В епоху Інтернету, скайпу, електронної пошти, єдиних валют і тотальної глобалізації, здавалося б, проблем із пошуком другої половинки виникати б не мало взагалі. Наречену чи жениха нині, не виходячи з дому, можна знайти хоч у Каліфорнії, хоч в Улан-Уде.
На щастя, тематичних інтернет-сайтів і сторінок оголошень у друкованих виданнях хоч греблю гати. Так то воно так, кажуть читачі «Замку», проте, скаржаться, усі ці дистанційні можливості для знайомств – дуже сумнівні.
Інтернет сльозам не вірить
У знаменитому кінофільмі «Москва сльозам не вірить» чудово показано, як вирішували проблему одинаків у радянські часи. Клуби знайомств із різноманітними віковими групами, зацікавленнями й танцювальними вечорами справді ставали виходом для самотніх людей середнього й старшого віку. На жаль, нині така система майже перестала існувати. Знайомства перемістились у віртуальну площину.
В Ужгороді є чимало можливостей розмістити оголошення із закликом відгукнутися до своєї другої половинки чи й просто «порядного чоловіка без поганих звичок та матеріальних проблем». Вашу анкету (за обумовлену оплату) легко розмістять і в обласних друкованих виданнях, і навіть на міжнародному сайті знайомств. Проте поспілкуватись із такими ж одинокими серцями наживо у вас навряд чи вийде.
«Достатньо поверхово пробігтися поглядом сайтами знайомств, щоб зрозуміти: абсолютна більшість людей там шукає не серйозних стосунків, а головним чином сексуальних розваг. Тобто сподіватися на міцні тривалі взаємини з людиною, із якою зійшлися через такі ресурси, майже неможливо», – скаржиться пані Олена (ім’я змінено. – Авт.). До того ж є небезпека, що наречена(ий) з Каліфорнії може виявитися при особистій зустрічі далеко не тою особою, фотокартками якої ви милувалися протягом місяців інтерактивних спілкувань.
«Справді, інтернет-знайомства – це побачення насліпо, – каже магістр психології Олег Пагулич. – Мережа ні до чого не зобов’язує. Можна полистуватися, подивитися й покоментувати фото одне одного – і все. Пішов, і не треба прощатися».
Така непередбачуваність і ненадійність онлайн-знайомств може бути захопливою для підлітків, проте люди, які вже переступили межу 30-ліття, віддають перевагу більш традиційним формам стосунків і прагнуть надійності. Особливо це помітно у спільнотах патріархальних, до яких належать закарпатці.
Самотність – від комплексів
Можливо, саме тому для багатьох краян проблема є справді актуальною. До редакції «Замку» звернулися читачі з проханням розглянути тему знайомств на наших сторінках. Поділилися життєвою ситуацією: старанний студент, спортсмен, вихований («аж надто вихований» – за словами деяких знайомих) хлопець до 30 років майже весь вільний час присвячував навчанню, роботі. Якось і не помітив, як пролетіли роки, дівчат довкола почало крутитися менше, а більшість ровесниць уже бавили діточок. І нині робота в чоловіка забирає чи не весь час, ходити на дискотеки вже якось недоречно... Тож досі одинокий. Де ж якщо й не знайти кохану, то бодай приємну товаришку-однодумця?
«Тепер неважко познайомитися, це навіть набагато легше зробити, ніж років 20–30 тому, – наголошує психолог. – Проте нині людям важко знайти справді глибокі, тривалі стосунки. Традиційно в чоловіків є певна перевага. У віці 30–35 років мужчинам знач¬но легше відшукати пару, ніж представницям слабкої статі. Якщо ж у таких літах чоловік відчуває труднощі у стосунках із жінками, то це переважно суто психологічні бар’єри – проблеми, які цілком можна вирішити з допомогою психолога. І цього аж ніяк не слід боятися. Ми ж не прив’язуємо до дверей хворого зуба, і не лікуємо апендицит кровопусканням, як це було у ХVІІ столітті, а звертаємося до фахівця. То чому стереотипи, що вирішувати проблеми психологічного характеру слід винятково самотужки, так міцно сидять у нас і сьогодні?» – резюмує спеціаліст.
Щодо самотніх жінок, яким за тридцять, психолог радить не ставити надто високі планки потенційним обранцям. «Наші жінки й дівчата хочуть усе й одразу: щоб наречений був і забезпечений, і красивий, і молодець». Самі ж панянки, забуваючи про власні вади й «неідеальності», а також про те, що їх майже вдвічі більше, ніж потенційних партнерів, так і залишаються самотніми». Найгірше, каже фахівець, що сьогодні під поняттям серйозності стосунків розуміємо переважно фінансову складову, забезпеченість.
«Насправді взаємини, розпочаті на сексуальній основі, можуть виявитися не менш серйозними і тривалими, ніж ті, що будуються суто на раціональному розрахунку. Просто стереотипи не дозволяють нам часом правильно оцінити перспективи».
Не щастить у коханні? Змініть роботу
Фахівці називають обов’язкову умову для тих, хто прагне зав’язати хороші стосунки: не слід боятися робити певні кроки для реалізації своєї мрії. «Потрібно пробувати, не чекати, що все вийде одразу ж – з першого разу. Варто навіть кілька разів помилитися, аби врешті знайти те, що справді шукав», – наголошує Олег Пагулич. Часто люди, раз опікшись, остерігаються нових стосунків, важко переживаючи негативний досвід, зациклюючись на невдачі. Проте насправді у взаєминах «негативного» досвіду бути не може. Роботу над помилками й засвоєні уроки ми інстинктивно застосовуємо надалі чи в наступних стосунках, що часто є дуже корисним.
Наразі ж із проблемою самот¬ності багатьох нерішучих закарпатців психолог має намір боротися курсами... «пікапу». Олег Пагулич розповів «Замку», що вже навіть запланував відкриття в Ужгороді двох відповідних шкіл, де чоловіків і жінок навчатимуть долати застарілі комплекси, легко й невимушено знайомитися, без страхів та упереджень будувати стосунки з протилежною статтю. Відповідні майстер-класи сам засновник курсів уже пройшов у Києві, і цей досвід має намір поширити й серед краян.
Якщо ж у коханні вперто не щастить, психологи радять... пе¬рем¬кнути увагу на щось інше, наприклад, змінити рід діяльності, знайти цікаве хобі, почати відвідувати якийсь гурток, вивчати щось нове. Адже, коли людина захоплена улюбленою справою, – вона щаслива. А щасливі зав¬жди страшенно привабливі, тому обов’язково притягують до себе інших.
