Цьогоріч сезон чорниці став одним із найкращих за останні роки. Mukachevo.net з'ясувало, хто визначає закупівельну ціну на ягоди, для чого громади затверджують вартість у 50 гривень та чому ліміти заготівлі у різних районах Закарпаття суттєво відрізняються.
Початок липня на Міжгірщині традиційно означає старт одного з найважливіших сезонних промислів — збору чорниці, або, як її називають місцеві, яфини. Ще до світанку сотні людей вирушають у гори, щоб за кілька тижнів заробити кошти, які для багатьох сімей стають суттєвим доповненням до річного бюджету.
Цього року сезон видався особливо врожайним. Після слабкого минулорічного врожаю чорничники буквально вкрилися ягодами, а попит на них залишається високим.
Разом із початком сезону широкого обговорення набуло рішення Міжгірської селищної ради, у якому фігурує цифра 50 гривень за кілограм чорниці. Однак ця цифра не є закупівельною ціною, яку отримують люди, що збирають ягоди.
Щоб зрозуміти, звідки вона взялася, варто розібратися, як працює система заготівлі дикорослих ягід в Україні.
Робота, яка починається о четвертій ранку
Для жительки Міжгір'я пані Мар'яни збір яфини — справа, знайома ще з дитинства.
Каже, любов до цієї роботи перейшла від батьків. Щороку, коли достигає ягода, уся родина вирушає в гори.
«З дому виходимо близько четвертої ранку. Поки доїдеш, поки дійдеш до місця — збираємо приблизно до другої-третьої години дня. Додому повертаємося вже під вечір» — розповідає жінка.
Романтики у такій роботі небагато. Найважче — навіть не знайти ягоду, а винести її з гір. Автомобіль може під'їхати лише до певної точки, після чого доводиться кілька кілометрів нести десятки кілограмів ягід на собі.
«Машина стоїть нагорі, а ягоди часто ростуть нижче. Назбираєш 40–50 кілограмів — і все це треба винести до машини. Це дуже важко» - розповідає жінка.
Не меншою проблемою стає спека. Цього літа температура в горах місцями сягала майже 40 градусів, однак люди все одно виходили на збір. Причина проста — сезон триває недовго.
«Якщо сьогодні не підеш, завтра в тому місці ягід уже може не бути. Людей дуже багато, всі хочуть встигнути заробити» - ділиться пані Мар’яна.
Коли погода змінюється, додаються нові труднощі — сильний вітер, дощі, слизькі схили. Втім, навіть це не зупиняє збирачів.
Цьогоріч урожай значно кращий
За словами пані Мар'яни, сезон 2026 року суттєво відрізняється від минулого.
«Минулого року ягід майже не було. Люди практично не ходили в гори. А цього року врожай дуже хороший» - каже закарпатка.
Урожай настільки великий, що окремі люди за день можуть назбирати до 90 кілограмів чорниці. Саме через великі обсяги збору ціна на початку сезону ненадовго знизилася.
«Ягід було дуже багато. Потім ціна знову почала рости» - стверджує жінка.
За словами жінки, навіть у цей період закупівельна ціна не опускалася до 50 гривень за кілограм.
«Навіть на початку сезону такої ціни не було. Закупівля починалася приблизно від 100 гривень» - переконує пані Мар’яна.
Хто визначає закупівельну ціну
На відміну від товарів із фіксованою вартістю, ціна на дикорослі ягоди може змінюватися навіть протягом одного дня. Вона залежить від кількох факторів:
- урожайності;
- попиту на внутрішньому та зовнішньому ринках;
- кількості ягід, які люди приносять на приймальні пункти;
- конкуренції між заготівельниками.
Саме тому в одному населеному пункті різні підприємці можуть пропонувати різну ціну.
«Наприклад, один приймає по 140 гривень, інший — по 145. Люди просто йдуть туди, де більше платять» — каже пані Мар'яна.
Чому тоді у рішенні селищної ради є цифра 50 гривень
Саме це питання викликало найбільше дискусій. Голова Міжгірської селищної ради Василь Щур пояснює: рішення ради жодним чином не визначає закупівельну ціну на чорницю.
Йдеться про іншу величину — ціну, яка використовується для розрахунку рентної плати за спеціальне використання природних рослинних ресурсів.
Іншими словами, це база, від якої обчислюється податок, який сплачують заготівельники.
«Ми не маємо права встановлювати закупівельну ціну. Це не компетенція органу місцевого самоврядування. Ціну визначає вільний ринок — покупець і продавець» — зазначає Василь Щур.
За його словами, якби рада затвердила значно вищу базову вартість, автоматично збільшилася б і рентна плата, яку мають сплачувати заготівельники. Зрештою, додаткові витрати могли б бути закладені у закупівельну ціну для населення. Саме тому громада вирішила встановити базову вартість на рівні 50 гривень.
При цьому аналогічні показники діють і в більшості інших гірських громад Закарпаття. Так, у Пилипецькій, Колочавській та Синевирській громадах для розрахунку рентної плати використовується базова ціна 25 гривень за кілограм.
Чому громади взагалі встановлюють такі ціни
Щоб зрозуміти це, потрібно розібратися, як працює система спеціального використання природних ресурсів.
Коли підприємці офіційно закуповують дикорослі ягоди, вони сплачують рентну плату до бюджету. Для її розрахунку необхідна базова вартість продукції. Саме її й затверджують органи місцевого самоврядування.
Водночас ця цифра не є ринковою ціною і не зобов'язує підприємців купувати ягоди саме за такою вартістю. Реальну закупівельну ціну визначає виключно ринок.
Чому ліміти заготівлі різні
Ще одне питання, яке часто виникає у жителів області — чому різні громади мають різні дозволені обсяги заготівлі ягід.
Щороку Закарпатська обласна військова адміністрація затверджує ліміти спеціального використання природних рослинних ресурсів місцевого значення. Інформацію про принципи їхнього формування та затверджені на 2026 рік обсяги Mukachevo.net отримало у відповідь на офіційний інформаційний запит до Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОВА.
У відповіді йдеться, ліміти - це максимальний обсяг ягід, грибів та інших дикорослих рослин, який може бути офіційно заготовлений протягом року. Вони визначаються не довільно.
Їх формують на підставі матеріалів лісовпорядкування, оцінки запасів дикорослих рослин, площ ягідників, природної продуктивності територій та рекомендацій профільних спеціалістів.
Фактично це екологічний механізм, покликаний запобігти виснаженню природних ресурсів. Саме тому цифри суттєво відрізняються між громадами.
Наприклад, відповідно до розпорядження Закарпатської ОВА №216 від 30 березня 2026 року, для Міжгірської громади встановлено ліміт 738,8 тонни чорниці.
Для Пилипецької громади він становить 562,94 тонни, для Синевирської — 220,17 тонни, а для Колочавської (села Колочава та Негровець разом) — 94,27 тонни.
Водночас у Рахівській громаді ліміт становить лише 13,4 тонни, а в Ясінянській — трохи більше 23 тонн.
Такі відмінності пояснюються не рішеннями чиновників, а природними особливостями територій.
Враховується площа чорничників, їхня продуктивність, тип лісів, висота над рівнем моря, а також можливість природного відновлення ягідників після сезону. Водночас ліміт не означає, що саме стільки ягід буде зібрано.
Це лише максимальний обсяг спеціального використання природних рослинних ресурсів, який держава вважає безпечним для екосистем.
Сезон, який годує цілі родини
Для багатьох жителів гірських сіл сезон яфини залишається одним із небагатьох способів швидко заробити. На ягоди йдуть молодь, пенсіонери, люди без постійної роботи.
Дехто працює лише кілька тижнів, інші після завершення сезону чорниці переходять до збору кам'янки, а восени — грибів.
«Є люди, які три місяці поспіль ходять у гори. Для багатьох це важливий сезонний заробіток» — каже пані Мар'яна.
Саме тому питання збору дикорослих ягід щороку привертає увагу жителів гірських громад. Водночас, як показує практика, варто розрізняти ринкову закупівельну ціну, яку визначають заготівельники, та умовну базову вартість, що використовується виключно для розрахунку рентної плати. Саме ці два різні поняття найчастіше стають причиною непорозумінь навколо ягідного сезону.
