«Щоб стати професійним фотографом – треба любити свою справу»
- Карло Карлович, з чого починалася ваша кар’єра фотографа?
- Фотографія мені подобалася з дитинства. У десятирічному віці зрозумів, що хочу спробувати фотографувати і почав чіплятися до батьків, щоб купили фотоапарат. І от одного разу я отримав такий жаданий подарунок – фотоапарат «Школьник». З цього, як кажуть, усе пішло-поїхало… Я знімав усе, що мені подобалося. Багато фотографій віддавав однокласникам, яких знімав. Пояснити бажання фотографувати не можу, воно просто було в мені і все. Вже у старшому віці я захопився грою на гітарі і навіть закінчив спеціальні курси та деякий час виступав у музичному колективі. Але згодом покинув, бо зрозумів, що це не моє. Повернувшись з армійської служби, багато років пропрацював в університеті. Та навіть у той час не покидав фотографію. Професійно займаюся нею в останні дванадцять років, з часом відкрив власну студію.
- Що потрібно для того, щоб стати професійним фотографом?
- Треба любити свою справу. Професійний фотограф – той, який живе зі своєї роботи. Але є багато людей, які не є професіоналами, проте чудово знімають, бо їм це подобається. Більше того, є чимало фотографів-непрофесіоналів, які знімають краще за професіоналів. Тому тут важливий стан душі та бажання фотографувати і, зрештою, бажання вчитися.
- Зараз кожен бажаючий, маючи певну суму грошей, може придбати будь-який, як кажуть, «наворочений» фотоапарат. Чи це не знижує попит на професійних фотографів?
- Я б не сказав, що це серйозний удар по професіоналах, але у певній мірі занижує попит на фотографів. Тому доводиться відвойовувати свою долю ринку. З іншого боку, наявність фотоапарату ще не означає, що ви професійний фотограф. Придбавши навіть найдорожчий фотоапарат, людина може фотографувати будь-що і будь-як. Але, отримавши, наприклад, замовлення відзняти весілля, де треба викластися на сто відсотків, не пройде варіант «вдалося» чи «не вдалося». Весілля ж ніхто не повторить. Тому наявність дорогої фототехніки нічого не дає, тут на перше місце випливає професіоналізм. Ще одна хибна думка: деякі люди вважають, якщо вони взяли до рук дорогий фотоапарат, то в них обов’язково вийде хороша фотографія. Проте тут якраз відбувається все навпаки: непрофесіоналу легше зробити хороше, якісне фото звичайно мильницею, аніж професійним фотоапаратом без відповідних знань і навиків роботи з ним.
- Кажуть, що фотограф має, так би мовити, бути закоханим у свою модель. Тільки тоді він зможе перенести на світлину ту родзинку, яка є в людині. Ви з цим згодні?
- Закохуватися у кожну модель не вийде (посміхається, - авт.), але принаймні якась симпатія має бути. Ну нехай не симпатія, але не відраза. Не забуваймо, що на фото, в очах моделі в першу чергу бачимо відношення до людини котра її фотографує. Подеколи технічно бездоганні фотографії несуть негативну емоційну складову, через що просто викидаються у смітник. Так що особистість і вміння фотографа налагодити нормальні відносини грають у цій справі ключову роль, та й часу на це, як правило, занадто мало. Ще цікаве спостереження - працювати з дівчатами, що багато фотографуються, викладають фото в інтернеті, набагато складніше, ніж з тими, що роблять це вперше. Нахвалені на різних мережевих ресурсах фото подеколи насправді жахливі. У такому випадку намагаюся робити два варіанти - і такий, що подобається клієнту, і такий, який я вважаю за потрібне. Віддаю звичайно обидва, хай людина сама обирає те, що сподобалося.
«Фотографії здатні змінити життя людей»
- Чи вважаєте, що фото впливає на те, як людину сприймуть оточуючі?
- Є гарне прислів’я «За одягом зустрічають, за розумом проводжають». Фотографія, звичайно ж, може бути тою визитівкою, яка за певних умов може вплинути на працевлаштування або бажане знайомство. Попередньо відіслане резюме з невдалим фото, може більше нашкодити, ніж сприяти досягненню мети. Я завжди питаю для чого робиться фото, бо сяюча посмішка для коханого з фотографії може бути неправильно сприйнята при працевлаштуванні, наприклад, у міліцію.
- А як впливає фотографія на людину, що фотографується?
- На сайті моєї фотостудії є розділ «Фототерапія». Ця послуга виникла спонтанно, після кількох випадків, які сталися з моїми моделями. Так, фотографії настільки сильно впливали на життя людей, що вони абсолютно змінювалися. Не буду занурюватися у подробиці, але розкажу про один випадок. До мене прийшла дівчина, яка попросила зробити для неї фотосесію. Коли фото були готові, вона забрала диск і зникла на деякий час. Одного дня подзвонила і запросила мене з дружиною до ресторану. Коли я побачив цю дівчину після фотосесії, я її не впізнав. Насправді вона дуже гарна дівчина, але трішки комплексувала. Коли побачила свої фотографії, повністю змінила ставлення до себе. Вона просто побачила себе інакшою! Полюбила себе! Фотографія дуже змінює. Особливо жінок, які вже по кілька років у шлюбі. Переглянувши фото, вони бачать у собі не посудомийну машину, або жінку з важкими авоськами, а просто ЖІНКУ. Навіть чоловіки моментально бачать зміни, що стаються з їхніми коханими, і нерідко з вуст цих чоловіків звучить здивоване питання: «Ти де була?» (посміхається, - авт.).
- Інколи від людини, яку хочуть сфотографувати, доводиться чути фразу: «Я не фотогенічна». На вашу думку, чому є люди, які на фото виходять краще, ніж вони є в реалі, а є ті, яких фотооб’єктив спотворює?
- Є одна цікава думка. На практиці вона найкраще проявляється у церкві. Якщо зайти до храму і поспостерігати за виразом обличчя людей, то можна скласти гарний психологічний портрет. Чому? Тому, що в церкві кожна людина намагається, так би мовити, зняти свою повсякденну маску, зробити благий вираз, бути щирою. Але маска насправді вже стає відображенням нашого стилю життя, характеру і емоцій, котрі супроводжують нас у нашому повсякденному житті, вона лишила відбиток у зморшках, у тому, як ми тримаємося, і проламати її бажаними у даний момент емоціями дуже складно. Навіть у храмі нам видно втому від життя, на деяких – злість, на декотрих – смуток, на інших - посмішку… Фотограф це бачить! Так само відбувається і під час фотозйомки. Тому часто раджу дівчатам, які приходять на фотосесію, щоб перед цим глянули на себе у дзеркало, щоб подивилися у свої очі і зрозуміли, що вони там бачать і що вони хочуть бачити на фото. Видам одну чоловічу таємницю: на фото повністю оголеної жінки будь-який чоловік дивиться в першу чергу не на її тіло, а в очі. Якщо в очах жінки не те, що б він хотів бачити, то тіло – це вже другорядне, чисто фізіологічний фактор без емоційної складової. Або таке: інколи дівчина, одягнена в шубу, виглядає більш зіпсованою, ніж та, яка оголилася. Тому що ця зіпсованість проявляється у її очах. На мою думку, «нефотогенічних» людей немає, є люди, які не можуть позбутися маски або своїх комплексів. Будьте щирі, відкриті і фото будуть гарними. Якщо не вдається з одним фотографом, йдіть до іншого. Також треба знати, яким об’єктивом, на яких фокусних відстанях треба знімати різні типи обличчя, це теж впливає на кінцевий результат.
«Ніколи не сфотографую бомжів і калік»
- Працюючи в будь-якій професії, людина стикається зі своїми «підводними каменями» цієї області. Які вони у вашій спеціалізації?
- Перше, коли під час зйомки, не дай Бог, підводить техніка. Нехай і найдорожча. Це найнеприємніше з усього, що може бути. Друге – коли ти не можеш відзняти те, що від тебе вимагають. Це може статися через відсутність певних знань і навичок, або через те, що так складаються обставини. Тому фотограф завжди має уточнювати, де і як будуть відбуватися зйомки. Третє – коли людина, яку ти маєш відзняти, не йде назустріч фотографу. А буває й таке. Пригадую, один випадок, коли мені довелося фотографувати людину, яка була абсолютно проти зйомок. Фотосесія була потрібна швидше її родичам, які хотіли таким от чином зробити подарунок цій людині. Про які гарні фото може бути мова у такому випадку?
- З чого виживає сучасний фотограф?
- Найсерйозніший ринок для фотографа – весільний. Саме він допомагає вижити. Але останнім часом з’явилося дуже багато бажаючих заробити на цьому, проте роблять вони це не завжди професійно. Що стосується власне мене, то на брак замовлень скаржитися не можу. Але, скажу відверто, придбати за зароблені на весільній зйомці гроші сучасну, дорогу техніку при наявності сім’ї, сплачуючи податки, внески у пенсійний фонд, оренду приміщення – для Ужгорода дуже складно. Де ви бачили ужгородського фотографа на крутому авто, з гарним особняком і дітьми, що вчаться у елітних закордонних вузах? Ну хіба сигарети возить через кордон, а фотографія є прикриттям (посміхається, - авт.).
- Що найбільше любите фотографувати?
- Природу. Її люблю саму по собі. Часто виїжджаю на природу, навіть забуваючи взяти фотоапарат. Просто сиджу і милуюся, набираюся енергії. Дуже люблю виїжджати в Лумшори, до водоспаду. Можу просидіти наодинці з природою і весь день. Повертаюся додому зовсім іншою людиною. Люблю фотографувати людей. Наприклад, весільна зйомка – це справжнє випробовування для фотографа, оскільки від тебе вимагають мало не студійної якості у польових умовах, та і з людьми треба вміти поводитися, щоб досягнути відповідного результату.
- Що не любите фотографувати?
- Вважаю, що найпотворнішим може бути заробляння авторитету і грошей фотографуванням бомжів і калік. Мені неодноразово пропонували зробити зйомку і в будинку-інтернаті для дітей-інвалідів. Не приховую, для мене це в першу чергу важко у психологічному плані, та й використання цих фотографій для здобуття якогось авторитету, як фотографа, вважаю низьким. Не буду фотографувати й порнографію. Хоча теж були у моїй практиці випадки, коли моделі просили відзняти кілька таких кадрів. Відмовляв!
- Багато людей віддають перевагу чорно-білому фото. Вважають, що воно приховує недоліки. Як вважаєте ви?
- У фотошопі недоліки можна прибрати і на кольоровому знімку, правда, тільки у тому випадку, якщо він не є технічним браком. Досить часто так і стається, що неправильно відзнятий кадр намагаються врятувати прибираючи колір. Тому ця думка є хибною.
- На ваш погляд, яка відмінність фото від відео? Що краще?
- Є такі моменти, які краще може передати фото, а є й навпаки – коли розумієш, що фото не складається, а відео вийшло би гарне. Тому все залежить від моменту і сюжету. І в даному випадку не можна однозначно сказати, що краще. Тому останнім часом я практикую й відеозйомку: знімаю переважно природу.
- Ваше ставлення до еротичного фото?
- Абсолютно позитивне. Не розумію людей, які сприймають це як щось негативне. Схоже, такі люди мають якісь комплекси і ними більше керує заздрість, не можуть це перебороти і зізнатися, що насправді й самі не проти мати власне еротичне фото. Наприклад, чому б не знятися оголеною жінці, яка завагітніла і хоче залишити собі на згадку фото про свою гарну фігуру, яка, на жаль, часто змінюється у гіршу сторону після вагітності, або про прекрасний період очікування появи нового життя? Еротика – це не порнографія, і тут немає негативу. Еротичне фото, до слова, дуже естетичне.
- Кого вам було б цікаво сфотографувати?
- Ну, почнімо з того, що відомих людей фотографувати мені не цікаво. Вони – відомі і все, на цьому крапка, хоча є винятки. Мені цікаво просто фотографувати людей. Кожна людина цікава по-своєму і може принести фотографу професійне задоволення.
«Вмію радіти простим речам»
- Чи були у вас казуси під час зйомок і які?
- Всяке бувало. Наприклад, фотографував модель біля потічка і з дорожезною технікою звалився у воду. Тільки рука з фотоапаратом залишилася над водою. Це вже якийсь рефлекс – переживаєш не за себе, а за техніку.
- Чи доводилося вам хоч на мить перевтілитися у папараці, тобто, відзняти кадр, за який репортери готові годинами стояти в очікуванні?
- Такі кадри в моїй практиці були, але папараці бути я не хочу. Вважаю, що для того, аби «красти» особисте життя людей, отримуючи при цьому задоволення, треба мати таку натуру і характер. Мені цього не потрібно. Щоправда, трапилося якось, що, знімаючи зовсім інший кадр, зафіксував, як передавали хабара. В іншому випадку знімав день народження у відомої людини і зафіксував зверху, як цій людині дарують кількасот доларів. Коли іменинник та гість зрозуміли, що це фіксують, вони, очевидно, на рівні інстинкту, швидко забрали руки від грошей. Вийшов неймовірний кадр: руки з двох сторін і посередині долари, які мовби зависли у повітрі. Щоправда ці кадри я не зберігаю – не маю наміру тримати на власному комп’ютері компромат на когось.
- Яка техніка вам найбільше до душі?
- Нікон. Це надійність. Я впевнений у результаті. Можу знімати цією технікою всліпу.
- Яка з ваших робіт вам найбільше сподобалася?
- Інколи роботи, які для інших людей нічого не значать, можуть бути близькі тобі до душі. Бо ти знаєш, з чим це пов’язано. Найбільше мені подобається фото, відзняте з Синевирського перевалу. Пригадую, якось років п’ять тому поїхали ми з сином на Міжгірщину. Весь день йшов дощ, а нам довелося знімати Синевирське озеро. Якщо відверто, результат не дуже тішив. Коли верталися додому і виїхали на перевал, побачили неймовірну картину: небо просвітліло фактично на хвилин десять і в цей момент осінні, різнокольорові гори, вкриті туманом з прогалинами, зробили нам подарунок як з казкового сну. Такі картини не забуваються.
- Крім фото, які ще захоплення маєте?
- В першу чергу, моє захоплення – це моя сім’я. Дружина – домогосподарка, донька має власне ательє з пошиття одягу, син разом зі мною захоплюється фотографією. Маю золотого онука (посміхається, - авт.). Ще одне захоплення – музика, але це тільки для себе, для душі. Взагалі, я вмію радіти простим речам. Можу весь день просидіти наодинці з природою.
- І, на завершення, які б поради дали фотографам-початківцям?
- Якомога більше фотографувати. Крім того, добре вивчити свою техніку. Це дає більший результат, аніж «прочісування» різних теорій фотографії. Також важливо менше звертати увагу на новітні течії у фотографії. Якщо пливти за ними, тоді ти станеш схожим на всіх. Треба знімати так, щоб тебе впізнавали по відзнятих тобою фотографіях, а не кивали похвально головою, кажучи «О! Це точно як у того, або у того фотографа, а про це я читав у книзі такого автора». Лишайтеся самі собою і у фотографії, і в житті!
Фото: facebook.com
