До повномасштабного вторгнення Юрій Куцкір виступав за свалявський «Авангард», який шість разів поспіль ставав чемпіоном області. У лютому 2022 року він долучився до прикордонної служби, воював на кількох напрямках, а після поранень опанував роботу оператором безпілотників.
За три дні до повномасштабного вторгнення свалявець Юрій Куцкір ще грав у футбол. Тоді попереду був наступний матч, і друзі розраховували знову побачити його на полі. Однак уже в лютому 2022 року він долучився до Державної прикордонної служби України й невдовзі вирушив на передову.
Історію прикордонника розповіли у 27-му прикордонному загоні імені Героїв Карпатської Січі.
Футбол був важливою частиною життя Юрія ще з юності. Він виступав на обласному рівні за свалявський «Авангард». У той період команда шість разів поспіль ставала чемпіоном Закарпатської області. Саме з футболом пов’язаний і його позивний — «Ромаріо», на честь відомого бразильського футболіста.
Бойовий шлях прикордонника пролягав через Харківщину, Сумщину, Луганщину й околиці Бахмута. Спочатку він служив у піхоті. Після двох поранень і лікування у шпиталі Юрію запропонували опанувати професію оператора БпЛА.
«Я навіть не думав, що зможу так. Але все вийшло, тому що було бажання», — розповідає старший сержант.
Юрій пригадує, що на початку повномасштабного вторгнення застосування дронів лише набирало обертів. Техніка вже була, однак досвіду й розуміння її можливостей часто бракувало. Згодом оператори набували навичок, опановували нові підходи, а безпілотники ставали дедалі важливішою частиною бойової роботи.
Нову спеціальність Юрій освоював на практиці, поруч із досвідченішими побратимами. Спостерігав за їхньою роботою, вчився під час чергувань і поступово брався за нічні польоти.
Найважче було призвичаїтися саме до роботи вночі, особливо до посадки безпілотника. У темряві складніше оцінювати відстань і орієнтуватися в просторі. З досвідом прийшла впевненість. Тепер Юрій з усмішкою згадує перші польоти й упізнає власне хвилювання в новачках, яким уперше доручають нічне завдання.
На його думку, оператору БпЛА зовсім не обов’язково з дитинства захоплюватися комп’ютерними іграми. Значно важливіші зацікавленість, бажання вчитися й готовність розбиратися в новому. Робота настільки захопила Юрія, що іноді йому складно відірватися від неї, навіть коли вже час відпочивати. А підтвердження результату додає мотивації.
Після служби в піхоті він особливо цінує можливість частіше підтримувати зв’язок із родиною. На передових позиціях іноді минали дні, а то й тижні, перш ніж вдавалося нормально поговорити з рідними. Тепер Юрій може написати чи зателефонувати додому, сказати, що все гаразд, що він поїв і збирається відпочивати. Для родини ці короткі звістки означають багато. І самому спокійніше, коли знає, що близькі не залишаються без жодної звістки про нього.
Футбол також залишається в його житті. Під час відпусток Юрій зустрічається з друзями й виходить на поле. Це можливість ненадовго повернутися до звичних занять і провести час разом.
