Цей куточок Закарпаття має справді унікальні можливості
Ярослав Чонка, головний лікар Української алергологічної лікарні, очолює один з найвідоміших медичних закладів України вже понад 15 років. Справжній патріот рідної Тячівщини, відомий фахівець у наукових колах України та закордону, він нині живе своє роботою. Прагне зберегти унікальні лікувальні можливості Солотвина та відродити славу Тячівщини як потужної рекреаційної зони
— Все моє життя пов’язане з Тячівщиною, — каже пан Ярослав. — Народився у селі Велике Криве, але основне життя пройшло у Буштині. Після закінчення навчання на медичному факультеті УжДУ рік проходив інтернатуру у Тячівській райлікарні на терапевтичному відділенні, згодом працював дільничним терапевтом Буштинської амбулаторії, у 1977 році — головним лікарем цієї ж амбулаторії. Тоді вперше організував у своєму окрузі пункт швидкої допомоги, який діє цілодобово і дотепер. Паралельно займався науковою працею — вступив на заочну аспірантуру кафедри факультету терапії УжДУ. А доля пов’язала мене із Солотвином тоді, коли мене перевели сюди в 1981 році заступником головного лікаря по лікувальній частині. Займаючись науковими дослідженнями, вивчаючи методи спелеотерапії, відкрив новий напрямок у розвитку цієї науки— лікування алергічної форми бронхіальної астми.
З того часу ви у Солотвині й залишились?
— Головним лікарем Української алергологічної лікарні був призначений у 1994 році, працюю на посаді до сьогодні. Шість років тому мене обрали віце-президентом постійної комісії по спелеотерапії при ЮНЕСКО. В мої обов’язки, як віце президента, входить координація роботи з розвитку спелеотерапії в різних країнах Європи. У червні цього року відвідав Польщу (м. Величке), а в серпні – Румунію, де у місті Турда відкрився новий туристичний рекреаційний об’єкт в старій соляній шахті. Консультував румунських фахівців з приводу відкриття лікувальної частини цього комплексу. Загалом я щорічно виступаю на конференціях в Україні та за кордоном, є автором більш ніж 50 наукових робіт.
Знаю, на цих місцевих виборах ви вирішили балотуватися у депутати? Це якось пов’язано з вашою роботою?
— Депутатська діяльність для мене не нова: я є
депутатом Тячівської районної ради 5-го скликання, до того обирався до селищної ради, був членом виконкому. Балотуюся в обласну раду від політичної партії «Сильна Україна», бо хочу допомогти району та Солотвину в збереженні природних багатств нашого краю, захистити від повного знищення соляних шахт та рекреаційної зони селища. Ще 2002 року в шахту №9 почали надходити ґрунтові води. На жаль, попри нашу позицію, протести населення та пацієнтів лікарні, керівництвом шахти не було зробленого жодного кроку для врятування унікального підземного відділення. Наприкінці 2008 року шахту і підземне відділення повністю затопило. Наші працівники на руках винесли все обладнання, 260 ліжок, білизну. За час існування цього підземного відділення ми пролікували понад 100 тисяч хворих з усієї України та інших країн світу. Не можна було втрачати такі унікальні можливості закарпатського Солотвина. Під моїм керівництвом було розроблено проект нового підземного відділення в шахті №8. 23 березня 2009 року на глибині 320 м було відкрите нове підземне відділення, яке побудовано силами працівників лікарні та шахт без жодних капітальних вкладень з боку держави. Вручну, відбійними молотками ми почистили більше 5 тисяч кв. м старих соляних штолень і перемістили в порожні камери шахти близько 90 вагонів солі. Проте керівництво шахти і Міністерство аграрної політики майже нічого не роблять для збереження шахти №8, незважаючи на виділені державні кошти. В кінці травня цього року на глибині 40 метрів стався вивал ґрунту у вентиляційному стволі, що унеможливило спуск людей та відкачування води. Щоб не втратити остаточно ще й цей об’єкт, маємо 5—6 місяців. Щодня вода піднімається на 7 см, залишилося 37 метрів до затоплення нового підземного відділення.
--- Але це відділення ще можна врятувати?
-- Для виходу із ситуації було обіцяно виділити з держбюджету 20 млн. грн. у червні цього року, вже у липні сума скоротилася до 10 млн. грн. До цього часу кошти з Києва так і не надішли. Обласна влада нас підтримує, але, звісно, область не може знайти таких грошей.
Гарним прикладом вирішення такої ж проблеми є Польща. У Величках (8 км від Кракова) розташована подібна шахта, яка теж наповнювалася водою, причому в 5 разів інтенсивніше, ніж у нас. Держава виділила кошти, був розроблений проект проведення гідроізоляційних та протифільтраційних робіт, який базувався на закачуванні через свердловини спеціальних ущільнюючих розчинів. Упродовж 14 років інтенсивної роботи соляній шахті в Величках забезпечили нормальне функціонування. Тепер це не тільки лікувальний, але й туристичний об’єкт. За 2009 рік під землю тут спустилося близько 1 млн. відвідувачів при вартості квитка 10 євро. Такий самий унікальний туристичний об’єкт маємо у Солотвині. Але потребуємо коштів: на забезпечення нормальної роботи необхідні від 20 до 50 млн. грн., потрібно також впорядкувати водовідливні споруди на поверхні, які побудовані ще у 30-ті роки минулого століття. Таким чином, нам вдалося б і унікальні підземні шахти, зберегти і продовжити лікування хворих. А передусім врятували б Солотвино від тієї техногенної катастрофи, що насувається. Адже на глибині 40—70 метрів прісні підземні води розмивають сіль, через що утворюються величезні карстові провалля. Їх досить багато на території селища. У зоні можливих карстових провалів перебувають більше 230 будинків місцевих жителів, школа, центральна дорога Мукачево–Рогатин. Якщо ситуацію не взяти під контроль, державі потрібно буде у майбутньому виділяти мільярдні кошти на ліквідацію усіх наслідків цієї катастрофи.
Ви, мабуть, маєте власний план попередження негативних явищ у Солотвині?
— Для Солотвина вже розроблено відповідні проекти. Є техніко-економічні пропозиції окремих фірм, які здатні зробити роботи по гідроізоляції існуючої шахти №8 та попередити техногенну катастрофу. Крім того, розробляються проекти створення на майбутнє нової шахти, укладені угоди з відповідним науково-дослідним інститутом. Науковці мають запропонувати можливі варіанти розвитку Солотвина до кінця цього року. До речі, цілком реально відновити роботу і шахти №9. Все ще можна зберегти, але часу залишилось обмаль — декілька місяців.
Крім унікальних соляних шахт, як вважаєте, завдяки чому Тячівщина могла б розвиватися надалі?
— Завдяки рекреаційному потенціалу району. Якщо не виправляти ситуацію на шахтах, через 2—3 роки зникнуть унікальні солені озера, на яких відпочивають та оздоровлюються тисячі людей із Закарпаття та України. На сьогодні солоне озеро розмивається прісними водами і втратить свої цілющі властивості вже за декілька років.
Є можливості відновлення рекреаційних зон не тільки у Солотвині, але й Буштині, Тереблі, Усть-Чорній. Ще за Радянського Союзу в Буштині діяв санаторій на базі джерела, близько за своїм хімічним складом до Шаянських вод. Нині він занедбаний, як і чудовий парк у селищі. В Тереблі, до речі, також маємо унікальні джерела з сірководневою водою. Їхні цілющі властивості не гірші за ті, що є у знаменитому курорті Сочі.. Ще одне цінне джерело є в Тереблі. Воно не використовується. Хоча там термальні натрієво-хлоридні води (90 градусів). Відновлення роботи цієї частини рекреаційного потенціалу Тячівщини — важливий пункт моєї роботи як кандидата в депутати обласної ради.
