Закарпатці потроху забувають про радіоточки у своїх домівках
Люди старшого покоління ще її слухають, середнього – не пам’ятають, коли востаннє нею користувалися, молодшого – не всі знають, що це таке. Так, мова йде про радіоточку, яка колись була у кожній оселі, а також чи не у всіх робочих кабінетах різних установ. На Закарпатті народ це радіо охрестив гарним жіночим іменем – Галя. Часи, коли її голоси – чи то засідання парламенту, чи то якийсь концерт, передача чи просто випуск новин – були єдиними, хто порушував кімнатну тишу, уже минули. Нині на Закарпатті у «Галі» залишилося близько 12 000 «вірних» слухачів – саме стільки зареєстровано абонентів послуги проводового радіо.
Одноканальні приймачі проводової радіомережі, яких у домашніх оселях більшість, нагадаємо, транслюють 1-ий канал Національного Радіо України. Є ще і трьохканальні прилади, які, ввімкнувши їх у спеціальну радіорозетку, донесуть до вас ефір ще і 2-го каналу Національного Радіо («Промінь») та 3-го каналу («Культура»).
Однак охочих послухати ці програми, як згадано, серед закарпатців не так і багато. У більшості осель радіоточки немає взагалі. А у тих, де є, вона не працює. А якщо і працює, то господарі нею почасти не користуються. Виникає логічне питання – чи потрібна проводова радіомережа сьогодні взагалі?
«Проводове радіомовлення нині вмирає», – констатує Олексій Крупкін, директор Закарпатської філії ВАТ «Укртелеком» – підприємства, на балансі якого перебуває мережа радіовузлів. – Населенню радіоточка сьогодні не потрібна». Не в захваті від неї і самі зв’язківці – Олексій Жозефович говорить, що якби централізовану проводову радіомережу вимкнути, то країна заощадила б величезні об’єми електроенергії. Крім того, телефоністи зекономили б велику кількість грошей – утримання застарілого обладнання радіовузлів теж влітає їм у копійчину. Абонплата за користування радіоточкою нині коштує 6 гривень на місяць.
Однак, «Галя», окрім трансляції програм Національної радіокомпанії, виконує і функцію цивільного захисту населення. За словами начальника відділу зв’язку та оповіщення управління з питань надзвичайних ситуацій Закарпатської ОДА Олега Ґаврика, радіовузли є однією зі складових системи оповіщення населення. Та за останні 4 роки попередження про небезпеку від надзвичайних ситуацій саме із проводових радіовузлів не передавалася. Сьогодні в області нараховується 46 радіовузлів, які ретранслюють програми Національної радіокомпанії. Окремі з них мають технічну можливість припинити сигнал програм Національного радіо і запустити в ефір повідомлення про небезпеку. Однак, як свідчить практика, для оповіщення населення нині і централізована радіоточка не обов’язкова. До прикладу, у Берегівському районі радіовузол не працює взагалі. Одна з причин цього – більшість угорськомовного населення українського радіо просто не слухає. За словами п.Олега, кожен орган місцевого самоврядування – міськвиконком чи райдержадміністрація, має укладені угоди із комерційними ФМ-станціями, які у разі чого зобов’язані перервати свою програму і передати в ефірі певне повідомлення від рятувальників слухачам.
То ж, як бачимо, альтернатива радіоточкам – колись неодмінним атрибутом оселі (були часи, коли без наявності радіовузла нові оселі навіть не здавалися до експлуатації – Авт.) з’явилися у вигляді сучасних ФМ-радіостанцій. Як музичних так і інформаційних. Вони ж, власне, здатні замінити і функцію оповіщення із централізованої радіоточки. Експерти констатують, що нині слухачами «Галі» залишилося старше покоління, які звикли її слухати ще з часів СРСР. З відходом цього покоління, вочевидь, зникне і проводове радіо.
Програми, які воно транслює, сьогодні всі бажаючі можуть слухати або через звичайні радіоприймачі, або у мережі Інтернет. То ж зовсім скоро, очевидно, радіоточки ми зможемо побачити лише у музеях.
