Подібних «воєн», у мера Ужгорода Сергія Ратушняка, за час його каденції, вже було оголошено чимало. Міський голова часто нагадує літературного героя Сервантеса Дон Кіхота, який находить собі уявного ворога, і у будь який спосіб намагається його перемогти. Єдина відмінність у тому, що вороги у Сергія Миколайовича далеко не уявні, ба більш того, часто ними стають прості мешканці Ужгорода, причому самі незахищені.
Складається враження, що заради того чи іншого дорогоцінного клаптика ужгородської землі чи майна, Сергій Миколайович готовий зробити усе, не утруднюючи себе жодними моральними застереженнями чи інтересами городян.
Так було із базаром, що розташований по вулиці Фединця у центрі Ужгорода і ця тема не закрита й донині. Доля сотень підприємців та їх сімей мало турбує ужгородського мера. Те ж саме із уже сумнозвісною 130-ю аптекою Ужгорода, яка реалізовувала медичні препарати за зниженими цінами для соціально-незахищених верств населення. Тут завжди були багатолюдні черги, причому переважно з літніх людей, хоча фармацевтичних закладів у місті — хоч греблю гати. Причина такого незвичного нині явища — вартість ліків на 30 відсотків тут була нижчою ніж в інших подібних закладах! Без жодних зрозумілих причин, міська влада, керована «народним» мером було прийняла рішення про закриття аптеки, а вірніше — про припинення реалізації тут ліків за пільговими цінами. Майбутня доля самого приміщення теж невідома. Незважаючи на те, що сама аптека продовжує функціонувати, ходять чутки, що вже знайшовся покупець на цей ласий шматочок ужгородського майна. Хто б, правда, сумнівався…
Аптечна тема насправді не нова. Ще в 2004 році міська влада міста за керівництва Віктора Погорєлова, вирішила забрати 8 аптек із комунальної власності у міську. З горем пополам, через кілька неоднозначних рішень суду, це вдалося зробити. Однак було укладено мирову угоду і договори оренди із Закарпатським обласним виробничим об’єднанням „Фармація”, яке продовжувало обслуговувати ці аптеки. Ужгородці, фактично, не помітили жодних змін — усі аптеки працювали у звичному режимі. Єдине, що прибуток з оренди отримувала не область, а місто. Однак дія згаданих договорів завершилася у жовтні 2006 року, а нова влада під керівництвом Сергія Ратушняка не поспішала їх продовжувати. Натомість, з невідомих причин, було поспішно створено ужгородське комунальне підприємство «Аптека» після чого і було прийняте рішення про закриття «соціальної» аптеки № 130. Про виділення місця під нову «соціальну» аптеку, мова звісно не йшла і нині не ведеться. І це незважаючи на неодноразові звернення громадських організацій, в тому числі й Закарпатської обласної організації ветеранів війни, в яких йдеться про те, що нині соціально-незахищені верстви населення не мають змогу отримувати ліки за пільговими цінами. У відповідь, як то кажуть, тиша. Мовляв, самі розбирайтеся зі своїми хворобами — у нас тут теж голова болить… де б ще кілька гектарів землі для продажу вицарапати
Однак, як і в попередні рази, коли в Ужгороді виникають проблеми (згадаймо хоча б ситуацію із початком опалювального сезону в обласному центрі), на допомогу прийшла обласна влада і вже незабаром нова «соціальна» аптека буде відрита в приміщенні обласної клінічної лікарні і в такий спосіб болючу для тисяч ужгородців проблему буде вирішено. Тож знову повторюється стара історія коли «вороги» з обласної влади рятують мешканців обласного центру від їхнього «рідного» мера. Однак діями міської влади, керованої С.Ратушняком вже не те, що дивуватися, навіть обурюватися не сила. Та все ж скільки б разів не було б правильним і юридично вмотивованим рішення, завжди слід звертати увагу на моральний аспект справи. В даному випадку влада відкрито показала, що її не турбують проблеми пенсіонерів, ветеранів, інвалідів та інших матеріально незахищених ужгородців, хоча саме вирішенням їхніх проблем вона б мала займатися в першу чергу.
P.S. Тим часом поінформовані люди стверджують, що вже найближчим часом ужгородська влада закриє і найстарішу аптеку Ужгорода — №1, що розташована по вулиці Корзо…
