Ще на студентській лаві Василь Бошота з Міжгір’я вирішив присвятити себе великій науці. Дещо амбітним планам молодої людини судилось таки збутись. Сьогодні він вже аспірант кафедри гідраліки та сантехніки Львівської політехніки або ж, як говорять науковці у Львові, інституту будівництва та інженерії довкілля.
Поштовхом для занять дослідженнями в сучасній науці стали батьківський шлях та материнські настанови. Адже Василь Юрійович Бошота все свідоме життя займався будівельною справою, а нині є державним інспектором ДАБК, а мама Марія Іванівна — вчителька початкових класів Міжгірської ЗОШ І-ІІІ ст. №1. Тож було з кого брати приклад, а зараз є кому й допомогти. Особливо батькові, бо ж йому часто доводиться виконувати чи то порозглядати різні проекти спорудження об’єктів соціально-господарського призначення в краї. Тим паче, що Василь — молодший у ІБІД опановував ази фахової спеціальності “Водопостачання та водовідведення”.
Студент з Верховини вже на другому курсі Львівського вишу зрозумів, що здатен на більше, ніж просто здобути вищу освіту. Зокрема, на п’ятому курсі за підсумками кафедральної олімпіади з обраної спеціальності представляв рідний університет на всеукраїнському турі олімпіади, де посів 8 місце. Це вже був твердий поступ у велику науку.
А ось перші кроки Василь Бошота зробив ще на третьому курсі, пропагуючи свої дослідження на кафедральній та загальноінститутській науково-практичних конференціях, де також виборював призові місця. Визначитись із основними напрямами дослідницьких робіт юному верховинцю допоміг доцент кафедри гідравліки та санітарної техніки Володимир Жук. Власне, це була тема ефективного використання інженерних споруд, призначених для регулювання, очистки і використання дощового стоку.
— Нинішні темпи забудови все нових й нових територій збільшують навантаження на існуючі водовідвідні мережі, — підкреслює Володимир Михайлович. — У цій справі метод регулювання дощових стічних вод через фільтрацію у грунт є дуже й дуже перспективним. Адже ексфільтраційні траншеї Василя Бошоти дозволяють не скидати забруднені стоки в річки чи інші водні багатства, не перевантажувати очисні споруди і власне саму водовідвідну мережу забудованої території.
Ексфільтраційні споруди Василь досліджував у магістерській роботі і продовжує наукові розробки в цьому напрямі і в аспірантурі. Вони полягають у тому, щоби, по-перше, правильно визначити габарити цих споруд, особливо з огляду на нинішню вартість земляних робіт. По-друге, вдосконалити конструкцію завантаження дна цих траншей: кам’яне, пластикове чи з інших недорогих матеріалів. По-третє, за забудови тієї чи іншої території важливо визначитись з типом прокладання ексфільтраційних траншей. Бошота вважає, що в густонаселених пунктах вони мають бути підземними, щоби не псувати загальний вигляд існуючих парків, зон відпочинку, ландшафтних окрестів.
На сьогодні Василь Бошота має низку наукових публікацій у збірнику матеріалів Міжнародної наукової конференції молодих учених “Геодезія, архітектура та будівництво-2009 р.”, віснику національного університету “Львівська політехніка” — “Теплоенергетика, інженерія довкілля. Автоматизація” та за підсумками міжнародної студентської конференції у Рівному і в Польщі. Слід сказати, що наукові розробки Василя досить специфічні. Адже їх дуже складно перевіряти на ділі в лабораторних умовах. Тож Василь спроектував і збудував натурну фільтраційну установку в себе вдома, в рідному Міжгір’ї. За цього має змогу проводити свої дослідження цілорічно, а не тільки у весняно-осінній період.
Важливою запорукою своїх успішних теоретичних і практичних досліджень молодий Бошота вважає наполегливість у досягненні своєї мети. Про його терпіння в роботі, вміння ефективно використовувати наявні можливості і техобладнання в лабораторних умовах, детально розглядати і аналізувати поставлені задачі, неодноразово йшлося у вишівській багатотиражці “Львівська політехніка”.
Сьогодні Василь Бошота всього за один крок до захисту кандидатської дисертації, а завтра — на практиці втілюватиме в життя свої наукові розробки-дослідження. Не в його характері займатись наукою в затишному кабінеті… Тож, можливо, повернеться додому, в рідні пенати, де за інтенсивного зведення об’єктів туріндустрії потреба в таких фахівцях зростає з кожним роком. Та й навколишнє природне середовище вимагає до себе турботливого ставлення…
