Угорщина проти ціанідів, а наша влада готує ґрунт для видобутку золота подібними методами
Днями міністерства закордонних справ і міністерства сільського розвитку Угорщини опублікували спільну заяву, де виказують гостре занепокоєння антиекологічними методами видобутку золота у Румунії, яка регулярно забруднює басейн річки Тиса, в тому числі на Закарпатті.
Зокрема уряд Угорщини очікує, що румунська влада буде дотримуватися європейських правил безпеки навколишнього середовища при видобутку золота. Адже екологія басейну річки Тиса, яка протікає по території трьох країн, знову у небезпеці через діяльність золоторудника в Rosia Montana, що у західній Румунії. Угорщина занепокоєна тим, що румунський уряд планує підтримати золотий і срібний рудник в якості проекту національного значення.
У заяві йдеться, що видобуток золота із застосуванням ціаніду включає в себе величезні ризики і ставить під загрозу чистоту води і біологічне розмаїття. Зокрема згадується витік ціаніду у 2000 році, що стався на румунській шахті з видобутку золота, в результаті чого були знищена майже вся фауна на значній ділянці річки Тиса.
Саме тому на всіх можливих міжнародних форумах угорський уряд виступає проти використання технології вилуговування із застосуванням ціаніду.
Натомість на Закарпатті влада всіляко сприяє тому, аби збанкрутілий золоторудник в селі Мужієво у Берегівському районі знову розпочав свою роботу. Про це заявляв цього року, перебуваючи на Закарпатті, міністр екології та природних ресурсів України Олег Проскуряков. За його словами екологічна проблема у селі вирішена (місцеві колодязі були забруднені важкими металами через діяльність рудника. – ред.). Залишалося вирішити питання, пов’язані з банкрутством підприємства та погасити борги, які вже перевищили 6 мільйонів гривень.
Як відомо, дозвіл на розробку Мужіївського золота отримав донецький бізнесмен Валерій Бредіхін, власник ТОВ «Карпатська рудна компанія». Державна НАК «Надра України», яка має спецдозвіл н користування надрами родовища, передало його цій новоствореній приватній фірмі.
«Карпатська рудна компанія» нині готує проект освоєння родовища. Запаси золота в родовищі сьогодні оцінюються не менше ніж у 30 т, що становить понад $1,5 млрд. Тобто якщо витрати на отримання одного кілограма дорогоцінного металу в Закарпатті буде на рівні середньосвітового рівня ($20–25 тис./кг), то прибуток може скласти сотні мільйонів доларів.
При цьому практично не приховується, що видобуток золота у Мужієві буде відбуватися за допомоги ціанідних технологій. Бо інакше видобуток стає нерентабельним, при гравітаційному способі понад 50% золота залишається у хвостосховищах.
Утім керівництво області, на відміну від Угорщини, не бачить в цьому ніяких загроз. Навпаки лише суцільний позитив. Пропонується: загублена природа в обмін на ремонт вулиць в селі.
Голова Закарпатської ОДА Олександр Ледида взявся всіляко допомагати донецьким підприємцям освоїти закарпатські "золоті гори": "Думаю, цілком реально, зважаючи на сьогоднішню ситуацію, вирішити більшість питань та зняти багаторічну соціальну напругу в цьому регіоні. Маю на увазі, зокрема, й облаштування водогону в Мужієві, й навіть ремонт вулиць, де є необхідність. Усе це зобов’язується зробити підприємство, котре сьогодні має спецдозвіл на користування надрами родовища».
Активно підтримував реанімацію Мужіївського золоторудника також Іван Бушко, нинішній народний депутат від Партії регіонів. Звісно, ніхто з них особливо не звертав уваги на те, що місцеві, тобто берегівські депутати кілька разів виступали з протестами по відновленню рудника, в першу чергу через екологічні ризики.
Місцеві активісти-екологи намагалися достукатися до влади з пропозицією влаштувати на базі Мужіївського золоторудника туристичну атракцію, яка могла б згодом приносити чималі гроші до бюджету району, а не до кишені окремого, навіть не закарпатського, олігарха. Однак такий заклик громади теж не був почутий.
Натомість позитивні приклади того як використовують на благо людей та навколишнього середовища колишні золоті копальні показує наша інша сусідка - Словаччина. Наприклад, у містечку Банська Штявниця до уваги туристів - золоторудна шахта 16-го століття, на базі якої нині існує музей. Тут можна відчути себе справжнім шахтарем, і спуститися в шахту, одягнувши спеціальну шахтарську уніформу.
А у селі Злата Баня, біля Прешова регулярно відбуваються змагання з видобутку золотого піску для всіх бажаючих (на фото).
У Чехії – в колишньому гірничому центрі, місті Злате Гори навіть проходять чемпіонати Європи та світу з цієї незвичної дисципліни. Змагання з видобутку дорогоцінного металу проходять у трьох категоріях (чоловіки, жінки і діти) і щороку збирають до 700 золотошукачів з США, Японії, ЮАР, Австралії та інших країн.
Для дітей у Златих Горах також є чимало розваг - батути, стрільба з лука і катання на конях. Бажаючі можуть оглянути експозицію в музеї гірничої справи, яка присвячена життю на чеських золотих копальнях і можна побачити діючі моделі плавильних печей.
Колись рудні родовища золота та кольорових металів були основним джерелом доходів місцевих жителів. У 1590 році тут навіть знайшли золотий самородок вагою 1,385 кг. До 1989 року Злати Гори були гірничопромисловим містом, в якому добували мідь і золото. Однак настала криза гірничої справи, а остання вагонетка з рудою виїхала на поверхню у 1993 році. Необхідно було шукати нові шляхи розвитку. Місцевою владою та жителями було прийнято рішення, що слід пов'язати майбутнє міста виключно з туристичним сектором економіки.
Однак про свої гірничопромислові традиції тут не забули і почали проводити щорічно урочисті святкування та змагання з намиванню золота. У 1996 тут пройшов Чемпіонат Європи в цій дисципліні.
Враховуючи традиції, неподалік від міста був створений унікальний для Європи музей гірничої справи під відкритим небом (скансен) - «Золотоносні млини ». Саме там проводяться міжнародні змагання з намиванню золота. В околицях знаходиться безліч старих шахт і скель, тому були відкриті для туристів історичні штольні та маршрути , що проходять по колишній території видобутку цінної руди.
А основною визначною пам'яткою міської архітектури є споруда «старої пошти» 1698 року, в якій тепер знаходиться музей . У ньому можна побачити експонати з історії містечка та колекція мінералів.
Про подібну перспективу розвитку району жителі Берегівщини можуть хіба поміряти. На жаль, якщо у Європі вирішальне слово за залишається за мешканцями певного регіону, то в Україні все вирішують великі капітали та недалекоглядні політики. Однак все-таки шанс для раціонального використання та збереження основного багатства Закарпаття - чистого навколишнього середовища у нас ще є. Питання: чи зможемо це право відстояти спільними зусиллями - для нас, для наших дітей та онуків. ..
