В Ужгороді ентузіасти реконструюють давні строї воїнів
Чи не кожна дівчина мріє коли-небудь зустріти лицаря – єдиного і справжнього. Навіть тепер, коли лицарська епоха вже відійшла в далеке минуле, а потенційні претенденти на втілення мрії носять кеди й катаються на скейтах.
Проте все ж можна знайти в наш час того, хто носить обладунки й кольчугу, а в руці тримає меч, – людей, які вподобали історичну реконструкцію. За словником, ціє сполукою називають відтворення матеріальної і духовної культури певної епохи чи регіону із використанням археологічних, образотворчих і письмових джерел. Як хобі таке явище виникло порівняно недавно – років 20 тому.
Щоб не виглядати голослівною у розповідях про сучасних лицарів, я вкрала трохи часу в одного з ужгородських реконструкторів – Романа Кочута, який і пояснив мені особливості цього захоплення. Сам він разом із молодшим і старшим братами займаються історичною реконструкцією близько 2 років – дають показові виступи-поєдинки на масових заходах, як, наприклад, «Рататуй» чи «Студентська весна».
«Реконструкція, – пояснює хлопець, – це відновлення одягу й обладунків до вигляду в давнину. Тут не потрібна уява чи фантазія – для правильної реконструкції слід бути добре обізнаним із особливостями тієї історичної епохи, яку маєш намір відтворювати». Роман запевняє, що дуже важливо дотримати чітку відповідність вбрання, спорядження й зброї своєму часові. До прикладу, не можна одночасно носити шолом із 14 століття й тримати меч з наступного віку. Причому кожен елемент комплекту зовнішньості «лицаря» має бути підтверджений певним історичним джерелом.
Стосовно одягу й обладунків реконструкторів, то їх можна придбати у спеціальних місцях або ж створити власноруч, чим, власне, й переймаються Рома та його брати. «Набагато краще створювати все це самостійно, – запевняє Роман. – І досвіду більше, і практика є, хай і доводиться жертвувати масою вільного часу». Проте винагорода: доведений до ідеального результат, підкріплений незвичними діями, що, безсумнівно, викликає захоплення спостерігачів.
Історичною реконструкцією захоплюються не тільки чоловіки, це хобі властиве й дівчатам. Вони шиють сукні на зразок тих, що були популярні в певну епоху, не користуються косметикою і вчать відповідні танці. Варто зауважити, що реконструктори спеціалізуються не тільки на відтворенні «лицарської» доби, вони можуть відновлювати предмети епохи античності, Середньовіччя, світових воєн. Всяк обирає для себе той час, який йому найбільше подобається.
За словами Романа, в Ужгороді історичній реконструкції віддають час і сили не більше 10 людей, що свідчить про недостатню популярність цього заняття серед містян. Крім того, історична реконструкція ще не сформувалася в окрему субкультуру, хоч і має для цього все потрібне.
...Уважно роздивившись довкола, таки можна зрозуміти, що лицарі існують і в ХХІ сторіччі. Свідчать про це не тільки реконструкти. Відтворення предметів давнини допомагає не тільки виглядати, як тоді, але й думати, відчувати світ дещо інакше, робити вчинки, на які нині небагато хто уважніше зважиться. Залишається тільки порадити дівчатам уважніше шукати свого лицаря.
