Конкурс на найкращий гімн Закарпатської області продовжено через відсутність достойного тексту
Не встигло Закарпаття оговтатися від нещодавно затвердженого прапора Закарпатської області, яка донедавна залишалася без цього крайового символу, як депутати обласної ради, напевне, аби нарешті зібрати докупи всі відповідні атрибути (герб, прапор, гімн) і закрити це питання назавжди, ще в лютому прийняли рішення `Про гімн Закарпаття`, яким затвердили склад конкурсної експертної комісії..
Серед експертів цього разу обрано таких відомих культурних діячів, як Петра Ходанича, Дмитра Кешелю, Еміла Сокача, Віктора Теличка, Петра Матія, Миколу Попенка тощо. Конкурс мав тривати до осені, а у вересні експерти вже мали дати на розгляд депутатам найкращий варіант. Слід зазначити, що за подібною системою мав бути відібраний і закарпатський стяг. Однак з невідомих причин, коли скандальне питання про прапор таки було винесене на голосування, запропонований експертами варіант депутати проігнорували, проголосувавши за український прапор як за обласний. Що чекає на гімн Закарпаття наразі залишається питанням часу... А за прогнозами деяких членів експертної комісії — часу може знадобитися чимало.
Василь Брензович: `Протистояння, яке було з прапором, обов’язково виникне і під час обрання тексту гімну`
За підсумками чергового засідання комісії, конкурс на кращий текст гімну Закарпаття доцільно продовжити. Члени комісії при голосуванні підтримали пропозицію звернутися до депутатів обласної ради з проханням продовжити термін конкурсу на віршований текст до 1 вересня 2009 року, а музики та партитури до віршованого тексту — до 30 листопада 2009 року. За словами співголови експертної комісії, заступника голови обласної ради Василя Брензовича, наразі свої пропозиції щодо тексту гімну надіслали 10 авторів, ще один учасник віднайшов текст одного із закарпатських поетів, датований 1939 роком. `При обговоренні проектів, члени комісії зійшлися на думці, що надіслані роботи не відповідають тому рівню, яким має бути гімн Закарпаття. Більшість з варіантів були написані не професійними літераторами, тому ми долучили до обговорення закарпатських поетів. Крім продовження терміну подання текстів на конкурс, ми вирішили розширити трохи умови конкурсу, згідно з якими, у майбутньому розглядатимемо і тексти гімнів, які були раніше написані поетами, яких вже нема серед нас. Ці зміни будуть внесені на черговому засіданні обласної ради у липні`, — прокоментував ситуацію з конкурсом Василь Брензович. Крім того, комісія ініціюватиме збільшення вдвічі розміру грошової премії за найкращий варіант гімну. Наразі ця винагорода складає три тисячі гривень. Та чи вартує розраховувати на те, що ці гроші зможуть стимулювати поетів до написання гімну, навряд...
Проте співголова експертної комісії оптимістичніше налаштований за будь-кого з експертів на подальшу роботу щодо питання гімну: `Думаю, що зараз цей процес пожвавиться, долучаться і професійні літератори, а наступного разу ми вже зможемо визначитися і обрати найдостойнішу роботу`. Однак не виключає Василь Іванович і варіанта, що комісії вдасться віднайти текст, який був написаний раніше, але який не втратив своєї цінності й актуальності донині. Ймовірність можливого протистояння у виборі обласного гімну заступник голови обласної ради прокоментував так: `Протистояння, яке було з прапором, обов’язково виникне і під час обрання тексту гімну. Підкарпатські русини пропонуватимуть звичайно якийсь зі своїх варіантів. Крім того, думаю, що і у обласних депутатів думки розбігатимуться, але поки що на нашу адресу не надійшло жодного достойного тексту гімну`. До слова, проект гімну на осуд депутатів буде винесений лише один, але кожен депутат під час голосування має право внести свій варіант на розгляд.
Петро Ходанич: `Більшість робіт, поданих на конкурс, були прикладом неякісної, непрофесійної літератури. Про що можна говорити, якщо деякі з учасників конкурсу у тексті використовували дієслівні рими і писали від першої особи...`
За коментарем щодо отриманих комісією текстів гімну та їх недоліків
ми звернулися до одного з членів експертної комісії, голови
Закарпатської організації Національної спілки письменників України
Петра Ходанича, який зазначив: `Конкурсні роботи, які ми отримали,
розглянули всі члени комісії, більше того, останній раз зробили
розширене засідання, запросивши на нього провідних поетів Закарпаття.
Після чого прийняли рішення, що конкурс треба продовжити. Розумієте,
гімн — це спеціальний жанр, текст якого виділяється своєю піднесеністю.
Він повинен втілювати реальні здобутки, які має край, який виспівується
у ньому. Гімн складається з системи відповідних художніх тропів, не
останнє місце має посідати і відповідна символіка. А що ми мали у
переважній більшості конкурсних робіт? Це переважно ліричні вірші`.
Гімн — це урочиста пісня, прийнята як символ державної або класової
єдності (Великий тлумачний словник сучасної української мови. — Авт.).
`Крім того, з сумом можу констатувати, що більшість робіт, поданих на конкурс, були прикладом неякісної, непрофесійної літератури. Про що можна говорити, якщо деякі з учасників конкурсу у тексті використовували дієслівні рими... Ще одна деталь, гімн пишеться, а відповідно і виконується від третьої особи, натомість були роботи, які написані від першої особи`, — зазначив Петро Михайлович. Петро Ходанич наголосив і на власне складності роботи: `Гімни деяких країн, міст писалися роками. Можна навести недавній приклад, коли Київ три роки тому оголосив конкурс на написання гімну міста. До речі, тоді у конкурсі взяли участь провідні українські поети, постаті, які увійшли в історію української літератури, але жоден із запропонованих текстів не підійшов, — констатував голова Спілки письменників України в Закарпатській області. — Тому з гімном не треба поспішати. Ми зараз висунули ідею продовжити термін, та я не виключаю варіанта, що, можливо, потрібен буде ще час`.
Що стосується текстів, які були написані вже давно і можуть лягти в
основу закарпатського гімну, то письменник також не виключає цього
варіанта, головне, щоб його актуальність не втрачалася з роками. `Гімн
— це текст, який пишеться на роки, який не соромно буде разом
заспівати, і який не втрачатиме своєї актуальності. Згадайте, який гімн
написав Духнович. Після нього на Закарпатті такого гімну не створив ще
ніхто. Питання лише в тому, що він застарів, але він жив сотню років.
Тому ми зараз маємо написати такий гімн, який довго житиме`, —
переконаний Петро Ходанич. На запитання, чи прогнозує він можливе
протистояння, викликане прийняттям у майбутньому гімну, Петро
Михайлович зазначив: `Питання з гімном, це все ж дещо інше. Щодо
питання з прапором, то основна проблема полягала у тому, що прапор має
історію, а люди, які мають владу, зазвичай, не знають цієї історії,
намагаючись видумати щось нове. На Закарпатті жовто-блакитна барва
превалювала завжди. З гімном очікую іншу ситуацію. Створена експертна
комісія розглядатиме всі варіанти, політикам у таких питаннях потрібно
давати лише останнє слово, натомість визначити найкращий та
найоптимальніший варіант мають люди, які безпосередньо є професіоналами
у цій справі. У будь-якому разі, приємно, що гімн сьогодні таки
пишеться. Можливо, це стане поштовхом до того, щоб сколихнути духовну
ауру краю, підніме інтерес до написання громадянської лірики, бо на
сьогодні, мушу констатувати, ми не маємо сучасної патріотичної пісні`.
Сергій Федака: `Якщо вже засвербіло мати гімн, хотілося би, щоб це було щось пристойне, а не чергові “чічки-смерічки”
Дещо радикальніші погляди стосовно питання гімну у професора
історичного факультету УжНУ, експерта Сергія Федаки: `Я не певен
взагалі, чи області нині потрібен якийсь гімн. Принаймні оте тріпання
нервів, що мало місце навколо прийняття прапора, Закарпаттю було
однозначно не потрібне. Але якщо вже засвербіло мати гімн, хотілося би,
щоб це було щось пристойне, а не чергові “чічки-смерічки”. Колись П.
Порошенко сказав, що в опозицію не йдуть, в ній опиняються. Так і з
гімном — його не створюють штучно. Просто одного разу публіка виявляє,
що є пісня, яка всіх єднає. От вона і стає гімном — незалежно від
усяких комісій і конкурсів. Багато пісень стали гімнами у бойовій
обстановці — та ж “Марсельєза” чи “Ще не вмерла...” На Закарпатті ж
нині не війна, а гниле болото. Тому сумнівно, що гімн народиться
взагалі. Надати такий статус можна будь-якій пісні, але чи визнає її
народ? Гімн не повісиш на фасаді сільради. Він живий, якщо його знають
і співають люди. А якщо народ німує під час його виконання, то який це
гімн?` Крім того, Сергій Федака переконаний, що прийняття гімну знов
розколе обласний політикум, тому що на питаннях символіки консолідувати
його ніколи не вдасться. `Я шокований, що таке питання взагалі постало.
Приймали ми прапор довго і тяжко, а для чого — так і лишилося загадкою.
Ну будемо мати гімн — ще одну загадку і ще один скандал. Одним більше,
одним менше — переживемо`, — вважає професор.
Що стосується найоптимальнішого варіанта гімну, то, за словами
Сергія Федаки, найбільше не хочеться, щоб гімн нагадував щось знайоме,
трохи по-новому розцяцьковане. `Щоб це була якась варіація на тему
“Підкарпатськії русини” чи “Ще не вмерла”. Шанси же на отримання такого
римейка досить великі. Але для чого? Переробка буде гірша за оригінал`,
— переконаний він. І на завершення Сергій Дмитрович наголосив: `Для
написання будь-якого вірша потрібна сильна емоція. А для гімну — у
квадраті. Гімн не терпить фальшу, лизоблюдства, штампів, банальностей і
пошлості — того, чого в закарпатській поезії якраз до блуду. Справжній
гімн — це виклик усталеним канонам — і політичним, і поетичним. Якщо на
Закарпатті по смерті П.Скунця немає розвинутої політичної лірики, то
звідки з’явитися гімну? І це біда не тільки нашого краю. Більшість
нинішніх обласних гімнів — це відверта халтура і кон’юнктурництво. Збав
Боже, щоб таке було і на Закарпатті — краще вже взагалі без нього.
P. S.Гімн Закарпаття має бути синтезом епох і поколінь, єднанням самобутності краю з загальнонаціональними цінностями. У ньому, як у гербі та прапорі, повинні органічно поєднуватися багатовікова історія і традиції різнонаціональної родини. Про ці високі матерії неодноразово наголошує обласна влада. Проте досвід із прапором уже показав чого для них вартує й історія, і думка експертів... Що в підсумку матиме Закарпаття — справжній гімн, яким пишатиметься кожен закарпатець, гордо виспівуючи на урочистостях, на який доведеться чекати роки, чи чергові “чічки-смерічки”, як висловився Сергій Федака, — покаже час... А можливо, обласні депутати нададуть перевагу римейку до `Ще не вмерла Україна...`. І буде, який прапор, такий і гімн...
