86 років тому, у березні 1939 року, українці на Закарпатті стали першим у міжвоєнній Європі народом, що не змирився із анексією, а зі зброєю в руках став на захист своєї свободи від агресії сусідніх держав.
15 березня 1939 року Сейм Карпатської України проголосив незалежність краю. Також Сойму обрав Августина Волошина президентом Карпатської України та затвердив державні символи (синьо-жовтий прапор, гімн «Ще не вмерла Україна» та тризуб св. Володимира Великого у сполученні з гербом Закарпаття).
Тоді були сформовані міністерства, які очолили закарпатські постаті, такі як Реваї, Бращайки, Климпуші, Росохи, Штефани. Було створено навіть збройні сили Карпатської України під назвою – Організація народної оборони, а також поліція.
15 березня Будапешт запропонував Хусту включити територію Карпатської України до складу Угорщини. Волошин відмовився, тож угорці вирішили атакувати.
Тієї ж доби союзниця гітлерівської Німеччини Угорщина розпочала загальний наступ. Незважаючи на героїчний збройний опір нечисельних загонів Карпатської січі, ворога зупинити не вдалося і 18 березня Карпатська Україна була окупована.
Історик, Голова Крайової пластової ради "Пласту - НСОУ", випускник історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка Юрій Юзич опублікував на "Історичній правді" велику статтю з детальною хронологією від початку до кінця бою на Красному полі, та розписав основні моменти головної битви Карпатської України.
Дивіться також:
