екологи називають ситуацію катастрофічною
Катастрофічною називають
сьогодні екологи ситуацію на очисних спорудах Закарпаття. Практично всі
ці установки працюють із часів Радянського Союзу, не оновлюються і нині
вже не можуть забезпечити потреби громад. Нечистоти потрапляють у
річки. Погіршується якість питної води. Кредит на 20 тисяч
гривень оформила днями жителька Ужгородського району Вероніка Фекете.
Гроші взяла для того, щоб пробурити біля власного будинку свердловину й
так отримувати якісну питну артезіанську воду.
Вероніка
каже, не може забути про спалах черевного тифу в Закарпатті,
який поширився саме через питну воду. До того ж, її село розташоване
нижче за течією Ужа, а саме до цієї річки потрапляють каналізаційні
стоки з обласного центру.
«Мені дороге здоров’я моєї сім’ї, моїх
дітей! У мене насправді не було іншого виходу, як робити свердловину.
Так, це дорого, але буде ефективніше! У річку скидають всі нечистоти,
що є… Навіть неозброєним оком видно, що там щось плаває не те… Хай
говорять, що цю воду хлорують, то що – суцільний хлор пити?» – каже
вона.
Усього третина закарпатців вживає очищену й порівняно
якісну питну воду. Спеціалісти Закарпаття зізнаються, що з кожним роком
це питання набуває все більшої актуальності, особливо з огляду на те,
що в річки краю потрапляє дуже багато неочищених каналізаційних стоків.
Начальник
управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській
ситуації Андрій Погорєлов визнає, що ситуація виходить із-під контролю.
«Державне
управління на сьогодні вважає фактично критичною ситуацію з технічним
станом очисних споруд, які обслуговують населення. Фактична потужність
цих споруд забезпечує всього 50 відсотків потреби. Виходить так, що
ледь не половина всіх стоків, які скидають у річку, брудні», – каже він.
Найбільші проблеми з очисними спорудами в Ужгороді
Найбільше
проблем з очисними спорудами в районному центрі Великий Березний та
Ужгороді. Для першого містечка вдалося знайти за рахунок фонду охорони
довкілля 100 тисяч гривень на модернізацію очисних споруд, і це бодай
частково рятує ситуацію.
В Ужгороді все набагато гірше: місто
розрослося, очисні споруди побудовані ще в минулому столітті, і нині
вони просто не витримують навантаження, каже Андрій Погорєлов.
За
його словами, найбільший забруднювач на території області – комунальне
підприємство «Водоканал» в Ужгороді: «Воно фактично дає близько 80
відсотків від загальної кількості неочищених стоків, які скидають на
території області».
На реконструкцію очисних споруд потрібні державні кошти, а їх немає
Спеціалісти
кажуть, що за рахунок місцевих бюджетів нема чого й розраховувати на
будівництво нових та відновлення наявних очисних споруд Закарпатської
області.
Приміром, у 2006 році була розроблена програма
реконструкції такого об’єкту в Ужгороді. Потреба у коштах становила за
тими цінами понад 50 мільйонів гривень – на той час ця сума складала
половину річного бюджету міста.
Могла б допомогти реалізація
спеціальної програми «питна вода», яку розробили в Закарпатті аж до
2020 року. Але на її втілення вже третій рік поспіль уряд або не надає
коштів узагалі, або ж дає дуже мізерне фінансування, скаржаться в
області.
