В області почали підготовку до реалізації президентської програми «Доступне житло»

 

     Від 2001 року наша область за рівнем забезпеченості населення житлом перемістилася з 21-го на 15-е місце в Україні. Нині на одного закарпатця припадає 21,2 м2 загальної площі, при середньому показнику в Україні 22,2 м2. Будівельна лихоманка, що кілька останніх років триває в Ужгороді й Мукачеві, не означає, що квартирне питання буде вирішено. І хоча торік в нашій області обсяги введеного в експлуатацію житла зросли на 19,7 % проти попереднього року, 91 % цих помешкань збудовано за рахунок коштів населення.

Реальність і фантастика

У цій публікації ми зупинимося на програмі «Доступне житло», котру ініціював Президент Віктор Ющенко для забезпечення квартирами насамперед незаможного населення. Однак  спершу зауважимо, що в нинішній полі­тичній ситуації будь-яка ініціатива глави держави, особливо якщо вона зачіпає інтереси дуже багатьох українців, одразу ж підстьобує чинний уряд, і, як вислід, Кабмін пропонує ще заманливіші варіанти й альтернативи. Це зрозуміло, бо президентські вибори не за горами...

Ситуація повторилася й цього ра­зу. Тільки-но Секретаріат Президента розробив і представив програму «Доступне житло», уряд запропонував забезпечувати українців необхідними квадратними метрами з допомогою дешевих довгострокових кредитів.

Програма Президента передбачає, що покупець оплачує 70 % вартості квартири, а решту 30 % виплачує держава. Разом із тим учасники ринку будівництва і місцева влада об’єднують  зусилля: відповідно, перші будують, а другі безкоштовно надають землю й забезпечують підведення інженерних комунікацій. На реалізацію президент­ської програми «Доступне житло» з бюджету заплановано виділити 2,7 млрд гривень. Крім цього, глава держави доручив Міністерству фінансів вишукати ще 500 млн гривень. У цілому ж для втілення проекту в життя треба 4,5 млрд гривень на рік.

Схема, запропонована Президентом, виглядає реальною. 10–15 % житла, що зводитиметься, надаватиметься безплатно тим категоріям населення, які його найбільше потребують. Ще 10-15 % становитиме комерційне, тобто дороге житло. А решта 70–80 % буде класифікуватися як доступне житло, тобто помешкання, які зможуть придбати сім’ї із заробітками 2,5–3 тисячі гривень на місяць. Наголошується, що вна­слідок комплексного підходу держави, місцевої влади, будівельників і банків до вирішення цієї проблеми, вар­тість одного квадратного метра буде набагато нижча, ніж нинішня середньоринкова.

Проект Юлії Тимошенко, на перший погляд, заманливіший: для одержання кредиту на житло не потрібно платити перший внесок, людям, мовляв, надаватимуться довгострокові кредити на 20 років під низьку відсоткову ставку 4–6 % річних. А тим, хто, пам’ятаючи схожу обіцянку Юлії Тимошенко в часи її першого прем’єрства, з недовірою поставився до таких казкових відсотків, вона відповіла: «Я звикла втілювати в життя фантастичні речі». Найцікавіше, що експерти називають запропоновану Президентом схему непростою, але реальною, а обіцянки прем’єрки – таки фантастикою. Від себе додамо, що нічого фантастичного, крім заробленого на популізмі рейтингу, Юлія Тимошенко досі не зробила. Тому й не віримо у її здатність «зачарувати» відсоткові ставки.

 

Чи стане Закарпаття пілотним регіоном?

А тепер зупинімося власне на програмі «Доступне житло». Відзначимо, що над її втіленням почали оперативно працювати, і після наради з Президентом керівники регіонів мають швидко представити Києву пропозиції. Ситуацію в нашій області нещодавно обговорили на нараді в голови ОДА з участю начальників профільних управлінь, голів райдержадміністрацій і районних рад, міських голів, керівників будівельних фірм і банкірів.

За даними начальника управління економіки ОДА Віктора Погорєлова, загальна потреба в житлі громадян, які перебувають на квартирному об­ліку й мають право на отримання помешкання, на 2008 р. орієнтовно становить  94,7 тис. кв. метрів. Цікаво, що найвищі показники забезпеченості населення житлом у Берегові, Іршавському, Тячівському, Берегівському й Мукачівському районах. Найнижчі – у Чопі, Ужгороді, Хусті, Великоберезнянському,  Міжгірському, Воловецькому й Рахів­ському районах. Віктор Погорєлов також повідомив, що 2007 р. у черзі на отримання й поліпшення житла стояло 10 тис. 224 сім’ї. На державному обліку – 5 тис. 317 сімей (найбільше в Ужгороді), із них 1472 сім’ї першочергово потребують житло.

Зрозуміло, що ці цифри не повністю відображають реальну картину складності «квартирного питання», бо чимало закарпатців навіть не думають ставати в черги, не сподіваючись, що з цього колись щось вийде. Тепер, що­правда, можна очікувати, що черги знову зростатимуть, якщо програма «Доступне житло» почне реалізуватися.

Важливо також, що через брак бю­джетних коштів програму неможливо втілити одночасно в усій Україні, тому в Києві для початку визначать кілька пі­лотних регіонів, пропозиції яких будуть найбільш зваженими й реальними. Закарпаття теж має стати одним із таких регіонів – наголошував на нараді Олег Гаваші.

 Відзначимо, що наша область уже готова надати свої пропозиції. Так, на Закарпатті підібрано вільні земельні ділянки, на яких можливе ведення багатоповерхової забудови. Всього в краї нараховується 26 таких земельних ділянок загальною площею 64,8 гектара.

Крім цього, пропонується передавати в комунальну власність області земельні ділянки й майно вивільнених вій­ськових містечок (які мають потрібну інфраструктуру) для спорудження на їх територіях доступного житла чи реконструкції наявних споруд. Таким шляхом, до речі, вже реконструйовано 15 квартир для військовослужбовців у Мукачеві.

Облдержадміністрація також розробляє пілотний проект реконструкції гуртожитку в Ужгороді, який перебуває в обласній комунальній власності, перетворивши його на доступне житло. На селі в нас досить успішно діє державне пільгове кредитування індивідуальних сільських забудовників за програмою «Власний дім». Причому голови райдержадміністрацій за дорученням губернатора при внесенні змін до місцевих бюджетів на 2008 р. мають фінансово підкріпити цю програму.

Серед пропозицій, що прозвучали на нараді, відзначимо й ідею залучати великі підприємства (такі, як «Фішер», «Джейбіл», «Ядзакі») до уча­­­сті в проекті «Власний дім» та в про­грамі молодіжного будівництва – вкладати кошти у зведення житла для своїх працівників.

Тож лишається сподіватися, що ініціативи Закарпаття в столиці оцінять, і наша область таки стане одним із пілотних регіонів у реалізації програми «Доступне житло».