Відомий закарпатський поет про нову роботу, нові книжки та нові емоції.
У нашій останній розмові Ви казали, що поезія потребує особливого натхнення. Як у Вас із ним сьогодні?
Чудово. 2011рік був роком кота – моїм роком. Згідно із східним календарем він ще не закінчився. Тому із новими текстами у мене проблем немає. Пишу постійно. Цьому ще сприяє і те, що я змінив місце роботи. Попередня робота забирала багато енергії, а матеріального задоволення від неї я не мав. І хоча теперішня теж не задовольняє мене у матеріальному плані, але вона й не забирає стільки життєвих сил, не виснажує, не тримає постійно у нервовому напруженні. Це все дає можливість використовувати сили на улюблену справу.
Пане Василю, про Вас давно нічого не чути у ЗМІ. Ви умисно зникли, чим зараз займаєтеся?
Давно не чути в ЗМІ? Знаєте, зізнаюся по секрету і тільки Вам. Це такий піар хід. У попередні роки я більше виділяв часу для журналістики. Було, навіть, що отримував журналістські відзнаки, наприклад, як найбільший піарщик Іршавщини.
Я багато публікувався у «Старому замку Паланку». Тоді там платили непогані гонорари і, завдяки головному редактору Юрію Клованичу, газета була надзвичайно цікавою для інтелігенції краю, вона вирізнялася серед друкованої продукції Закарпаття. Тепер вона стала схожою на всі інші газети і її перестали купувати. «Новини Закарпаття» мають тепер значно вищий рейтинг.
Але я відволікся, здається. Коли людина постійно на слуху, вона, через якийсь час, перестає цікавити публіку. Тому, вигідно інколи відійти у тінь, щоб тобою знову зацікавилися. Саме так я і зробив. А весь цей час використав для поезії. І не шкодую ні крапельки.
Розкажіть про нову книжку: про що вона, для кого і чому?
У мене готові до друку кілька книжок. Це для інтриги. Але перша, яка має вийти найближчим часом у видавництві «Ліра» називається «Ваба». Затримка за художнім оформленням і… Ну, є ще причина. На першій сторінці є присвята «М». Але книжка не тільки для «М» - для всіх шанувальників інтимної лірики.
Вона вся про те саме, про найніжніше і найпрекрасніше почуття, завдяки якому людство ще існує. Про стосунки чоловіка і жінки – тема, якій я присвятив усього себе. Сподіваюся, що завдяки цій темі книжка стане надзвичайно популярною і весь тираж продасться в рекордні терміни. А чому? Певно тому, що я не можу без цього.
Багато Ваших книжок перекладено на інші мови. Доля цього видання вже вирішена?
Так. Не тільки пропозиції, але і робота йде. З перекладачем ми спілкуємося по Інтернету. Можливо, через складність у перекладі окремих творів, зокрема сонетів і римованої поезії, де важко вловити дух мови і тіло тексту, перекладено буде не «Вабу» повністю, а її частину і буде додано вірші з наступної збірки, над якою я працюю тепер. Видаватися ця книга буде за кордоном. Сподіваюся, що там спонсорів шукати не треба буде.
Кому першому читаєте свої вірші і хто має право сказати Вам, що «рима не та» чи «слово підібране не вдало»?
Якщо чесно, то не читаю нікому. Показую. Теж через Інтернет. Частину, значну частину нових текстів публікую на сайтах. Наприклад тут.
311 віршів, опублікованих тут, на сьогоднішній день дали мені можливість дійти до 38561 читача. На жаль, жодна моя книга ще не виходила таким тиражем.
Мої домашні знайомляться з текстами вже в книгах. Пісенні тексти першою читає дружина і дочка. Частина шлягерів, як от «Мамин вальс», «Дві любові», «А мені так треба небагато», з’явилася на світ саме завдяки першому прочитанню дружиною. Вона ж написала музику і чудово виконала ці пісні.
Коли плануєте презентувати збірку і яким тиражем вона вийде?
Тисяча примірників. А презентувати… Одразу по виході. І в багатьох містах. Маю запрошення в Острозьку академію, в Рівне, Чернівці, Київ, Харків… Але почну, звичайно, з Іршави, Мукачева та Ужгорода.
Фото: Валентин Кузан
