У селі, знаменитому на всю Європу своєю водною кузнею, стара школа й досі обігрівається піччю.
«Життя у класі повинно бути класним» – констатує стінний плакат у ЗОШ І–ІІІ ступенів села Лисичово, що на Іршавщині, де цими днями відгуляв один із найвідоміших ковальських фестивалів «Гамора».
Та, на жаль, відчути глибинну суть цього вислову лисичівські учні сповна не можуть. Їхня школа почала працювати ще 1961 року в колишніх допоміжних церковних приміщеннях (за переказами, раніше там були чи то казарми, чи то конюшні).
Відтоді в старенькій будівлі влаштовували тільки косметичні ремонти. Школа й досі (єдина в районі) послуговується лише пічним опаленням. Директор закладу Марія Метеньканич каже, що взимку дітям доводиться сидіти за партами повністю одягненими. До речі, самі парти, як і решта умеблювання школи, в жалюгідному стані. Підлога прогнила, стіни вкриті грибком, у класах стоїть затхлий, важкий запах.
Перебування в таких класних кімнатах не лише не спонукає до навчання, а й загрожує здоров’ю дітей. Стіни деяких кабінетів стоять без фундаменту, а старий спортзал узагалі... завалився.
У таких умовах сьогодні навчається 320 маленьких лисичівців, у більшості яких один (а то й двоє) батьків виїхали на заробітки.
Марія Метеньканич розповідає, що нову школу для Лисичова періодично поривалися побудувати ще з початку 90-х (на той час уже був розроблений радянський проект), проте наразі плани так планами й залишилися. 1993-го впевненість у тому, що сільська школа невдовзі «переїде» у новеньке приміщення була настільки великою, що пришкільний спортивний майданчик навіть віддали церковній громаді на будівництво нового храму. Сьогодні храм височить біля школи – красивий і величний, а заклад освіти на його фоні й справді скидається на закинутий склад.
Нової ж школи й досі нема. Фундамент для неї в іншій частині села заклали ще у 2001 році (на це було виділено з обласного бюджету 235 тисяч гривень), проте, незважаючи на багаторазові зміни очільників усіх рівнів та їх передвиборчі обіцянки, завершити вже розпочату й таку нагальну справу так нікому й не вдалося. Звична у таких випадках аргументація: у бюджеті немає коштів.
Тож наразі лисичівські школярі навчаються у холодних запліснявілих класах – без «цивілізованих» туалетів, умивальників, спортзалу й опалення. Та, попри такі жахливі умови, учні встигають брати участь у різноманітних конкурсах та олімпіадах, до того ж привозити з них нагороди й грамоти, якими рясно всіяна стіна шкільного коридору. Пані директорка гордо каже, що цього року її вихованці навіть перемогли у відомому Всеукраїнському фестивалі «Смарагдові витоки».
Та, на жаль, розвивати свої таланти у старій школі навіть найзаповзятішій дітворі що не рік важчає. Якщо ситуація не зміниться, то єдине, чим доведеться перейматися й учням, і педагогам – це щоб на них не завалилися стіни під час уроків.