21 січня 1919 року
21 січня 1919 р. у Хусті відбувся всенародний з`їзд, котрий в документах також іменується всенародними зборами, конгресом угорських русинів тощо. На нього прибуло із 175 сіл і містечок Угорської Русі 420 делегатів - по квоті один чоловік від кожної тисячі з 420 тисяч руського населення комітетів Унг (з 9 сіл), Берег (з 57), Угоча (з 29) і Мараморош (з 80).
Західніші українські території (Пряшівщина) вже були зайняті чеськими військами, то ж приїзд звідти був проблематичним, але кілька чоловік представляли і ці краї. Разом з гостями на з`їзді було 1200 чоловік, тобто це був найбільш представницький з тогочасних закарпатських форумів.
Вранці делегати зібралися на богослужіння біля Хустської греко-католиць-кої церкви, було освячено синьо-жовтий прапор, під яким проходив з`їзд. Далі маніфестація з піснями відправилася до горо-жанської школи, де і відбулося засідання.
Головою з`їзду був обраний рахівський адвокат Михайло Бращайко, секретарями - Василь Йосипчук з Великого Березного та дяк Михайло Тиводар з Апші. На форумі був присутній представник угорського уряду Дан. М. Бращайко зразу поставив питання, куди має входити край - до Угорщини, Чехословаччини чи України. Делегат із Нанкова Іван Волощук відповів, звертаючись до Дана: «Ми жили спільно з Вашим народом протягом кількасот літ. Часом були добрі дні, часом погані. Ми дякуємо Вам за опіку. Ви мусите однак зрозуміти - Мати кличе нас тепер, і ми, діти, бажаємо йти до Матері». Ці слова потонули у вигуках із зали: «З Києвом! Ми бажаємо бути з Києвом! З матір`ю Україною!» І. Волощу-ка підтримали наступні виступаючі В. Тимчика і М. Філак з Хуста, Ю. Лукач із Салдобоша, нотар з Ба-ранинець Ю. Чучка, професор Ужгородської семінарії В. Желтвай. З протилежних позицій виступив О.Сабов, що пропагував автономне існування у складі Угорщини. Та делегати не сприйняли цієї ідеї.
З`їзд прийняв резолюцію з семи пунктів.
Першим пунктом ухвалено з`єднати вісім комітатів «з соборною Україною, щоб нова держава при виконанню цієї злуки узгляднила окремішнє положення угорських русинів». З`їзд висловився проти виборів русинів до угорського парламенту, запросив на територію Угорської Русі українські війська, привітав всі визволені народи Австро-Угорщини. Наостанок конгрес обрав «для ведення справ угро-руського народу Центральну Народну Раду» і надав їй повноваження представляти народ на міжнародній арені.
Незважаючи на те, що в тодішній складній міжнародній ситуації реалізувати рішення з`їзду не вдалося, воно, все ж, мало принципове історичне значення. Коли наступного дня, 22 січня, в Києві проголосили Злуку українських земель, це вже стосувалося і Закарпаття: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України - Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна».
