Зимового недільного вечора ОСК „ЮНІСТЬ” приймав дещо незвичних гостей: з двохповерхового автобуса виходили спортсмени та тренери, офіційні особи в синьо-жовтих куртках, виносилися лижі та спорядження, гвинтівки та сновборди. Загалом, до Ужгорода приїхало 38 прямих і непрямих учасників всесвітньої універсіади в Турині, що завершилася минулого тижня. Втім, із п’ятьох закарпатців, що представляли край на змаганні, не побачили нікого — вони зразу ж роз’їхалися по етапах кубка Світу та інших міжнарод
ПРОЇЗДОМ з ТУРИНУ...
Збірна України гостювала в Ужгороді
Зимового недільного вечора ОСК „ЮНІСТЬ” приймав дещо незвичних гостей: з двохповерхового автобуса виходили спортсмени та тренери, офіційні особи в синьо-жовтих куртках, виносилися лижі та спорядження, гвинтівки та сновборди. Загалом, до Ужгорода приїхало 38 прямих і непрямих учасників всесвітньої універсіади в Турині, що завершилася минулого тижня. Втім, із п’ятьох закарпатців, що представляли край на змаганні, не побачили нікого — вони зразу ж роз’їхалися по етапах кубка Світу та інших міжнародних змаганнях. Тим паче, вдалося поспілкуватися з людиною, котра відповідає за студентський спорт в країні та була керівником української групи на універсіаді в Турині — Валентином Гаврилком (головним секретарем національної спортивної студентської спілки).
—Як вам виступ національної команди на цьогорічній універсіаді, якщо порівнювати з попередніми?
—Звичайно, завжди гадається, що можна би було й краще у деяких видах, однак ми свою „скриньку” медалями наповнили (16 в сумі — 2золота, 8 срібла і 6 бронз). І місце командне посіли більш ніж пристойне — четверте!
—У яких видах програми ми не брали участі, й хто з українців порадував найбільше?
—Не заявили на цю універсіаду спортсменів по керлінгу (кидання на точність таких собі прасок, щось на кшталт льодяного петанку. — Авт.), адже цей вид лише зароджується в нас, маємо єдиний клуб у Києві, і треба ще років зо 3-4, аби вийти на пристойний рівень. Також не було хокеїстів, скелетоністів та синхронного фігурного катання — дещо нового виду програми. У всіх решта видах у нас було бодай по одному представнику. Найсильнішими, звичайно ж, були біатлоністи — 14 медалей. Це вже найближче майбутнє України.
—І все одно, нарікали, що українська делегація таки завелика — більша, ніж США чи Канади...
—Не така вже й велика: всього восьма за кількістю спортсменів. От якби мали хокейну команду — ще плюс 25, синхронних фігуристів — ще 15. А так взяли лише тих, кому потрібно було дати можливість відчути дух змагання найвищого рівня, перевірити їх, так би мовити, в умовах максимально наближених до Олімпіади.
—Але ж кажуть, що рівень цього всесвітнього змагання значно нижчий від олімпіадного...
—Це ще як подивитися. Посудіть самі: на цій універсіаді (приміром, в біатлоні) показувалися подекуди кращі результати, ніж рік тому на Олімпіаді! Атмосфера й напруженість були також на рівні: спортсмени жили в тих самих селищах, долали ті ж дистанції, ба навіть погодні умови були пораз важчими... Звичайно, західні країни, які мають можливість виставити якомога більше спортсменів уже на Олімпіаді, намагалися привезти тепер до Турину лише наймолодших спортсменів, котрі хто-зна чи засвітяться через три роки. Але такі країни як Польща, Словаччина, Росія, Білорусь, Естонія приїхали в бойовому складі, включаючи до складу студентів, які є членами національних команд і могли виступати і „в першому Турині”.
—Чим для України є подібні ігри?
—У нас завдання передивитися весь зимовий потенціал в дії, „обкатати” спортсменів, щоб вони зрозуміли всі труднощі й особливості. А нам, в свою чергу, звести до мінімуму всі помилки чи прорахунки, підготувати майбутніх олімпійців до ще вищого рівня.
—Кого виділите зі збірної. В яких видах намітилося покращення?
—Звичайно, блискуче виступили біатлоністки сестри Семеренко, можна згадати і Яковлєву — вони вже в основі національної команди, починають виступати на етапах кубка світу. Нам необхідне омолодження, адже відомо, що нині українські біатлоністки, котрі хоч і показують пристойні результати, виграють етапи, однак не стають молодшими... Також приємно було здобути срібло в парному фігурному катанні. Без медалей залишилися стрибуни (зрозуміло, що конкурувати з японцями та китайцями ще не під силу), та кожен із наших покращив свій особистий результат на 10 метрів! Тобто, зрушення видимі.
—Кілька слів на завершення про закарпатських спортсменів та перспективи нашого регіону в зимових видах.
—Мені згадуються виступи лише Білосюка та Гісем. Загалом, ваша п’ятірка виступила рівно, однак їм ще слід багато працювати. Щодо регіону, так Україна ж крім При- і Закарпаття немає іншого місця для розвитку зимових видів! Великі плани в керівництва на розвиток комплексу Тисовець — в його розбудову вкладатимуться чималі кошти. Загалом, в карпатському регіоні сильні кадри для гірськолижного спорту.
Розмовляв Тарас ВАЩУК,
спеціально для «Старого Замку «Паланку»
Результати закарпатців в Турині (за матеріалами сайту FIS-ski.com):
Тамара ГІСЕМ (гірськолижний спуск):
Слалом —38 місце (14 сек. відставання від лідера)
Слалом-гігант — 47 місце (15сек від лідера)
Супергігант — 38 місце (8сек. від лідера)
Крістіан МІНАЙ (гірськолижний спуск):
Слалом — не пройшов першу кваліфікацію
Слалом гігант — не пройшов першу кваліфікацію
Супергігант — 54 місце (16 сек. від лідера)
Мирослав БІЛОСЮК (лижні гонки):
Спринт — 23 місце (15 місце в кваліфікації)
10 км. — 51 місце
15 км — 30 місце
30 км. — 38 місце
Василь КОВАЛЬ (лижні гонки):
Спирнт — 51 місце (51 в кваліфікації)
10 км. — 59 місце
15 км. — 42 місце.
Йосип ПЕНЯК (сновборд):
Бордеркрос — 18 місце (26 очок ФІ-рейтингу)
Сестри Семеренко святкували подвійну перемогу в біатлоні.
