Постать історика-славіста, філолога та етнографа, діяча національного відродження Болгарії Юрію Гуци-Венеліна (1802 – 1839), у Закарпатті відома і вшанована.
Не тільки пам’яттю, статтями у підручниках й енциклопедіях, а й назвами вулиць, шкіл тощо. А що родом вчений зі свалявщини – народився у Тибаві, то тут йому свого часу і встановили пам’ятник.
У скверику поруч колишнього кінотеатру імені Шевченка (нині – кафе-ресторан «Європа») і міської школи № 2 І-ІІІ ступенів ще у 1991-му було зведено пустотілу гіпсову скульптуру авторства Михайла Беленя. Та століть вона не пережила. Її вистачило на недовгі у масштабі історії 20 років. Гіпсова дошка розтріскалася, пам’ятник став руйнуватися, а віднедавна йому стали «допомагати» місцеві побутові вандали. Останню атаку скульптура пережила у квітні 2012 року.
Тим часом у рідній Юрію Гуці Тибаві перед будівлею бібліотеки стояла пам’ятна брила граніту із прикріпленою табличкою. На ній – йшлося про наміри встановити пам’ятник славному закарпатцеві і тут – у рідному його селі.
Однак лихі часи так і не дали тибавцям спромогтися на окремий пам’я тник. У Сваляві ж славетного земляка шанують не менш, аніж Томаша Гарріґа Масарика – іменем якого названо Свалявську школу №1. Власне, вона і була збудована завдяки освітнім ініціативам Президента Чехословацької республіки й від початку звалася «масариковою школою». Перед нею, до речі, 24 вересня минулого року було встановлено бюст Макарика і відновлено історичний напис на будівлі «масарикова школа». Школа ж номер два – носить ім.’я Юрія Венеліна Гуци. Саме тут, поруч із нею задумали жителі Сваляви встановити оновлений пам’ятник земляку, на заміну знищеного.