На початку минулого тижня, точніше у вівторок, до табору ужгородського «Закарпаття» приєднався головний тренер колективу Ігор Гамула. Пропустив коуч перші чотири дні зборів своєї команди через черговий етап навчання на тренерську ліцензію «pro». Саме про ази науки, зокрема стажування у «Рубіні» Курбана Бердиєва і «Локомотиві» Юрія Сьоміна, а також про підготовку до сезону «Закарпаття» розмовлятимемо далі.
Ігоре Васильовичу, старт тренувальних зборів колектив провів без вас…
— Моя відсутність була вимушеною: хочу отримати тренерську ліцензію категорії «pro», і саме теперішньої зимової паузи довелося вкотре продовжувати навчання. Ще 15 грудня, майже відразу після завершення виступів команди у 2009 році, приїхав у Москву, де упродовж кількох днів проходили теоретичні заняття. А вже 9 січня поїхав у Туреччину на стажування у футбольних клубах російської прем’єр-ліги — чемпіона «Рубіна» з Казані та московського «Локомотива», які там перебували на зборах.
Певно, у читачів виникне логічне запитання — чому ліцензію найвищої категорії Ігор Гамула здобуває не в Україні, а сусідній Росії?
— Вважаю, що навчання тренерській майстерності у наших сусідів на щабель якісніше, ніж удома: кількістю українці вже перенаситили свій футбольний ринок фахівцями з ліцензією «pro», однак це не означає, що стан справ у футболі, зокрема підготовці команд, суттєво пішов вперед.
Аби мені отримати відповідний диплом доведеться посилено займатися аж півтора роки. Останній етап проходитиме у травні 2010-го, а вже у листопаді вручатимуть диплом.
Якою інформацією ви збагатилися на стажуванні у провідних колективах Росії?
— Я давно не відвідував великі клуби прем’єр-ліги: востаннє мій зв’язок з північним сусідом прослідковується ще 2003 року, коли працював у новоросійському «Чорноморці», далі тренував у Латвії, зараз, ось, приїхав на Закарпаття і вже тепер, відверто, здивувався побаченому — російський футбол пішов далеко вперед не тільки зважаючи на результати команд у єврокубках, а й організаційному плані. А це, повір, дуже важливий аргумент.
Що насамперед радили вам визнані футбольні авторитети наставник «Рубіна» Курбан Бердиєв і коуч «Локомотива» Юрій Сьомін?
— Обидвоє — мої давні друзі, тож обділений увагою не був: дискутували чимало. Так, колектив Курбана Бердиєва вийшов на сорокаденний цикл підготовки до сезону (уже 16 лютого «Рубін» гратиме матч Ліги Європи), а це ідентично нашій ситуації. Паралелі, безперечно, проводив, і підмітив багато нюансів. Та не тільки розмовами із Сьоміним і Бердиєвим було насичене стажування: цікаві погляди довелось почути від наукових груп «Локомотива» і «Рубіна», їхніх фахівців із фізичної підготовки.
Чи доцільно порівнювати «Закарпаття» із, скажімо, «Рубіном»?
— Та ні, як сказали б боксери — ми у різних вагових категоріях. Казанці — це клуб, який цілком стоїть на рейках європейського підходу стосовно організації. У них, приміром, на пересічному тренуванні за 21 футболістом наглядають 15 фахівців! Серед них побачите і тренерів, і лікарів, і співробітників наукової групи, які детально аналізують кожний порух гравця. І тепер я справді зрозумів як їм минулої осені вдалося на виїзді перемогти «Барселону», а на завершення групового етапу Ліги чемпіонів удома зіграти унічию із славетними каталонцями: феноменальний прорахунок різноманітних ситуацій! І цьому заслуга не лише головного тренера, а більше дюжини інших фахівців.
Ігоре Васильовичу, чи правильно вас порозумів — після вояжу у Туреччину наставника ужгородців чекатимемо покращення гри закарпатського колективу?
— Якби усе залежало лиш від моїх знань, то, звісно, так. Та зміни будуть. Найперше у спортивному житті футболістів— багато що буде по-новому під час тренувального процесу. Детальніше? Скажу лиш, що акцентуватимемо увагу на технічному і тактичному виконанні поставлено завдання.
Вівторок виявився для вас першим робочим днем на посаді головного тренера у 2010 році. Який настрій панує у команді?
— Насправді настрій створюю я — перше ж тренування, за яким спостерігав, пройшло на відмінно. Усі налаштовані на серйозну роботу. Встиг і попередити хлопців: ніхто не збирається знижувати вимоги. Приємно, що мене зрозуміли усі.
Які пріоритети виділяєте під час тренувальних зборів?
— Для мене найголовнішим завданням є оптимальна підготовка колективу до першого матчу року із донецьким «Металургом».
А часу, що залишився до 27 лютого — дати проведення першої зустрічі 2010 року — вистачить?
— Я вважаю, що приблизно сорокаденний термін на підготовку, за яким ми нині живемо — суто європейський підхід. Пам’ятаю, раніше навіть три місяці готувалися. А користі? Футболісти по двічі набирали форму і стільки ж її втрачали.
В Ужгороді найперше працюватимемо над фізичною підготовкою, у Туреччині на нас чекатиме 4 спаринги (із хорватським «Вартексом», російськими «Томью» і «Сатурном» та азербайджанським «Нефтчі». — Авт.), в Угорщині попрацюємо над суто ігровими компонентами — розіграшами стандартів, переходів від оборони в атаку тощо.
Ігоре Васильовичу, певно, про конкретні прізвища потенційних поповнювачів говорити ще зарано. Та стосовно позиційного укріплення, привідкрийте завісу, яка ж ланка потребує найбільшої уваги?
— Не відкрию Америки, що будь-яких тренер завжди прагнутиме підсилити свою команду. Я також не виняток: хочу покращити гру колективу. Нашим головним завданням, однозначно, є збереження кістяка команди. Бо дуже важко щопівроку будувати нове поєднання гравців на полі. Хоча й без втрат у нас не обійшлося — залишив Ужгород півзахисник Павло Ксьонз, не побачите Ігоря Шопіна, на початку тижня наміри залишити команду озвучив напівоборонець Іван Козоріз, не приїде форвард Ігор Тимченко.
Зізнаюся, з усіх вже озвучених втрат найбільше шкодував за останнім…
— Погоджуся. До нас цей форвард приїхав у не найкращих кондиціях, що пов’язано з нещодавно перенесеною травмою. У таборі «Закарпаття» відновився, наприкінці сезону радував результативністю, а далі подався у полтавську «Ворсклу». Зрозуміти хлопця можна, в принципі як і Ксьонза, — нікому не хочеться плентатися у хвості. Інша справа, чому ж ніхто з них не згадує, що турнірний результат це і, свого роду, дзеркало роботи футболістів.
Аби втримати кадровий дисбаланс, активно підшуковуємо нові кандидатури для підсилення. Практично наш — Мірко Райчевіч з одеського «Чорноморця». Вбачаю у цьому півзахиснику потенційного лідера на полі. Наразі на оглядинах і литовець і серби і бразилець. Хто ж, врешті, гратиме за «Закарпаття» уболівальники дізнаються згодом.
Чого очікує Ігор Гамула від нового 2010 року?
— Усі мої цьогорічні плани пов’язані найперше з футболом. Хочу залишитися з командою в українській прем’єр-лізі.
Наскільки складним вам видається це завдання?
— На зимових канікулах багато часу провів над аналізом виступів своєї команди у першій частині чемпіонату. Як мінімум п’ять очок ми не дорахувалися. Із ними ми почувалися б значно комфортніше. Погодишся, чи не так? Тепер буде дуже складно, проте хлопчиками для биття ми точно не станемо: зі свого боку зроблю все, аби кожного матчу команда виходила на поле як востаннє в житті, і віддавати залікові бали нікому не збираємось…
