Серед зимових видів спорту фристайл після біатлону завжди вважався тим струмком, звідки до нас могли прийти олімпійські медалі. На жаль, на останніх Іграх у Ванкувері у «стрибаючих лижників» з дорогоцінними металами не склалося, як загалом і в у тих, що стріляють.

Серед зимових видів спорту фристайл після біатлону завжди вважався тим струмком, звідки до нас могли прийти олімпійські медалі. На жаль, на останніх Іграх у Ванкувері у «стрибаючих лижників» з дорогоцінними металами не склалося, як загалом і в у тих, що стріляють.

Вже під час кваліфікації припинили боротьбу за п'єдестал всі наші представники лижної акробатики. Наша головна надія - своєрідний олімпійський гвардієць - Станіслав Кравчук (для нього це була вже четверта в кар'єрі Олімпіада) ще міг поскаржитися на травму. Адже за три тижні до Ігор на останньому етапі Кубка світу серйозно травмував коліно. Та помилка під час приземлення після далеко нескладного стрибка ще одного ветерана збірної Енвера Аблаєва навіть йому залишилася так і незрозумілою. «До цих пір не розумію, як впав», - все що зміг тоді прокоментувати український фрістайлісти. Не виручив старших товаришів і Олександр Абраменко, тільки посиливши невдалий виступ українських лижних акробатів в Канаді. Не здобули лаврів в Сайпрессе (саме в цьому містечку проходили змагання фрістайлеров) і наші дівчата. Ольга Волкова, Надія Діденко та Ольга Полюк також завершили свої виступи у кваліфікації.

На цьому, як кажуть, можна було б і поставити крапку. От тільки ніяк не в'яжуться між собою заяви вітчизняних спортивних керівників про пріоритетність фрістайлу як зимового олімпійського виду спорту і тим, в яких умовах його провідним представникам доводиться готуватися навіть до етапів Кубка світу, не кажучи вже про Олімпіаду. Так, знаходяться так звані меценати, які періодично підтримують наших провідних фрістайлістів А що ж маємо на державному рівні?

А те, що вже давно стали непридатними центри для літньої підготовки в Миколаєві і Берегово (на Закарпатті). Не змогли, образно кажучи, дати притулок лижним акробатам і на базі «Тисовець» на Львівщині, керівництвом якого пріоритетним видом був визначений біатлон. Далеко не об'єктивні причини не дають можливості тренуватися спортсменам національної збірної і в «Заросляку» в Івано-Франківській області. Хтось може в цьому зв'язку назвати вже досить відомий комплекс «Буковель», де до речі, нещодавно пройшов етап Кубка Європи з фрістайлу. Але й там, виявляється, як розповідала головний тренер збірної України Галина Досова, спортсменам, які захищають честь країни на міжнародних змаганнях, доводиться жити як звичайним туристам. Причому далеко не за середньоєвропейськими цінами.

Не випадково нашим фрістайлістам доводиться готуватися до змагань переважно за кордоном, де і умови, і розцінки (на жаль, один з головних чинників вітчизняного буття) набагато вигідніші українських. Ось тільки цей факт має ще одну тьмяну бік медалі. Ми практично залишаємося без підростаючого покоління в цьому виді спорту (про дитячо-юнацьких спортивних школах в цьому контексті взагалі краще промовчати). Тому практично навіть важко говорити, хто ж прийде на зміну тим же Станіславу Кравчуку або Енверу Аблаєвим. За словами Галини Досовой, рівень підготовки резервістів сьогодні не витримує жодної критики.

Та й що говорити про перспективи вітчизняного фрістайлу, якщо перед очима свіжі приклади того, як з країни були змушені виїхати спортсмени, які тепер є одними з лідерів у цьому виді спорту, але вже під прапором Білорусі. Опустимо в зв'язку з цим нашу біатлоністку Олену Зубрилову, яка в свій час вже встигла отримати масу «компліментів» за нібито «зраду» (хоча, що їй залишалося робити, якщо в рідній країні не мала практично ніяких умов для тренувань і спортивного росту).

А ось переїзд до Мінська рівнянин Антона Кушніра пройшов якось непомітно. А він також «непомітно» цього року, перемігши на чотирьох етапах Кубка світу з фрістайлу, став його лідером. Так, у Ванкувері у нього теж не склалося, але факт залишається фактом. Як і те, що в Канаді стала восьмою під прапором тієї ж Білорусії землячка Антона Алла Цупер (після кваліфікації вона була лідером змагань, але у фіналі їй не пощастило). Більш того, в 1998 році на Олімпіаді в Нагано Алла, яка виступала тоді ще за команду України, зайняла досить таки високе п'яте місце. Цікаво, що після тих Ігор керівництво збірної заявило їй (18-річної) і подругам по команді, мовляв не буде з них толку, треба молодь набирати. Цупер переїхала до Білорусі, а Ольга Юнчік і Юлія Клочкова взагалі пішли зі спорту.

До речі, після Олімпіади у Ванкувері Алла Цупер заявила, що збирається виступити і на наступних Іграх, що через чотири роки відбудуться в російському Сочі. А ось про перспективи наших олімпійців канадського призову поки сказати щось певне важко. Та ж Ольга Волкова днями зізналася, що поки що доводиться сидіти вдома і чекати, які зміни відбудуться у збірній. Напевно, мала на увазі й те, чи залишиться фристайл серед пріоритетних видів спорту в переліку спортивного відомства. Сказати про це ствердно поки складно. Єдине, чого б не хотілося, так це втратити фристайл для України назавжди. Адже призові місця на етапах Кубка світу, які добували наші лижні акробати в останні роки, все ж таки створили позитивний імідж країні, зокрема і в цьому виді спорту.

 

• фристайл
• підготовка
• Кравчук