Студент Ужгородського національного університету Сергій Пішковцій за тиждень об’єднав Україну через стереотипи українців.
У середині липня на блозі Inspired з’явилися «Карти України очима її жителів» і ледь не відразу стали «вірусними». За місяць карти стереотипів переглянули 11 тисяч разів: у Facebook їх публікували 1200 разів, у ВКонтакте — півтисячі, у Twitter — 200 разів.
– Ідея з картами не є новою, в себе на сайті я публікував аналогічні карти стереотипів Європи, які були намальовані лондонським дизайнером. Читачам вони сподобались, але там всі надписи були англійською, і я захотів створити щось схоже, але в рамках України – подивитися, що одна область думає про іншу, – розповів Мукачево.net автор «вірусу» Сергій Пішковцій.
На все про все мукачівець витратив трохи менше тижня: шаблон карти з областями взяв з Вікіпедії, текстові надписи і кольори зробив у простому графічному редакторі.
– Стереотипи брав як і з власних спостережень, так і з статей у ЗМІ. Робити карти виключно на своїх спостереженнях було б несправедливо, адже я ще не встиг об'їздити всю Україну і дізнатись, що думають жителі різних областей про своїх сусідів. Тому близько половини надписів було придумано моїми друзями, до яких я звернувся з таким незвичним проханням. Я обрав найцікавіші і опублікував їх, – зауважив Сергій.
Окрім схвальних відгуків, автор карт почув у свою адресу й чимало неприємних слів, у тому числі – звинувачення у розколі країни: «Я ставлюсь до таких відгуків спокійно - мені теж не завжди подобається, коли журналісти пишуть про Закарпаття щось негативне»
За словами Сергія, мета цих карт – спочатку посміятися над собою і над сусідами, а потім зрозуміти, що, насправді, цього всього не існує: «У Львові, як показав нещодавній експеримент журналістів, ніхто нікого не б'є за російську мову, а в Донецьку люди чудово розуміють українську. У Херсоні ростуть не лише кавуни, а в Тернополі не одягаються в одні вишиванки. Саме тому хотілося б, щоб такі карти розкрили людям очі, і вони через гумор зрозуміли, що ми всі однакові, хоч і в кожного свої «таракани» в голові».
