17 вересня 1939 року радянська Червона армія розпочала радянську окупацію Польщі, яка була результатом злочинної змови СРСР з Третім Рейхом, відомої як пакт Молотова-Ріббентропа.
Цей напад став призвів до знищення польської держави та подальшого приєднання частини її територій до СРСР. А найголовніше - Сталін разом з Гітлером практично розпочали світову війну.
Однак ще протягом десятиліть у наші голови втокмачували тезу, що «Німеччина несподівано і віроломно напала на СРСР». Але як було насправді?
Звісно, перший крок зробив Гітлер - 1 вересня 1939 року війська німецького вермахту вторгаються в Польщу. Саме
ця дата у підручниках з історії найчастіше фагурує як початок Другої світової. Але практично трохи більше ніж за два тижні радянська армія під командуванням генерала С. Тимошенка переходить Збруч і вступає на територію Західної України.
Радянська пропаганда називала цей напад "визвольним походом" Червоної армії, яка нібито захищала місцеве населення від війни та польського гніту.
Того ж дня, 17 вересня, "червоні" зайняли Тернопіль та Рівне, наступного – Коломию, Станіславів (Івано-Франківськ) та Луцьк.
Тривалий час на офіційному рівні стверджувалося, що у такий спосіб СРСР захищає «життя та майно населення Західної України і Західної Білорусії».
«Нарешті ми визволили братній український народ з польського ярма. Ми ще раз довели, що російський народ не залишає в біді своїх братів. Українці-західняки зустрічали доблесну червону армію з великою радістю і квітами», - писала газета "Правда", головний рупор компартії.
Також о шостій ранку східний польський кордон атакували 4 тисячі радянських танків і понад 600 тисяч військових. При чому Радянський Союз здійснив це вторгнення без оголошення війни. Сили були нерівними, адже значна частина польських солдатів в цей час була задіяна в боях з вермахтом.
"Військові дії відбувалися у повній співпраці Вермахту і Червоної армії. Агресори обмінювалися інформацією про дислокацію польського війська на Прикарпатті та планували спільні операції для його знищення. Неодноразово полякам доводилося водночас відбивати удари з обох фронтів. До 20 вересня Львів був оточений нацистами, а 22 – до міста підійшли підрозділи Червоної армії", - зазначає оглядач Українського інституту національної пам'яті.
І це при тому, що між СРСР і Польщею у 1932 році був підписаний договір про ненапад, який повинен був діяти до 31 грудня 1945 року і визнавав непорушними кордони, суверенітет і територіальну цілісність один одного.
Щоб хоч якось узаконити приєднання західноукраїнських земель до Української РСР, у жовтні 1939 року там відбулися так звані "вибори до Народних зборів Західної України". Все у «найкращих» радянських традиціях: всі кандидати повинні були бути комуністами або ж — у крайньому разі — лояльними до радянської влади.
"Ці «вибори» відбувалися під пильним наглядом працівників НКВС, а також радянських офіцерів і партійних функціонерів", - пише Армія Інформ.
22 вересня 1939 року відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад Вермахту та Червоної армії у Бресті. А вже 24 вересня радянські й німецькі війська здійснили спільну операцію з оточення польських з’єднань під Замостям. 28 вересня впала Варшава.
22 вересня Червоній Армії було передано Кобрин, Берестя, Білосток, 25 вересня — Замостя, 26 вересня — Білґорай і Красностав, 27 вересня — Білу Підляську та Янів Підляський, 29 вересня — Перемишль, Сідлець і Луків. Надалі радянські війська вели бойові дії з окремими польськими загонами, які намагалися пробитися до кордонів Румунії та Угорщини. Ці операції Червона армія часто проводила у взаємодії з частинами вермахту.
Територіальний поділ Польщі між СРСР і Німеччиною був завершений 28 вересня 1939 року, коли між державами був підписаний договір про дружбу і спільний кордон. Це збільшило територію СРСР на 196 тисяч кв км (50,4% території Польщі), а населення — на 13 мільйонів.
За цим новим договором був також переглянутий розподіл українських етнічних земель і віддано Німеччині захоплені Червоною Армією Південне Підляшшя і Холмщина. З 5 по 12 жовтня радянські війська відійшли на лінію нового кордону. 16 жовтня кордон взяли під охорону війська НКВС.
Відносини Польщі з "великим сусідом" затьмарює не тільки вторгнення СРСР на територію цієї країни в 1939 році. Адже внаслідок цього так званого «визвольного походу» в полон потрапили десятки тисяч польських вояків. Їх «розселили» в таборах як на теренах України, так і Росії.
Важкий відбиток до цього часу накладає і розстріл тисяч польських офіцерів, здійснений в Катинському лісі під Смоленськом навесні 1940 року. За рішеннями так званих трійок — без суду і слідства — близько 22 тисяч польських вояків були страчені пострілами у потилицю.
Цей злочин не визнавався в СРСР аж до горбачовської "перебудови". А в Росії йому до цього дня не надана адекватна оцінка.
З приходом радянської влади життя в Західній Україні кардинально змінилося. Зокрема, було націоналізовано 2,5 тисяч промислових підприємств і конфісковано 2,7 млн гектарів землі, з яких 1,1 млн було передано селянам, а решту використано для створення радгоспів і колгоспів.
А проти простих людей на всю потужність почала працювати репресивно-каральна машина: лише протягом 1939–1940 років було репресовано, здебільшого депортовано без суду і слідства, майже 1,2 мільйона населення Західної України.
Репресії спочатку були направлені проти «соціально ворожих елементів» з числа заможних верств населення та учасників національно-політичних об’єднань. Достатньо сказати, що тільки у вересні-грудні 1939 року до судів передали понад 10 тисяч таких справ. До січня 1941 року населення краю зменшилося майже на 400 тисяч осіб.
Слід зазначити, що у 1939 році не менш трагічні події очікували і Закарпаття. Восени 1938 раніше Закарпаття, доти частина Чехословаччини під назвою Підкарпатська Русь, отримало автономію, що дозволило створити власний уряд у столиці Ужгороді та організацію народної оборони Карпатська Січ.
15 березня Сойм Карпатської України у Хусті проголосив незалежність держави, прийнявши її Конституцію, державну мову (українську), герб (тризуб з ведмедем), прапор (синьо-жовтий) та гімн («Ще не вмерла Україна»). Августин Волошин був обраний першим президентом.
Однак молода незалежна держава проіснувала всього кілька днів - через напад Угорщини. Незважаючи на героїчний опір «Карпатської Січі» на Красному Полі, угорські війська здобули перемогу, ліквідували незалежність і анексували територію Закарпаття.
Угорщина приєднала край, що призвело до значних територіальних змін та також стало одним із перших збройних конфліктів напередодні Другої світової війни.
Угорська окупаційна влада розгорнула масовий терор, насамперед проти активних українців. Сотні представників місцевої інтелігенції було запроторено в угорські концтабори.
Внаслідок німецько-радянського розподілу Польщі та окупації Угорщини Закарпаття тепер межувало безпосередньо з територією, яку захопив СРСР.
А вже після Другої світової війни, в червні 1945 року, Чехословаччина змушена була підписати договір "про передачу Карпатської України Радянському Союзу". Таким чином Сталіну вдалося окупувати ще одну стратегічну територію на кордонах совітської імперії - при чому здійснивши це без жодного пострілу.
На фото: генерал Вермахту Гудеріан та радянський комбриг Кривошеїн приймають спільний радянсько-німецький військовий парад у Бресті. 22 вересня 1939.
