Власники барів та ресторанів мають сплачувати за неї роялті
Раніше з авторським правом пересічні українці були не надто знайомі. Хоча всім відомо, що будь-який інтелектуальний твір (стаття, книга, вистава, мелодія чи пісня) має свого автора і, відповідно, захищений законом від крадіжки. Це зрозуміло. А ось те, що чиєсь авторське право щодня порушує більшість закарпатських підприємців – уже новина.
Використання в барах, кафе, терасах і ресторанах чужого музичного продукту без дозволу господаря – злочин. Навіть радіо, де передають музичні твори, вмикати заборонено. Інакше доведеться сплатити чималий штраф. Абсурд? Ні, все згідно з законодавством. Про те, скільки і кому платити за пісні Шакіри чи Вєрки Сердючки, «Замок» поговорив із начальником відділу з питань інтелектуальної власності ЗакДУ Степаном Литвином.
Вартість сніданку під музику Шопена
– Степане Йосиповичу, розкажіть, коли з’явилося це нововведення?
– У кожного музичного твору є власник, а за використання чужої власності потрібно сплачувати кошти. Безплатне використання є правопорушенням, яке карається згідно з законодавством. Існує Стаття 51-2 «Порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності» Кодексу України про адміністративні порушення.
До речі, закон «Про авторське право і суміжні права» не новий, його затверджено 1993 року. Відповідно, порушники авторського права можуть виплатити постраждалому компенсацію, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 тисяч мінімальних заробітних плат. Залежно від намірів використання.
– Тобто більшість наших власників кафе та ресторанів є злісними порушниками авторського права?
– Саме так.
– Навіть якщо купили за власні гроші ліцензійний диск певного виконавця?
– Диски призначені не для публічного, а для приватного використання. Тобто вдома, у колі сім’ї його слухати дозволяється, а в комерційних цілях – ні.
– Що ж робити підприємцям, аби і надалі без проблем вмикати Софію Ротару, Майкла Джексона або «Редіохед»?
– Укласти договір з організацією колективного управління. Сьогодні це Українська ліга авторських та суміжних прав, яку представляю на Закарпатті.
– Які саме музичні твори можна використовувати?
– Будь-які, що не стосуються музики або співу в живому виконанні. У договорі також зазначається розмір плати за використання...
– Наприклад?
– Згідно з постановою Кабінету міністрів від 18 січня 2003 року «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав», це мінімум 1% від прибутку. Існує і спеціальна формула розрахунку роялті, яка застосовується в закладах харчування. Розмір сплати залежить від кількості місць і навіть від середньої вартості страв у меню. Чим вона вища – тим більший коефіцієнт.
– Якщо взяти, наприклад, звичайне кафе?
– Розрахунок іде від чистого доходу. Якщо це торгівельний заклад на 10 персон, то за місяць доведеться сплатити приблизно 200 гривень. Я вважаю, що ця сума не є значною. Наприкінці кожного місяця підприємці здаватимуть звіти, де вкажуть, які пісні яких виконавців використовували впродовж цього часу. Кошти за їх використання надійдуть до Київа, де вже розподілятимуться між продюсерами музикантів (українських) та організаціями колективного управління (закордонних).
– Для маленького кафе навіть 200 гривень буде суттєвим додатковим навантаженням. Усе, найімовірніше, ляже тягарем на споживача…
– Але ж штрафні санкції є набагато більшими.
– Гаразд, але хто саме буде виконувати цю фіскальну функцію? Стежити за порушниками авторських прав, накладати штрафи?
– У цілому, це повноваження міліції, бо ж йдеться про порушення адміністративного кодексу України. Деякі ресторани вже потрапляють у «чорні» списки
– Чому лише зараз постало це питання? У бюджеті не вистачає грошей?
– Законодавство уточнювалося, вводилося в дію багато нових статей. Особисто я очолюю відділ інтелектуальної власності і розглядаю питання захисту всіх інтелектуальних прав інших осіб. Зараз роблю своєрідний роз’яснювальний вояж усіма районами і містами Закарпаття.
– І як сприймається ця новація?
– Усюди приблизно однаково. Виникають ті ж самі запитання – чому раніше про це не згадували... Так, можливо держава не надто звертала увагу на захист авторських прав. Але можу сказати, що у великих містах України – Києві, Харкові, Донецьку – з цим законом усі підприємці ознайомлені, нормально його сприймають. Хоча декілька років тому в Харкові спалахнув великий скандал з цього приводу. Там склали й оприлюднили так звані «білі» та «чорні» списки закладів харчування – одні уклали договір з органом колективного управління, інші ні. Харків’янам пропонувалося не відвідувати заклади з «чорного» списку як порушників законодавства. Наразі всі пристрасті вже вщухли, більшість власників уклали відповідні угоди.
– А яка ситуація на Закарпатті?
– Декілька великих ресторанів та готелів в Ужгороді та Мукачеві вже також підписали такі угоди. Тепер справа за усіма іншими.
– А є такі, що принципово не хочуть платити?
– Так, до певного часу. Коли розмовляєш із такою людиною про сплату «роялті», вона зазвичай погоджується, що ця система працює в європейських країнах – не лише у Німеччині, а й, наприклад, у Словаччині чи Угорщині. Проте не в Україні. Слід усвідомити: якщо хочемо розбудовувати нашу українську державу, мусимо виконувати і власні обов’язки перед суспільством. Скажімо, ви написали музичний твір, а я його буду використовувати де і як заманеться. Ще й заробляти. Аби цього не сталося і потрібна угода. Тоді частина отриманих грошей потрапить до виконавця, до власника авторських прав.
– Як розумію, мова йде не лише про заклади торгівлі, харчування, а й про використання чужих фонограм?
– Так, організатори будь-яких заходів обов’язково мають знати і дбати про це. «Роялті» мають сплачувати всі.
– А ви можете пригадати випадок порушення авторського права, з яким зверталися до вас безпосередньо?
– Наприклад, такий випадок стався в Міжгір’ї. Дівчина записала свої власні пісні на замовлення керівництва дитячого садочку, нібито для святкового ранку. А через деякий час побачила, що диски з її записами продаються на ринку. Вона звернулася до нашого відділу і врешті-решт сторони розійшлися полюбовно, без судового розгляду справи – дівчина отримала частину прибутків з продажу дисків. Якщо ж не виходить домовитися про відшкодування, варто звертатися до суду.
– Тобто поки що про порушення авторських прав треба повідомляти саме вас?
– Так, бажано. У кожному районі Закарпаття у нас незабаром з’явиться представник – тож не буде потреби їхати, скажімо, з Рахова до Ужгорода. Швидше за все цю функцію виконуватимуть студенти-правники, які таким чином пройдуть чудову юридичну практику, що, безперечно, стане їм у нагоді.
Коментарі:
Алан Капраль, виконавчий директор РВ УСПП в Закарпатській області:
- Мене, як юриста, перш за все цікавить визначення комерційного використання музичного твору. Коли в кафе чи ресторані грає музика, чи можна однозначно стверджувати про факт комерційного використання музичного твору? Що є основною складовою господарської (комерційної) діяльності закладу громадського харчування? Хіба музика? А якщо вона ретранслюється по радіоканалу, про яке порушення може йти мова, коли в ефірному мовленні звучать твори, за які сплачено відповідне роялті?
Інша справа – дискотеки. Тут справді є нормативно-правова підстава для чіткого визначення прав і обов’язків сторін.
У Постанові КМУ «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав» у пункті 22 додатку, який теоретично зачіпає і заклади громадського харчування, йдеться про сплату роялті в розмірі 1% від доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої відбувається використання творів, а в разі відсутності таких доходів – 2,5% загальної суми витрат організатора на проведення заходу. Тобто передусім ідеться про організацію заходу з використанням музичних творів. Чи можна класифікувати повсякденну роботу закладу громадського харчування як проведення заходу – питання риторичне.
Ще одне зауваження. Нам пропонують укласти договір з Українською лігою авторських та суміжних прав як з організацією колективного управління. Однак у відкритих джерелах ця організація фігурує в якості приватної. Це вже викликає ряд запитань. Чому саме приватна, якщо, згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права», організація колективного управління – це організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку! До речі, інша аналогічна організація, що функціонувала в якості організації колективного управління, об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав», втратила свідоцтво про надання їй статусу організації колективного управління (свідоцтво №5/УО від 02.04.2009р.) за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва (справа № 2а-4293/09/2670) через невідповідність вимогам законодавства…
Нормативна база в цій галузі права виписана таким чином, що логічно вона не повинна торкатись більшості закладів громадського харчування. На мій погляд, ініціативи Державної служби інтелектуальної власності України та відповідних уповноважених організацій – це спроба вирішення проблем сфери інтелектуальної власності та виконання міжнародних зобов’язань Україною шляхом найменшого спротиву.
Насамкінець додам, що на спеціалізованих форумах юридична спільнота присвоїла організаціям колективного управління абревіатурне красномовне ім’я – ОКУпанти».
Назарій Швець, начальник сектору боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності Управління ДСБЕЗ УМВС у Закарпатській області:
- Ми почали працювати в цьому напрямку місяць тому, як тільки на Закарпатті з’явився представник Української ліги авторських та суміжних прав – Степан Литвин. Провели спільну координаційну нараду, окреслили план роботи і очікуємо перших результатів. Наразі представник УЛАПС проводить роз’яснювальну роботу, зустрічається з власниками кафе і ресторанів і пояснює, що слід укладати угоди і сплачувати роялті. Як мені відомо, дехто погоджується, хтось категорично проти. З тими, хто після попередження відмовляється укладати угоди, будемо працювати. Важелів впливу вистачає: це, по-перше, немалі штрафні санкції, по-друге, можливість демонтажу обладнання. Переконаний, коли власник ресторану ризикуватиме втратити, наприклад, дорогий плазмовий телевізор, він погодиться сплатити до тисячі гривень роялті. Поки що рейдів не проводили – очікуємо офіційного звернення представника Української ліги авторських та суміжних прав, яке має стати підставою для нашого реагування».
