20 березня Верховна Рада ухвалила законопроект, яким нарешті ліквідовано Тендерну палату
Щоправда, поки що Кабмін не запропонував нової схеми закупівель для бюджетних установ, тому наразі тисячі шкіл, лікарень і садочків залишилися без найпотрібнішого. Ми попросили прокоментувати ситуацію, що склалася навколо державних закупівель, народного депутата від Закарпаття Ігоря Кріля.
«Тендерної палати не має бути, це однозначно, – каже Ігор Іванович. – Подивіться, скільки часу не вдавалося скасувати збитковий для держави механізм. А чому? Бо фактично Тендерну палату контролювало кілька людей – кабінети народних депутатів від конкретних політичних партій розташовані в тій самій будівлі, що й Тендерна палата. Величезні кошти переказувалися на рахунки приватних так званих фірм-консультантів. Є різні підрахунки, але як мінімум 8 мільярдів гривень у рік – ціна цього питання».
Ігор Кріль каже, що повернутися до минулої схеми зацікавленим у величезних заробітках політичним силам буде практично неможливо. Віктор Ющенко неодноразово наголошував, що систему держзакупівель слід не просто змінювати, а рішуче ліквідувати. І Президент, каже нардеп від Закарпаття, надалі контролює це питання. Хоча, звичайно, спроби завуалювати ту ж саму схему будуть. Недаремно ж у лютому Партія регіонів, комуністи й БЮТ проголосували за законопроект, який фактично зберігав корупційні схеми при держзакупівлях. Ігор Іванович у цьому випадку каже, що люди мають думати й робити висновки про те, де закінчується вдавана турбота про народ і починається переймання власними фінансовими вигодами представників згаданих політичних сил.
«Я днями мав прийом громадян на Виноградівщині. Там, наприклад, дітей до школи не возять через ці проблеми з тендерами, – продовжує народний депутат. – Підприємці не хочуть проходити тривалі й складні процедури, витрачати немалі гроші, які у разі програшу тендеру (а без хабарів, кажуть, виграти їх практично неможливо. – Авт.) їм ніхто не поверне».
Для ілюстрації абсурдності механізму державних закупівель, який діяв останніми роками, Ігор Кріль навів живий приклад, який йому розповіли на Виноградівщині. Місцевий підприємець брав участь у тендері на постачання освітніх закладів хлібом, запропонувавши ціну 2 грн 70 коп. за кілограм. У тендері він програв, а переміг підприємець з іншого району з ціновою пропозицією ... 4 грн за кілограм. Як наслідок, вийшов повний абсурд: переможець тендеру домовився з виноградівцем, який програв, що купує в нього хліб по 3 гривні, сам абсолютно нічого не роблячи, заробляє гривню на кожному кілограмі. Виноградівський власник хлібопекарні, звичайно, погоджується, бо отримує на 30 копійок більше, ніж мав би, перемігши в тендері. Програє тільки держава, бо переплачує величезні гроші – гривню тридцять на кожному кілограмі хліба.
«Ось вам реальна проблема, – каже Ігор Кріль. – На захищені статті районного бюджету Виноградівщини не вистачає 5 мільйонів гривень у рік, а хліб змушені купувати за чотири гривні. Хочеться сподіватися, що уряд таки запропонує нормальний законопроект, який відрегулює механізм державних закупівель. Хоча я особисто в це майже не вірю, бо БЮТ у лютому домовився з комуністами й регіоналами і підтримав законопроект, який залишав чинними корупційні схеми».
