Цим посланням  боротьба з корупцією була визначена одним з провідних напрямків спільної духовної праці вірних на великопісні дні. 

          «У цей святий час Великого посту, - говориться в посланні Владики Любомира, - кожна віруюча людина складає іспит сумління, критичним оком зазираючи у найглибші закамарки своєї душі. Видобути звідти якийсь гріх, до якого вже призвичаївся і який уже не сприймаєш як гріх, – це важливе завдання кожного, хто хотів би серйозно поставитися до цього важливого часу великопісної духовної віднови… Саме до таких народних нещасть ми й відносимо хабарництво (корупцію). Ми чули про різні заходи щодо поборювання корупції, які пропонує наша влада. Нема сумніву, що нашим моральним і громадянським обов`язком є підтримати їх. Проте, ми хочемо також застановитися на тим, що ми, переконані християни та люди доброї волі, можемо зробити, щоб викорінювати те лихо. Бо справді, воно глибоко закоренилося в нашій системі, а що гірше – у наших серцях.» 

        Івано-Франківський регіональний інформаційно-ресурсний центр Проекту “Гідна Україна” попросив прокоментувати згадане послання фахівця із соціальної доктрини Церкви, аспіранта Івано-Франківської Теологічної Академії Олега Савчука.

- Пане Олеже, чим на Вашу думку, зумовлене те, що Глава УГКЦ в часі Великого Посту звернувся саме до теми протидії корупції?

 -- Загалом треба сказати, що існує практика, коли лідери найголовніших християнських конфесій в Україні і обирають якусь важливу соціальну проблему, за яку особливішим чином моляться у часі Великого Посту. Так наприклад Церква звернула увагу на те, що в Україні дуже значний відсоток розлучень і Вона закликала своїх вірних до молитви за зміцнення християнських родин. У зв’язку з тим, що часто порушуються права дитини в Україні таким же чином було звернуто увагу на необхідність дотримання цих прав. 

       Якщо ж говорити більш конкретно, то все перелічене вище є вершиною айсбергу, а фундаментальним соціальним злом, яке породжує ці явища є суспільна апатія, байдужість, зневіра, небажання впливати на соціальні процеси, брак довіри до соціальних інститутів – ось на мій погляд головні причини поширення корупції та хабарництва в Україні. Це дуже добре розуміє Блаженніший Любомир і саме тому Він закликає у своєму посланні “зазирнути у найглибші закамарки своєї душі”.

-- Чи звертались отці Церкви до питання корупції, хабарництва раніше? Звідки канонічні витоки нинішнього послання Владики Гузара?

 -- Питання корупції та хабарництва у святоотцівському переданні звичайно зачіпалося. Як східна так і західна християнська традиція базує свої уявлення про соціальне на одухотвореному сприйнятті суспільних процесів. Вже у Біблії, а саме в апостольських діяннях, ми зустрічаємося з епізодом, коли чоловік на ім’я Симон хотів придбати Божу благодать, чим викликав гнів апостола Павла. Явище корупції завдяки цьому епізоду у Церкві традиційно називається симонією, та жорстко засуджується. Говорячи про канонічні витоки даного послання в українському греко-католицизмі, напевно слід передусім згадати два найголовніші соціальні послання митрополита Андрея Шептицького – “Як будувати рідну хату?” та “О квестії соціальній”. Саме у цих посланнях митрополит критикує українців за брак взаєморозуміння, надмірний індивідуалізм, не бажання поступатися власними перевагами заради колективного блага, а саме ці недоліки і є, як ми говорили вище, поряд із браком довіри до громадянських інституцій, головними причинами виникнення та що найголовніше поширення корупції.

- Чим є хабарництво з точки зору богослов’я та канонічного права?

 Одразу скажемо, що ми змушені дещо розширити контекст поставленого питання. Якщо говорити про класичне богослов’я, то соціальна доктрина є частиною корпусу морального богослов’я. Сам цей факт свідчить про важливість соціальної проблематики та серйозне сприйняття соціальних питань церквою. Наголосимо на певних ключових моментах, які є визначальними для богословського трактування соціального. Це передусім поняття христоцентричності та людиноцентричності, а також похідні від цих понять, що стосуються безпосередньо соціальної проблематики – солідарність та субсидіарність. Після ІІ Ватиканського Собору як вселенський католицизм загалом, так і український греко-католицизм зокрема головну увагу у сприйнятті соціального надають поняттю людської гідності, яка повинна шануватися через Христа та в Христі. Людина є вершиною Божого творіння і саме тому усі дії Церкви спрямовані на спасіння не народів, держав, тощо, а конкретної людини. Правильно сприйнята гідність, яка зовсім не ототожнюється із гордістю, а сприймається крізь призму твердження Апостола Павла, що людина є храмом Святого Духа, власне сприяє тому, що людина не піде на компроміс із власним сумлінням, а корупція із богословської точки зору є саме таким компромісом, для досягнення певних меркантильних цілей. А якщо розумітимемо належним чином значення людської солідарності та субсидіарності, то необхідність чинити корупційні дії відпаде взагалі. Адже людська солідарність це передусім здатність об’єднати зусилля заради досягнення певної мети чи подолання соціального зла. Будучи солідарними, можемо подолати індивідуалістичну етику, яка є однією із головних причин корупції. Солідарність також допоможе збільшити рівень довіри до соціальних інститутів, що теж сприятиме викоріненню хабарництва. Субсидіарність чи іншими словами бажання допомогти може посприяти тому, що у багатьох органічно відпаде потреба здійснювати корупційні дії. Але щоб усього цього досягти необхідна тверда віра, надія та рішучість за жодних умов не піддатись спокусі піти “легшою дорогою”.

Насамкінець зазначимо, що у своєму посланні Кардинал Гузар вказав на сорок днів Великого посту як на святий час, який мав би стати великим кроком до освячення наших душ та оздоровлення нашого суспільства, якщо ми твердо скажемо: «Ні!» хабарництву в усіх його формах.

Івано-Франківський регіональний інформаційно-ресурсний центр працює в межах  Проекту «Сприяння активній участі громадян у протидії корупції в Україні «Гідна Україна», що у свою чергу виконується Менеджмент Сістемс Інтернешнл (MSI) завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Корпорації Виклики Тисячоліття (МСС)».