Роздала мерія ужгородцям
«Програму підвищення ефективності функціонування Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Ужгород» на 2009-2012 роки прийняли на останній, минулотижневій сесії обласні депутати. Вона передбачає: при умові перевиконання плану надходжень доходів до загального фонду обласного бюджету обласна адміністрація має розглянути питання фінансування заходів, передбачених програмою на цей рік. Наступного ж року, і аж до 2012 включно, витрати на цю програму мали б закладатися до обласного бюджету. На цей рік програмою передбачено виділення з обласного бюджету 280 тис. грн.
Так черговий раз обласні депутати подбали про єдиний на Закарпатті аеропорт. Колись, у 2000-2001 роках, стараннями їхніх попередників, він перейшов в обласну комунальну власність і регулярно звільняється від сплати частини податку за землю, яка належить обласному бюджету. З часу прийняття вкрай занепалого аеропорту в спільну власність територіальних громад Закарпатської області, тут почали виплачувати і поступово підвищувати зарплати, зробили ремонт злітно-посадкової смуги і оновлення аеропортових приміщень.
Однак зовсім інше ставлення до аеропорту нинішніх міських депутатів Ужгорода. Адже вони вірні меру Сергію Ратушняку, який дихати не може, усвідомлюючи, що кілька десятків гектарів ще не подерибанені знаходяться у межах міста. Спочатку Сергій Миколайович намагався задушити аеропорт фінансовим зашморгом – вимагаючи у повному обсязі виплачувати Ужгороду за оренду землі. Хоча в усьому світі аеропортам у цьому йдуть на поступки, адже земля потрібна не так безпосередньо для них, як для оточуючого середовища. Оскільки це не допомогло, Ратушняк вирішив витиснути аеропорт силами городян, яким роздав поблизу нього земельні ділянки.
Минулого тижня Сергій Миколайович дуже розсердився на один з українських телеканалів -- ICTV, який «посмів» на всю Україну розповісти, що аеропорт можуть закрити, оскільки довкола нього роздано землі і ведеться інтенсивне житлове будівництво. Відповісти Ратушняк вирішив у підконтрольній собі друкованій місцевій пресі. Гнівним листом. Це як, наприклад, сільському священику пожалітися на те, що Бог дає надто сувору долю. При цьому абсолютно не криючись, відверто і цинічно мер Ужгорода апелює до відомих осіб, які живуть у цьому мікрорайоні, хоч і не мають стосунку до аеропорту. Навіть листа він адресує Президенту Віктору Ющенку, а також «голові Конституційного суду А. Стрижаку, генералові СБУ М. Кушніру, суддям Закарпатського апеляційного суду М. Машкаринцю, М. Лесьо, 3437 мешканцям Ужгорода, котрі проживають у районі аеропорту». І зазначає, що недавно землі «виділені вашим же колегам із прокуратури, судів, СБУ». Отак у своїх інтересах «батько» і «захисник» Ужгорода і ужгородців вкотре намагається зіштовхнути людей лобами.
До речі, ділянки отримали ті, кого «потягло» до землі минулого року. Хоча ще не забезпечені ділянками люди, що чекають на них з початку незалежності України і торік на гучні заклики мерії прийшли знову перереєструватися в черзі. Згідно рішення № 873 від 31 жовтня минулого року роздавали ділянки навіть по кілька на сім’ю. У списку 30 тих, хто отримав трапляється чимало людей з «чомусь» однаковими прізвищами та ще й однаковими адресами проживання.
Усім новим власникам ділянок розповідали що аеропорт доживає останні дні. А те, чим сусідство із ним загрожує -- не попереджав ніхто. Одна справа, що аеропорт уже не може повноцінно функціонувати, бо кілька багатоповерхівок будують на осі злітної смуги, за півтори сотні метрів від неї. Через це, як повідомив телеканал, довелося змінити курс посадки літаків і безпечно приземлитися вони можуть, лише залетівши до Ужгорода з боку сусідньої Словаччини. Але це вкрай небезпечно і для здоров’я новоявлених латифундистів. Адже поруч з виділеними людям ділянками об’єкт радіолокаційної системи посадки, метеостанція, склад із пальним для літаків. Територією аеропорту, під землею на глибині майже один метр проходять високовольтні 10-кіловатні кабелі живлення. Вони йдуть до міської лікарні, поліклініки та прикордонної застави. Зводити будинки над кабелями -- заборонено. Але найбільша біда -- випромінювання радіолокаторів. Жодних будівель у радіусі 200 метрів там бути не може. Не те, що житлових будинків, пояснює керівництво аеропорту. І додає, що ужгородська влада, виділяючи приаеродромні землі під забудову, мала узгодити свої дії з аеропортом та Державною авіаадміністрацією. У міськраді ж відповідають, що з тимчасовими користувачами нічого узгоджувати не збираються. Хоча насправді мають на увазі: вони нам не платять, а за роздані ділянки отримуємо реальний кеш.
Обласна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій заборонила зведення будинків поруч з аеропортом. І зобов’язала закарпатських екологів, санепідеміологів та еменесників провести повторну експертизу проектів виділення землі на приаеродромній території. «Закарпатській регіональній філії центру земельного кадастру вказано призупинити видачу сертифікатів на землю до того часу, як будуть винесені повторні висновки експертизи. Далі питання буде розглядатися у законодавчому руслі», -- сказав телеканалу член комісії, т.в.о. начальника управління промисловості та розвитку інфраструктури Закарпатської ОДА Володимир Католик.
Він додає, що ужгородська міськрада, роздавши землі поруч з аеропортом, порушила цілу низку законодавчих та нормативних документів. Зокрема, статті Повітряного та Земельного кодексів України. А ще -- Положення про використання повітряного простору України. Відомо, що керівництво області звернулося з листом до головного прокурора Закарпаття з проханням опротестувати рішення Ужгородської міської ради щодо виділення під забудову земельних ділянок на приаеродромних територіях підприємства ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород».
Історія переповнена трагічними випадками, коли літаки падали на житлові будинки, зокрема й у зонах, прилеглих до аеропортів. Торік наймасштабніша авіакатастрофа такого типу сталася у США -- пасажирський літак упав на житловий будинок у містті Баффало, в штаті Нью-Йорк. Загинули сорок чотири пасажири та чотири члени екіпажу, місцевий житель, кілька отримали травми. Наприкінці 2007 року невеликий чеський літак впав за триста метрів від житлових будинків поблизу Жулян, тобто майже у Києві.
При розумному ставленні та експлуатації аеропорт «Ужгород» вкрай потрібен Закарпаттю. Один уже, можна сказати й так умер – Мукачівський військовий аеродром. Ужгородський же крім рейсових літаків приймає і чартерні, зокрема й маленькі приватні літаки. Це, зокрема, зручно для інвесторів, які відвідують нашу область та для доставки вантажів на їхні підприємства, що працюють на Закарпатті. Аеропорт віднесено до категорії гірських і він може приймати повітряні судна як за звичайної погоди, так і в складних метеоумовах.
Надзвичайно важливе значення аеропорту ще й в тому, що наша область належить до небезпечних у плані природно-техногенних катастроф. І якраз під час паводків 1998 та 2001 років з аеропорту у найвіддаленіші постраждалі райони вирушала гуманітарна допомога, спеціалісти. У 2001 в Ужгородський аеропорт літаки «Геркулес» з Нідерландів за 5 рейсів доставили на Закарпаття 4 потужні насоси, які допомогли у відкачці води в підтоплених районах, що зменшило руйнування людських осель та матеріальні збитки.
Зрештою, ми ж прагнемо зробити наш край туристичним, а щоб відпочивальники могли до нас доїхати — легше, дешевше, швидше і реалістичніше розвивати аеропорт, ніж зробити через гори якіснішу залізницю. Перспектива, що навіть за кілька років залізницею до Львова доїздитимемо швидше, ніж за 7-8 годин, а до Києва за 17-18 — дуже примарна.
То ж невже правоохоронці не зупинять мера Ужгорода, який заради особистої цьогосекундної вигоди чхає на здоров’я 3,5 тисяч закарпатців і на майбутнє нашого краю?
Руслан Ковальчук
