Закарпатська журналістка розповіла про "листи щастя", які приходять закарпатцям.
Нещодавно на електронну пошту отримала ось такого листа (передаю дослівно): «Внимание Ксения! Вы должны быть удивлены содержанием этого сообщения, но не игнорируйте его. Я адвокат Майкл Хафф. У меня есть благоприятное правовое много $ 8.375.000.00 для вас. Эта сумма была на хранение в банке в моей стране на моего покойного клиента национального вашей страны. Поскольку у вас есть та же самая фамилия, у меня есть законное право представить вас как наследника фонда для нашей взаимной выгоды». Скажу чесно, що посміялася з цього. Хоча отримати таку суму в спадок ніхто б не відмовився. Однак через журналістську цікавість усе ж написала відповідь (українською), як мене і просили. Поцікавилася, як можу отримати спадок і що для цього треба зробити.
Майкл відповів одразу, що надішле більш повну інформацію за 20 хвилин. Але минув день-другий, а реакції ніякої. Я знову дала про себе знати. І через кілька хвилин отримала відповідь уже українською (видно, що користувалися гугл-перекладачем). Її і цитую: «Я підготував інформацію подробиці того дня, але через напружений, і втома, я повинен забути про це. Так от інформація, прочитав його і повернутися до мене як можна швидше». В електронному листі було вкладено фотографії темношкірої людини (мабуть, це адвокат), чоловіка із дружиною, у них — світлий колір шкіри, тому я зрозуміла, що це мій далекий родич, чий спадок має мене ощасливити (др. Джон), та фото із його похорону (але домовина закрита, тому невідомо, кого ховають). Окрім цього, Майкл надіслав копію свого адвокатського сертифіката англійською мовою із печатками, лист-епопею про історію, що сталася з його клієнтом, і умовами отримання. Лист був російською мовою (через гугл-перекладач) і починався словами «Я предстал пред тобою как ясный свет». З його слів, мій «родич» загинув ще у 2009 році у страшній аварії разом із дружиною та «единственная женщина-ребенок». Його спадок Майкл, котрий живе у Республіці Того (Африка) і був особистим адвокатом покійного (у країні практикує сімейну судову юрисдикцію), пропонує розділити 40% на 40%, а 20% — для дитячого будинку. Дуже важливо, наголошує, що ми повинні швидко здійснити нашу «сіделку». Бо, мовляв, дружина його померла після пологів, залишилася дитина (фото надіслав), яка хвора на «інфекцію легенів». Її на операцію треба везти на Кубу, на що потрібні терміново гроші, бо боїться, щоб хлопчик не помер…
За планом, спочатку мала отримати свою частку я, а вже потім він. Але для цього пропонувалося виконати кілька умов, які важко зрозуміти через те, що це переклад з якоїсь мови через гугл-перекладач. Але дещо розібрати все ж вдалося. Зокрема, що та інформація, якою ділиться зі мною мій африканський компаньйон, є секретною, і тому маю її берегти і нікому нічого не розповідати «из-за ревности мира». А головне — я мала пообіцяти, що не втечу з «фондом после его поступления на банковский счет» і не шукатиму спосіб шантажувати Майкла.
Якщо я приймаю такі «правила гри», то слід було зателефонувати в Республіку Того, чого я, звісно, не зробила.
Зате поділилася тим, що стала «мільйонеркою», із друзями у мережі «Фейсбук». Виявляється, таких чимало. Колега з Івано-Франківська написала, що теж отримала подібного листа з Республіки Того, але не від адвоката, а банківського працівника, у котрого клієнт теж помер. «Я йому написала, що якщо він хоче зі мною співпрацювати, то має вислати мені на мій рахунок 1000 євро для переконливості. Натомість він надіслав мені копію паспорта і свої фотки. Але попросив мої теж», — розповіла іванофранківка.
До речі, «свого» адвоката Майкла Хаффа я вирішила розшукати у пошуковику гугл (задавала й англійською мовою). Видало якусь іншу людину, не схожу на ту, що на моїх фото. Заодно в мережі інтернет виявилося чимало цікавих історій стосовно спадку саме в Республіці Того чи іншій африканській країні. Одна росіянка розповідає історію, що трапилася з її батьком. «Зрадівши такому подарунку долі на старості років, той вирішив летіти в Того, місто Ломе, для прийняття спадщини. Зустріч в Ломе була теплою і дружньою, відтак у «програму» включили ще й знайомство з дітьми і дружиною, прекрасну вечерю, поїздку в банк, де для повної «відключки» мозку в спеціальному кабінеті два амбали продемонстрували віп-клієнту величезний дерев’яний ящик з доларами, запевнивши що це тепер ВАШЕ. А от потім почався «геморой», — пише жінка. — Для переказу грошей в іншу країну потрібно було заплатити банку Республіки Того невеликий відсоток від суми, а в даній ситуації він становив 50 тис. доларів. Мій пенсіонер знайшов можливість це зробити, а я йому допомогла. Зараз він ще в Того, контактує з шахраями в надії на спадщину, а вони, мабуть, — на більш крупний куш…». Жінка просить пораду юриста.
Ці так звані листи щастя називають «нігерійськими». Вони є поширеним видом шахрайства, який отримав найбільший розвиток з появою масових розсилок електронною поштою (спаму). Вважається, що «нігерійське шахрайство» становить сьогодні більше 8% від усіх афер в інтернеті. Його жертвами ставали як відомі особистості, так і пересічні громадяни. За останні кілька років серед постраждалих відзначилися професор Гарварда і особистий невропатолог Рональда Рейгана, який втратив близько $ 3 млн. за нігерійською схемою. За статистикою ж британської поліції, близько 1% громадян країни отримують «листи щастя», відгукуються на них і виплачують гроші. У 2002 р. втрати від шахрайства в США оцінювалися в $ 100 млн. щорічно, а в усьому світі сягали майже $ 1,5 млрд. Близько 41% листів надходить з Нігерії, 18% — Південної Африки, 8% — Сьєрра-Леоне, 6% — Заїру і 5% — з Зімбабве. Якоїсь офіційної статистики щодо жертв аферистів в Україні нема. Хіба в соціальних мережах користувачі хизуються, що самі «розводили» на гроші адвокатів і банкірів, які надсилали «нігерійські листи». Але це мізерні суми —20—30 американських доларів, які просили як доказ, що пише «жива» людина…
У секторі зв’язків із громадськістю УМВС у Закарпатській області запевняють, що заяви від постраждалих від подібних афер закарпатців до них поки не надходили. Зате чи не щотижня наші земляки потрапляють на інші «гачки» інтернет-шахраїв. Йдеться, як правило, про продаж товарів чи речей через мережу інтернет. До прикладу жінка продавала весільну сукню. Покупці телефонують, просять номер зарплатної банківської картки, а люди (можливо, під гіпнозом) дають навіть її пін-код. Відтак, відправивши товар, залишаються й без грошей, що були на картці. Міліція розслідує такі факти, але там кажуть, що шахраїв знайти важко, оскільки після вдалої оборудки ті викидають телефонну картку, якою користувалися.
Але юристи радять все-таки звертатися в міліцію чи навіть Інтерпол. Принаймні у ході розслідування зрозумієте, звідки вітер дме і чи є у вас якісь шанси повернути втрачене. Знайомий психолог каже, що люди потрапляють на гачок подібних шахраїв, бо спрацьовує ефект — «Нарешті, я так довго чекав і заслужив це!». А з іншого боку – останнім часом спостерігається якесь моральне виснаження, постійний негатив породжує бажання щастя, ну і бажання збагачення, причому якнайшвидшого. А тут тобі усміхається фортуна…
А щоб відтак не довелося плакати, варто знати, що: електронна скринька – це не ідентифікація особи. Там нема даних про вас. Тож таке омріяне: «Я вибрав вас із вашої країни», — фальш; іноземні адвокати шукають спадкоємців через офіційні запити, а не електронну пошту. Разом з тим вас повинен насторожити той факт, що в Африці маєте родича та ще й з українським прізвищем.
А насамкінець ніколи не забувайте про те, що безкоштовний сир буває лише у мишоловці.
