому кожна нова модель займає цінову нішу попередниць або й коштує більше.
І насамкінець. Закарпаття – регіон переважно приватних будинків. А ще – лісу. Багато хто ще кілька років тому тішився проведеному газу: не треба буде без кінця колоти дрова, підкидати їх у піч і щороку білити закіптявілі стіни. Однак здорожчання газу змусило «перепросити» старі кальги. Але це – повернення у прадідівське минуле. А життя показує, що рано чи пізно таки доведеться «знімати калап» перед майбутнім.
