В 1977 році СРСР прийняв основний закон, київські науковці випустили міні-комп’ютер, на Закарпатті розпочали будувати «Інтурист», а місцеві кухарі зчинили фурор в столиці республіки
Що за рік без гучного ювілею, під який треба взяти на себе нові зобов’язання, пообіцяти нові досягнення, здати нові будівлі? Приблизно за таким принципом намагалася діяти радянська влада. У 1977-му подією року стало відзначення 60-річчя Великої Жовтневої революції.
За Вірменію!
А головним «подарунком» радянському народу стала нова Конституція. Насправді ж про те, що попередній Основний закон країни, прийнятий у 1936-му, вже не влаштовує, заговорили ще 15 років тому – в 1962-му Верховна Рада СРСР постановила розробити новий проект Конституції і створила заради цієї мети комісію з 97 чоловік, яку очолив Микита Хрущов. Але до логічного завершення йшли довго.
Як і годиться, прийняттю нового закону передували численні громадські обговорення (по завершенні яких було оголошено, що участь в дискусії взяли 140 мільйонів осіб, або ж 4/5 усього дорослого населення країни!), і люди обговорювали, нібито й не розуміли, що все вже вирішено до них. Звісно, знаходилися й критики проекту, але їхню думку офіційна преса не публікувала, її можна було почитати хіба що у самвидавах. А так, із газет можна було дізнатися, до прикладу, що «на заводі «Ужгородприлад» відбувся багатолюдний мітинг. Зібралося понад 800 робітників, інженерно-технічних працівників і службовців. Вони одностайно схвалили проект Основного закону СРСР», або ж «одностайним схваленням зустріли проект Нової Конституції СРСР водії Ужгородської автоколони 2195. Свої думки вони виклали на мітингу».
Затвердили її 7 жовтня — напередодні відзначення річниці Жовтневої революції. На відміну від попередниці, в цій Конституції говорилося, зокрема, що громадяни СРСР мають право на охорону здоров’я, житло, користування досягненнями культури. Людям гарантували свободу наукової, технічної і художньої творчості, а охорону прав авторів, винахідників та раціоналізаторів держава брала на себе. Натомість радянський народ зобов’язували піклуватися про виховання дітей, допомагати батькам, берегти природу й охороняти її багатства, турбуватися про історичні пам’ятки та інші культурні цінності, сприяти розвитку дружби і співробітництва з народами інших країн, підтриманню і зміцненню загального миру.
Усього за весь період існування Конституції до неї вносили шість правок, основною з яких стала відміна однопартійності та керівної ролі КПРС, прийнята в 1990 році. Нагадаємо, що Україна жила за цим законом до 1996-го.
8 січня в Москві сталося небувале – серія терактів. Упродовж 27 хвилин пролунали три вибухи – на станції метро, в торговому залі магазину та поблизу іншого продуктового пункту продажу. Жертвами теракту стали 7 чоловік (усі загинули на станції метро), 37 людей отримали поранення. Терористами виявилися троє вірменських націоналістів, які вирішили помститися росіянам за «утиснення свого народу». Суд над винуватцями тривав аж до 1979 року й виніс вирок усіх трьох розстріляти.
Український «ноутбук»
Відносно велика подія мала місце і в США – там завершилася 9-річна епоха правління республіканців. Цікаві ті вибори були ще й тим, що колишній президент, Джеральд Форд, став першим і поки що єдиним главою США, якого ніколи не вибирали. Він очолив країну після того, як подав у відставку Річард Ніксон у 1974 році, а на наступних виборах програв Джимі Картеру. Саме голосування відбулося в 1976-му, а на початку наступного Картер прийняв присягу. Оцінюючи його перемогу, радянські оглядачі були обережні. Вони зазначали, що президенту дісталася країна з великою кількістю проблем, вирішити які буде досить важко. Що ж до взаємостосунків з СРСР, то висловлювалася надія, що «необхідність дальшого розвитку радянсько-американських відносин на основі принципів мирного співіснування і взаємовигідного співробітництва відповідає справжнім інтересам американського та радянського народів». Генсек Союзу Леонід Брежнєв прокоментував інавгурацію Картера так: «Ми готові до того, щоб спільно з новою адміністрацією Сполучених Штатів здійснити нове велике зрушення у відносинах між нашими країнами».
Прорив у технологічному розвитку! Спеціалісти київського об’єднання «Кристал» «створили первісток радянських міні-комп’ютерів»! Мова про апарат «Електроніка Б 3-21». Як повідомлялося, за багатьма показниками він перебував на рівні кращих світових зразків. «Це програмуюча клавішна машина на напівпровідниковій схемі, яка може «розуміти» й користуватися різними математичними мовами, написаними і не спеціально для неї», – пояснювали ЗМІ.
Насправді ж назвати «Електроніку» комп’ютером – занадто голосно. Це програмуючий калькулятор, який використовувався для проведення інженерних розрахунків. Пам’ять дозволяла здійснити 60 команд та 13 реєстрів. Уся інформація зникала, якщо калькулятор вимкнути. Було всього три види «Електроніки», які продавалися за ціною 350, 190 та 80 карбованців. Це вважалося досить дорого, щоб придбати їх для власного користування.
«Угорський» «Інтурист»
Вагома подія сталася і в житті Закарпаття. У нас було оголошено про плани збудувати найбільший готель області – «Інтурист». Контракт на зведення споруди підписали в Будапешті між угорською будівельною фірмою «Емекспорт» та радянським «Техноекспортом».
Власне будували готель працівники Ніредьгазького будівельного тресту – субпідрядника «Емекспорту», бо «досвід у цій справі мають уже чималий – будували подібні готелі в Чехословацькій республіці та в себе в Угорщині». Цікаво, що й більшість будматеріалів, а також меблі планувалося завозити з Угорщини. Коштувало будівництво, за проектом, 15 мільйонів карбованців, а здати його обіцяли 14 серпня 1979 року.
А комсомольці вирішили навчити молодь, як відзначати урочисті події по-сучасному. Ось як секретар Ужгородського райвиконкому П. Чернятєв описував новий обряд «зірчин» (за аналогією з хрестинами так називали реєстрацію новонародженого): «У кімнаті щастя с. Худльово урочиста обстановка. Зареєструвати новонароджених прийшли подружжя Юрій і Мелана Симчище, Іван та Мелана Романки, Омелян та Агата Манзуличі, Михайло та Олена Волошини. Щасливі батьки приймають подарунки — зірочки жовтенят та піонерські галстуки від комсомольців колгоспу. Привітати батьків прийшли й вихованці дитячого садка. Своїми ніжними голосами вони заспівали пісню «Хай завжди буде сонце», а Таня Павлова продекламувала вірш «Дорога мамо». Теплі щирі побажання висловлювали на адресу батьків та їхніх дітей присутні...»
Нове слово в медицині – закарпатців почали агітувати за акупунктуру (лікування голками). Як стверджував завідувач кафедрою неврології і психіатрії медичного факультету УжДУ Б. Булеца, давня китайська методика лікування дійсно дає чудові результати. «Голкотерапія в нашій країні займає видне місце при комплексному лікуванні неврологічних хворих. У неврологічній клініці УжДУ поряд з цілим комплексом лікування хворих за останні роки успішно розробляється і застосовується метод голковколювання. Наш досвід показав, що метод дає найбільш сприятливі результати при захворюваннях периферичної нервової системи з больовим проявом (радикуліти, неврити), успішно може застосовуватися при початкових формах гіпертонічної хвороби, судинної гіпотонії, неврозах. Часто до нас звертаються хворі з постійними головними болями, запамороченням, безсонням та іншими скаргами. Із якою радістю після кількох сеансів голкотерапії вони йдуть додому цілком здоровими», – описував переваги такого лікування Булеца.
Закарпатська кухня – найкраща
Закарпатські кухарі зчинили фурор на київській виставці досягнень народного господарства УРСР. Тут відбулося змагання кулінарів із різних областей, і працівники громадського харчування Закарпатської споживчої кооперації представили на суд відвідувачів виставки понад 30 фірмових місцевих страв та холодних закусок, 10 фірмових кондитерських виробів. «Із перших днів численним відвідувачам ВДНГ сподобалися смачні страви наших майстрів, – тішився начальник управління громадського харчування облспоживспілки Ю. Дмитрук. – Про це свідчить те, що нашу їдальню щодня відвідували понад 1000 чоловік. Особливо сподобалися споживачам: суп по-полонинськи, бульйон по-закарпатськи, буженина по-верховинськи, крученики по-закарпатськи, суп рибний по-угорськи та інші». «Ваша кухня і рівень обслуговування сягають світових зразків. Запрошуємо до нас в Одесу», – писали в книзі відгуків задоволені жителі міста біля моря. «Коли б так готували у всіх їдальнях, то можна було б удома і не готувати», – додавала вдячна киянка.
Хоча, зрештою, нам, закарпатцям, і без відгуків мешканців інших регіонів відомо, що наша кухня – найсмачніша!
