Після політично спекотного тижня, що минув, дедалі гучніше лунають заяви про необхідність скликання Ради коаліції. Ще місяць тому важко було повірити, що найзатятішим апологетом цієї ідеї стане саме Блок Юлії Тимошенко…
В один момент усе перевернулось догори дригом. Юлія Володимирівна, яка після голосування за прем’єр-міністра наприкінці минулого року, фактично забула про існування Демократичної коаліції і відповідних домовленостей, зараз демонструє неабияку активність щодо організації та проведення переговорів з соратниками по Майдану.
Після шквалу звинувачень у бік Президента, БЮТ і його лідерка, схоже, шукають своєрідну захисну парасольку. А демократична коаліція в цьому сенсі є найбільш підходящим варіантом, оскільки її «необхідність» санкціонував сам народ на дострокових виборах. Однак, тут не все так просто…
«Чую дзвін, та не знаю де він»
З самого ранку в понеділок, 19 травня, прес-служба БЮТ розповсюдила заяву фракції, в якій наполягала на проведенні о 15.00 загальних зборів Коаліції демократичних сил за участі прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко і голови Верховної Ради Арсенія Яценюка, де повинні бути обговорені ситуація в країні, ситуація в коаліції та виконання коаліційних домовленостей. В свою чергу, депутати від НУ-НС швиденько сходили на зустріч до Президента. І «знайшовши порозуміння з приводу вирішення найбільш конфліктних ситуацій», пропрезидентська фракція заявила (устами Т.Стецьківа) про готовність «запропонувати своїм партнерам підходи на раді коаліції». Однак пообіді Іван Кириленко (бо, як розповів нам депутат від НУ-НС Юрій Кармазін, саме на голову фракції БЮТ покладено відповідальність за організацію переговорного процесу) повідомив, що зборів не буде, оскільки «сформований нормальний порядок денний».
І все ж під кінець дня з’явилась ще одна заява прес-служби Блоку Юлії Тимошенко, в якій наполягалось на необхідності проведення наради та висловлювалось прохання до своїх колег – фракції «Наша Україна-Народна самооборона» – назвати дату і час.
Натомість, уже у вівторок сайт Українська правда з посиланням на джерела у фракціях коаліції повідомив, що збори заплановані на середу о 15:00. Проте, ні Валерій Борисов, ні Юрій Кармазін, які є членами фракції Наша Україна-Народна Самооборона і з якими нам вдалося поспілкуватися, не змогли підтвердити цю інформацію.
Водночас, зі слів Юрія Анатолійовича можна було зрозуміти, що переговори ведуться, але поки що на рівні «окремих осіб». А домовлятись таки є про що. Це і питання щодо ситуації навколо Фонду держмайна, змін до бюджету, програми приватизації і т.д. Крім того, якщо взяти текст вже згаданої Коаліційної угоди «не для людей, а для політиків» (даруйте, навпаки), то роботи взагалі непочатий край: зі списку 12 першочергових законопроектів проголосовано ледве третину.
Момент істини
Утім, до кінця так і не зрозуміло, коли ж насправді відбудуться збори демократичної коаліції та ради коаліції, і чи відбудуться взагалі.
Безперечно, зрозумілою в даній ситуації виглядає активність БЮТ. Але, як слушно підмітив політолог Віктор Небоженко, все «це потрібно було робити раніше, а не коли це тактично вигідно». Заслуговують також на увагу ще два моменти: по-перше, всі заклики про необхідність переговорів між членами коаліції робляться через прес-службу, тобто безособового суб’єкта; по-друге, текст заяв прес-служби БЮТ не предбачав участь у зборах Президента України. Таким чином, стає ясно, що пані Тимошенко зовсім не збирається йти на примирення з главою держави, а намагається повернутись під «спідницю» паралментської коаліції в ролі жертви заговору першої особи держави з олігархічними кланами.
Доказом слушності подібних міркувань є заяви прем’єрки, яка й надалі продовжує звинувачувати у приватизаційних негараздах і конфлікті навколо розробки причорноморського шельфу команду Президента і самого гаранта. Так, зокрема 20 травня, в ефірі 5 каналу голова Кабміну розповіла, що після скасування урядом ліцензії Vanco почали випливати “з-за спин тих дівчат чотирьох (яких вважають засновниками компанії Vanco Prickerchenska Ltd. – ред.) наші українські породисті олігархи, які живуть і працюють в Партії регіонів, і які спільно, в тому числі і за підтримки Президента, забрали цілий шельф Чорного моря”. В той же час, виступаючи перед жителями Мінського району столиці у вівторок, Юлія Володимирівна заявила: «Питання, чи є сьогодні демократична коаліція в Україні. Юридично вона є і юридично вона функціонує в парламенті. Проте фактично існує інша коаліція, в яку входять всі олігархічні утворення, Партія регіонів і частина нашого демократичного сектору».
З огляду на все це, мабуть таки має рацію згадуваний уже пан Небоженко, який висловив думку про безрезультатність будь-яких переговорів з причини неготовності жодної з сторін коаліції до «серйозної розмови». «Конструктивної позиції не буде, – стверджує експерт, – це пов’язано з тим, що немає єдиного плану, який би мобілізовував і був вигідний всім. А коли одна частина підозрює іншу у використанні якоїсь переваги чи ресурсів, то звичайно що нічого не вийде. Точно так же і в політичній опозиції, просто хвороби демократичної коаліції більш очевидні».
На думку директора Київського інституту проблем управління Костя Бондаренко, заклики до скликання ради коаліції є вже «доволі суттєвим результатом, оскільки ще тиждень тому під сумнів ставилася сама можливість скликання такої ради і, взагалі, якогось діалогу між представниками коаліції». Дійсно, демократія – це діалог. Але складається враження, що «біло-сердешні», наголошуючи на необхідності перемовин, зовсім не збираються сідати за стіл переговорів. Дуже ймовірним виглядає те, що маневр Тимошенко і Ко в бік демократичної коаліції пов’язаний зовсім не з прагненням відновити актуальність співпраці в межах виконання пунктів відповідної угоди, а з бажанням розвалити постпомаранчевий альянс, зігравши роль жертви змови «олігархічних утворень і частини демократичного сектору».
Якщо розібратись, то контекст можливості подібного варіанту розвитку подій виглядає більш ніж аргументовано. Звинувачуючи зараз Партію регіонів у «зраді національних інтересів», важко сказати, які виправдання повинна знайти ЮВТ після спільного голосування з ПР стосовно змін до Конституції, щоб їй «повірили». Аргумент необхідності 300 голосів в народі не зрозуміють. В той же час, «узгодженість позиції» НУ-НС з Президентом і згадуванні репліки в його адресу з боку прем’єра перетворюють усі зібрання коаліції на фарс.
На думку Дмитра Видріна, демократичної коаліції взагалі не існує, бо актом функціонування коаліції є кількість і якість прийнятих законів. «Коаліція не працює в змістовному режимі, а працює на рівні декларацій взаємної поваги, дружби, братерства і т.д. Гадаю, що фактичне неіснування коаліції рано чи пізно стане фактичним». На нашу ж думку, демократична коаліція де-факто відсутня, тому що її формальний кістяк в 155 голосів ні тактично, ні стратегічно не зацікавлений в її реальному існуванні. Далі пан Видрін підсумував: «Зараз наближається момент істини і хтось перший скаже, хлопці давайте дивитись правді у вічі, ми не маємо коаліції і нам треба щось робити». Схоже, Юлія Тимошенко зробить все, щоб ці слова вперше прозвучали не з її вуст…
PS. Звичайно, хотілося б вірити Костеві Бондаренку, який висловив переконання, що «переговори, очевидно, будуть відбуватися» і що ціною може стати «або відмова Юлії Тимошенко від запропонованого нею варіанту Конституції, або може бути зняття Секретаріатом Президента блокади з приватизаційних процесів».
Чекати залишається не довго, адже, як сьогодні (21 травня) заявив лідер фракції БЮТ Іван Кириленко, в середу о 15.00 у Секретаріаті Президента повинна відбутись зустріч глави держави з прем`єр-міністром та лідерами фракцій коаліції. Хоча наявність переговорів не виключає їх безрезультатність, але вже опісля відразу стане зрозуміло, що до чого…
