У Чорноголові Великоберезнянського району Закарпаття близько половини селян заробляють на ягодах. На полонину починають сходити в червні, а завершують збирання у кінці серпня. Найбільше заробляють на чорниці.
Село Чорноголова розташоване за 45 км від Ужгорода. Із майже 1,5 тис. селян лише 400 мають постійну роботу. Решта — пенсіонери, діти та безробітні. Ті, хто працює, виїздять на заводи до Ужгорода та райцентру Великого Березного. Безробітні сім’ями ходять у гори збирати дикорослі ягоди. У селі є родини, в яких 6-річні діти на цьому заробляють 100 грн на день.
На початку літа в селі відкрили чотири пункти прийому ягід та грибів. Їх розташували у сільських дворах. Юрій Джупіна, 51 рік тримає такий пункт. Коли чоловік на роботі, ягоди приймає 18-річна донька Ярина.
На подвір’ї Джупін скупчилися селяни. Люди несуть ягоди у відерцях.
— Чорниця вродила слабо і швидко відійшла, — розповідає Ярина Джупіна. — Через травневі заморозки малисьме слабий урожай. Тому люди збирають уже ожину. За кіло чорниці перекупники платили по 17–18 гривень, а за ожину — тільки по 3 гривні дають.
Дівчина підсуває до себе ваги, на які кладе пластмасовий ящик із ожиною. Відраховує літній жінці гроші.
До двору заходять 31-річна Юлія Тарань та 21-річний Василь Чурічканич. Виймають із рюкзаків два повні відра ожини і зсипають у ящики. Ярина Джупіна зважує ягоди. Разом вони назбирали 20 кг. Юлія та Василь також ніде не працюють. Ціле літо заробляють на ягодах.
На подвір’ї — 53-річна Ганна Ганчин. На полонину жінка ходить із родиною. За два місяці сім’я з дев’ятьох осіб заробила на чорниці 10 тис. грн. Ожину збирають не так часто.
— Тепер якраз почали картоплю брати, — каже жінка. — Не встає часу на ягоди. На зароблені гроші будемо жити цілу зиму. А якщо восени підемо по гриби — то ще трохи підробимо.
За виручені влітку гроші жителі Чорноголови купують меблі у хату, одягаються, а решту лишають на харчі, каже Ярина Джупіна. У селі є неблагополучні родини. Тому нерідко діти йдуть збирати ягоди, щоб придбати собі шкільні зошити, ручки, одяг.
Дістатися до полонини Лютянки, де селяни збирають ягоди, важко. Тому заготівельники найняли вантажівку, яка довозить людей за 12 км у село Буківцеве. Звідти ще дві години потрібно йти. О сьомій ранку люди вже збирають ягоди, а додому вертаються о шостій вечора.
— За день дорослий може назбирати до 30 кілограмів чорниці, — розповідає Ярина. — Але донести її до автомашини дуже важко. Тому збирають по 20–22 кілограми. За раз одна людина може заробити 350 гривень. Цілими сім’ями у гори ходять Чурічканичі, Макаровичі, Ходаничі. Бувало, за день до двору по 50 людей чорницю приносило.
По ожину йдуть трохи ближче — за 6 км. Однак і перекупники за неї дають небагато.
За 1 кг ягід перекупник платить Джупінам 1 грн.
— Минулого року я собі заробила на мобілку, — хвалиться Ярина. — Віддала за неї 1200 гривень.
Перекупники приїздять по ягоди щовечора. У розпалі сезону за один раз із села вивозили по 1 т чорниці. Куди везуть ягоди, селяни лише здогадуються.
— На бази в Ужгород, Берегово, Мукачево, — каже Ярина Джупіна. — А звідти — за кордон.
Iз Закарпаття вивозять 80 відсотків ягід
Цього року на Закарпатті дозволено зібрати 1847 т чорниці, 969 т ожини, 560 т малини, 108 т суниці, 10 т брусниці та 2217 т грибів.
— Але реально збирають набагато менше дикорослих ягід, ніж дозволено, — розповідає начальник відділу регулювання біоресурсів обласного управління охорони навколишнього середовища Анатолій Полянський, 56 років. — Вісімдесят процентів вивозять за кордон. Найчастіше до Угорщини, Італії та Іспанії. Також експортують в інші області України. Удома лишаються рештки.
