Олександр Шершун – історик, екскурсовод та туризмознавець. Голова Асоціації фахівців туристичного супроводу Закарпаття. З 2020-го - радник міського голови з питань розвитку туристичної галузі. І вже вісім місяців військовий 82-ї окремої десантно-штурмової бригади.
За понад пів року служби, чоловік пройшов через найгарячіші напрямки фронту: Запоріжжя, Луганськ та навіть Курськ. Зараз він вперше приїхав у відпустку. Враженнями від повернення додому, значення відпочинку для військових і виклики, з якими він та його підрозділ стикаються на фронті, Олександр розповів журналістам Mukachevo.net.
“Я у відпустку приїхав вперше за вісім місяців. З однієї сторони - це добре, адже ті хто пішов у 2022-му, 2023-му роках взагалі відпусток не мали. У нас частина намагається все регулювати, тому що у стомленого солдата падає ефективність, а це дуже важливо зокрема для мого підрозділу, оскільки за рік він пройшов три напрямки. Ми завжди беремо участь у доволі інтенсивних операціях і це позначається на психологічному та фізичному стані” – розповідає Олександр.
Та відпочинок вдома видався коротким і, за словами військового, його не вистачило, щоб “перезавантажитися”.
“Напевно, це у всіх так... скільки часу б не давали, ні 5 днів, ні 7 днів, ні 15 днів, вдома не набудешся. Мені хотілося побути в легкій міській тиші, тому що у нас зазвичай і місце проведення операцій доволі шумне, і місце тимчасового пункту перебування доволі шумне. Постійно щось їде, літає... сильно не відпочинеш. Плюс хотілося побачити, як живе найвіддаленіша від цих всіх подій область”, – зазначає Олександр.
Чимало містян, навіть незнайомих підходили, щоб обійняти і сфотографуватися, розповідає Олександр. Для нього це було неочікувано, але дуже приємно.
“Насправді хочеться, щоб так зустрічали всіх військових, бо те що робиться на фронті - це щось неймовірне. Наприклад, на Запоріжжі, де з самого початку стоїть 128-ма бригада - там за більше ніж два роки жодних просувань зі сторони ворога. І це не тому що він не пробує наступати, а тому що кожен раз, коли він пробує, йому дають по зубам" - ділиться військовий.
І це при тому, каже Олександр, що ворог має велику перевагу в особовому складі та авіації.
"Чому так багато говорили про F16 і зараз говорять. Тому що крім людського ресурсу, який там безлімітний, у них ще і перевага в авіації. Це керовані авіабомби і так далі. Нам треба більше систем ППО і самих літаків, щоб їх збивати. Війна - це дорого. Якщо брати нас, як специфічну роту, яка працює з великим ударними дронами, то самі апарати нам поставляють і Збройні Сили і командування ДШВ, але щоб їх дообладнати - це кошти, знос апаратури - це кошти. Лідер по витратах, це ремонт авто. Відчуваєш себе, як мультимільйонер, який володіє величезним автопарком. Але це звичайні робочі машини, які просто ламаються" - ділиться Олександр Шершун.
Особливої уваги заслуговує Курська операція, у якій його підрозділ брав участь. Олександр вважає, ця операція була однією з найкраще спланованих завдяки своїй несподіваності.
“Щодо Курського напрямку, то мій підрозділ і я зокрема, вже деякий час там. На мою думку, це була одна з найкраще спланованих наступальних операцій, тому що про неї ніхто не знав і це дуже важливо для військових. Щоб не було зайвого шуму, зайвих переживань рідних. Дуже часто надмірні намагання передзвонити, можуть привести до дуже поганих наслідків. Якщо думати станом на серпень, що як так, це територія ядерної держави, яка пресує нас по різних напрямках, а ми туди заходимо... тому нам це довели в останні дні. А рідні самі здогадались. Ми домовлялися всі, що будемо говорити, що їдемо на навчання в Британію, але мої батьки, наприклад, сказали, що коли прочитали новини і там написали, що хтось раптово зайшов в Курську область, зрозуміли, що то були ми. Я чув, що є критика по цій операції, але це була найменш укріплена ділянка території противника, де вдалося наробити дуже багато корисних речей для загального результату. Про ці речі стане відомо трошки згодом" - переконує військовий.
Олександр визнає, що є втома від війни, зокрема серед цивільного населення, але наголошує на необхідності продовжувати боротьбу і не опускати руки.
"Якщо ми не будемо панікувати, будемо триматися у такому темпі, як ми трималися у 2022-му році, то ми з цієї ситуації вийдемо з гордо піднятою головою. І навіть якщо ми зараз не повернемося до кордонів 1991-го року, теж не треба опускати голову. Є дуже хороший приклад Азербайджану, який Карабах повернув собі через 30 років, тому що вони просто продовжили працювати і розвиватися, вони знайшли собі сильних стратегічних союзників і дочекалися свого часу" - ділиться Олександр Шершун.
Не варто мати завищених очікувань щодо швидкого завершення війни, переконує Олександр Шершун. Попереду ще багато роботи й можливостей, але важливо розуміти, що ніхто не зробить цього за нас. Військовий каже, українці чекають швидких змін після виборів в Америці, натомість їм треба подорослішати й усвідомити, що тільки власні зусилля приведуть до перемоги.
