За останні три роки популяція диких тварин на Закарпатті зросла майже у п’ять разів. Також в регіоні з’явилися звірі, яких тут ніколи раніше не бувало.
Все частіше в новинах з’являється інформація про появу вовків неподалік населених пунктів. Не рідко, хижаки потрапляють на камери відеоспостереження або фотопастки мисливців. Їхні сліди місцеві знаходять й біля своїх будинків.
Найчастіше це траплялося в гірських селах. Проте, в лютому цього року, вовча зграя взялась ходити селами колишнього Перечинського району, що буквально за кілька кілометрів від Ужгорода. Тоді хижаки викрали у місцевих з десяток собак. в.о голови товариства мисливців та рибалок на Закарпатті розповідає - до такої ситуації призвела заборона на полювання, яку запровадили по всій Україні відразу після повномасштабного вторгнення.
«Ситуація із хижаками, м’яко кажучи, не дуже хороша. Оскільки, у зв’язку з військовим станом, вже третій рік нема регуляції чисельності дикого звіра в Закарпатті. Звір почав неконтрольовано розмножуватись: лисиця збільшилась приблизно десь в 4-5 разів за останні три роки. При тому, що єгеря працюють на скільки це можливо, вони свої функції здійснюють. Вони ходять контролюють ліси, поля. Але цього недостатньо, бо одна людина на шість тисяч гектарів не в змозі забезпечити такий результат, який необхідно» - розповідає в.о голови товариства мисливців та рибалок на Закарпатті - Юрій Качур.
Якщо до Великої війни в нашому регіоні проходив лише один вовк, каже мисливець, то зараз на фотопастки потрапляють цілі зграї. Окрім того, з’явилися єнотоподібні собаки. Також нещодавно неподалік міста Виноградів помітили й зграю шакалів з понад 10 особин. Їхню присутність у закарпатських лісах фіксують з 2023 року.
«Єнотовидний собака, вовки, шакали - це такий звір, якого у нас ніколи не було. Я думаю, що вони прийшли зі Сходу та Півдня України. Звісно, що звір буде йти туди, де тихо, де не стріляють, де не літають бомби. Закарпаття стало рятувальним колом для цього звіра. Йому тут зараз комфортніше: є що їсти, їжу добути легко. Тому так… війна вплинула на все, в тому числі і на дикого звіра» - стверджує Юрій.
Окрім того, ці тварини, каже пан Юрій, можуть переносити низку небезпечних інфекцій, що теж прямо загрожує людям. Минулого року в регіоні фіксували спалах африканської чуми свиней, лептоспіроз та сказ. Востаннє спалахи цих хвороб серед тварин на Закарпатті були 10, 15 років тому.
«Щодо кабана - то популяція впала, оскільки в минулому році у нас в угіддях були зафіксовані випадки африканської чуми свиней і був зафіксований випадок лептоспірозу. За словами лікарів, цієї хвороби у нас не було останні 15 років. Проблема в тому, що кожен звір, коли помирає десь у лісі, він хоче пити і шукає десь води. Він іде до річки, струмка, джерела, а ця вода тече потім в криниці, люди її споживають. Або ж в річку підуть купатися. Лисиця, до прикладу, переносить сказ. Також його переносять борсук та шакал. А це така хвороба, яку можна принести додому на взутті. Звісно, це не так просто, але це дійсно можливо. Проте, найчастіше, зараження відбувається після прямого контакту з диким звіром. Такі випадки у нас також були в області. Якщо вчасно не звернутись до лікаря після зараження – людина просто помре. У нас був випадок у Виноградові, коли захворів кінь. Напевно, його за ногу вкусила лисиця і він занедужав. А потім схопив дитину в зуби і кинув нею. Це була дуже неприємна ситуація. Також був випадок, коли домашній пес покусав господаря за лице. Перевірили, а собака має сказ. По моїй інформації, випадки сказу до війни у нас були, можливо, раз на 10 років. Зараз ми зафіксували 28 випадків за два минулі роки. Не враховуючи цей рік. З Держпоживслужби надавали нам для переральної імунізації таблетки, які вважаються ліками від сказу. Ми ці таблетки розносили по своїх угіддях. Потім, через якийсь час потрібно було провести регуляцію - відстріл декількох особин, для того щоб відправити в лабораторію і перевірити, який відсоток відстріляних мав сказ» - розповідає фахівець.
За словами мисливця, випадків коли скажені лисиці нападають не тільки на домашніх тварин, а й людей на Закарпатті деталі більшає.
«Дикий звір - є дикий звір. Якщо це великий кабан - він може сильно поранити. Він може легко напасти на людину. Лисиця також! Вже є багато відео в інтернеті по Закарпаттю, як лисиці не бояться людини. Якщо дикий звір не боїться людей – це перша ознака того, що він вже захворів на сказ» - каже Юрій Качур.
Ще одна небезпека, що чатує на людей у горах – ведмеді. В квітні цього року прикордонники помітили цього хижака поблизу румунського кордону. А тиждень тому на сліди ведмедя натрапили й прикордонники відділення “Богдан”, що неподалік Рахова.
«Я взагалі не хочу говорити про наслідки від зустрічі з ведмедем. Там шанси: один до нуля. Ці ведмеді, яких зняли на відео, здається, зайшли зі сторони Словаччини. До речі, минулого року саме у Словаччині в центрі міста ведмідь напав на людей. Одна з цих жінок була українкою. Після цього, протягом двох тижнів керівництво цього міста прийняло рішення звернутись до високопосадовців і здійснити відстріл. Буквально за чотири місяці вони вже відстріляли понад чотириста ведмедів. У наші фопопастки ведмеді ще не потрапляли. Тому, можна сказати, таких що проживають на території наших угідь немає, але сліди цього звіра раз, двічі в рік ми знаходимо. Вони проходять через територію наших угідь.
Через полонини, ліси з Румунії, де популяція ведмедя дуже велика. Також зі Словаччини та Польщі. У всіх цих державах кількість популяції цих всіх звірів в рази більша ніж у нас. Звір немає паспорта, немає кордону… він собі спокійно прийде, куди йому хочеться і якщо говорити про ведмедя, то він за тиждень може зробити коло у 200 кілометрів. Вовк за цей самий час, може зробити коло у 150 кілометрів, шукаючи собі їжу. Копитні звірі: олень, козуля можуть пройти 10,20,30,40 кілометрів – не більше. А от хижаки ходять значно далі. Кабан теж легко може здолати понад 50 кілометрів. У нас, до речі, минулого року був знайдений мертвий кабан, який мав на собі позначку. Він був австрійським. Тобто, з Австрії кабан до нас прийшов і тут здох від африканської чуми свиней, якби це смішно не звучало» - розповідає в.о голови товариства мисливців та рибалок на Закарпатті.
Щороку в лютому на Закарпатті проводять облік диких тварин. Це обов'язковий комплекс спеціальних заходів для визначення приблизної кількості кожного виду звіра, який мешкає на території регіону. Під час останньої таксації з’ясувалося, що допустима кількість на таку площу вже перевищена в рази. Фахівці нарахували майже тисячу кабанів, понад 240 оленів, близько двох тисяч лисиць, більше шістдесяти вовків, майже пів сотні шакалів, а ще два десятки ведмедів та понад 150 диких кішок.
«В інтернеті часто хтось пише, що нібито природа сама себе відновлює, але це не так. Ми живемо не в печерних роках. Це напряму загрожує людям. Це питання потрібно вирішувати якомога швидше. Мисливці не рвуться всіх відстрілювали. У нас є документ, яким ми керуємося. Там чітко зазначено скільки якого звіра має бути на певній території. У нас ці показники перевищені в рази. Напевно треба, щоб когось із депутатів Верховної ради вкусила ця лисиця скажена, чи щоб його улюблену собачку витягла з дому, як це у нас вже неодноразово траплялося. І тоді б, можливо, вони сіли і почали приймати рішення. Коли є лише одна особина на тисячу гектарів – ця особина собі спокійно буде на цій тисячі жити. Але коли їх стає п'ятнадцять на цю тисячу гектарів, вона розповсюджуються – заходять далі, далі і починають спускатися у села. До того ж, оскільки нема полювання, вони вже перестали боятися людей» - каже фахівець.
До того ж, стверджує в.о голови товариства мисливців та рибалок на Закарпатті, за рік одна вовчиця може народити до 15 вовченят. Така сама ситуація і з лисицею. А це означає, що кількість звірів, які були пораховані під час останнього обліку, до кінця цього року буде в рази більшою. І якщо не втрутитися, неконтрольоване розмноження хижаків може призвести до трагедії.
«Чим далі, з цим буде лише складніше. Оскільки, багато мисливців залишились без роботи, бо не мають змоги виходити в угіддя – хтось виїхав за кордон, хтось пішов у ЗСУ. І на місцях залишилося вже не так багато людей, які можуть цим займатися. Чим далі, ця цифра лише скорочується. Наша організація існує за рахунок членських внесків. Є члени колективу, мисливці - ну ми і існуємо. Починають мисливці вибувати з нашої організації - воно негативно впливає на нас. А я не бачу жодної різниці між нашою організацією і будь-якою іншою. У нас 48 штатних працівників в області.
Ми орендуємо приміщення, сплачуємо комунальні послуги, сплачуємо податки за кожного. І при цьому не можемо працювати. Ніколи раніше такого не було. Була налагоджена система: сплатив внески, отримав відстрільні карточки, купив ліцензію, заплатив державі кошти і пішов робити свою роботу, займатися улюбленою справою. Я не розумію, яким чином в цьому питанні війна впливає на ситуацію на Закарпатті. Якщо є десять людей, для прикладу, які можуть провести ці всі заходи, то їм треба дати дозвіл. Рано чи пізно дійте до того, що до мисливців ще потрібно буде звернутися. Бо якщо не втрутитись, ситуація яка є зараз, на мою особисту думку, ні до чого доброго не призведе» - стверджує Юрій Качур.
