Про «город русской славы», Чорноморський флот, турецьку антирекламу і не тільки…
Нещодавно побувала на журналістському тренінгу в Севастополі. Місті-герої, яке вистояло дві оборони та пережило кілька війн. Із грецької означає «місто, яке достойне поклоніння». У Севастополь закохуєшся з першого погляду і не можеш забути впродовж усього життя. Це вичитала на сайтах перед від’їздом. Що ж виявилося насправді?
Тут усе без комплексів…
З обласного центру в Крим можна добратися потягом Ужгород – Харків чи Солотвино – Львів (причепні вагони). Квитки треба купувати заздалегідь. Правда, потяг довезе вас лише до Сімферополя. Дорога обійдеться приблизно в 250 гривень. За півтори доби дороги місто зустріне вас пам’ятником Іллічу біля залізничного вокзалу. А ще балакучими таксистами, які за кілька хвилин з десяток разів повторять: «Севастополь, Ялта, Саки. Куда єдєм?». Пропонували відвезти «недорого» — за 80 гривень. Рейсовим автобусом, переконалася, всього двадцятка. По дорозі й починається реальний Крим – скелясті узвишшя, серпантини шляхів. Побачите село з оригінальною назвою Пріятноє свіданіє.
У самому Севастополі зовсім маленький залізничний вокзал, бо більш ходовим тут вважається морський чи автобусний транспорт. Проїзд у міських маршрутках, як у нас — 1,50 грн., а у тролейбусі – 75 копійок. Правда, проїзд в автобусі дорожчає вдвічі після 23-ї, бо їздять цілодобово (!). Наземному транспорту є морська альтернатива, яка користується чималою популярністю. Спочатку не зрозуміла, за чим на причалі вишикувалася така черга людей. Тим паче, що надворі ніч. Виявилося, що всього за 2,50 грн. катер доставить вас до сусідньої станції Сєвєрная, за 3 гривні доїдете за півгодини до міста Інкерман, по дорозі до якого побачите церкву у скелі. Якщо хочете їхати на другому поверсі катера, то плата подвійна. Однак вигода очевидна – недорого, комфортно та ще й подихаєте морським повітрям.
Севастополь — місто контрастів. Тут віє есесесерівським душком від готелів-гігантів та романтичною старовиною від історичних будівель. Умови в таких готелях не дуже (гарячої води нема), охорони при вході також. Її замінює стара пані з окулярами на носі в реєстратурі. Двомісний номер із видом на море коштує 200 гривень (готель «Крим»). Приватні готелі та бази набагато дорожчі. Найперше, що радять побачити у Севастополі –античне місто Херсонес. Туди довезе міська маршрутка. І ви не встигнете отямитися, як опинитеся в іншому вимірі, заплативши за вхід 20 гривень. Виявляється, це єдина у передгір’ї Криму прибережна пам’ятка природи, яка ще є й історико-археологічним заповідником. Херсонес Таврійський (від грецького «херсонес» — півострів) проіснував майже два тисячоліття. Місто було одним із крупних полісів – держав Північного Причорномор’я з 20-тисячним населенням.
Нині це гарно доглянута велика територія з клумбами, де можна побачити руїни античного театру, міських кварталів, залишки оборонних стін із баштою Зенона, великий дзвін. І море. Хоча пляжу нема, але туристи купаються. Саме тут пощастило зустріти захід сонця. Картина неймовірна. У Херсонесі випадково стала свідком і відкриття щорічного фестивалю античного мистецтва «Боспорські агони» (у перекладі з давньогрецької означає «чесні змагання вільних громадян»). Не здивувало, коли оголосили, що до його спонсорування долучилося і… Міністерство культури Росії, представники якого були і в журі (народний артист СРСР Василій Лановой та ін.). Тут усе без комплексів
– Голова Верховної Ради АР Крим представ перед публікою… напівроздягнений, бо грав античного бога (наші чиновники навряд чи погодилися б). Святкова атмосфера тривала доти, доки «лунав великий і могучий». А коли вийшла народна артистка України Лариса Кадирова, яка єдина вітала публіку українською та ще й заспівала «Многая літа», то стало дуже тихо. Глядачі ледве вичавили із себе оплески. Стало сумно, і пригоди аргонавтів, чудернацькі велетні та воїни вже не цікавили.
Очікувалось більшого…
Ще була особливість Севастополя — прогулянкові катери, на які вас заманюватимуть на причалі через мегафон. Ми ж «купилися» на те, що обіцяли показати кораблі Чорноморського флоту. 50-гривнева подорож триває 40 хвилин. Почали з пам’ятника кораблям, які потонули, далі морські ворота Севастополя. І нарешті кораблі Чорноморського флоту. Чесно, очікувалося більшого. Стоять один за одним морські гіганти, деякі з них мають жалюгідний вигляд – протичовновий корабель «Очаків», підводний човен «Б-380», які, як стало відомо, готують до утилізації. Виділяється серед інших хіба що білий із червоними хрестами плавучий госпіталь «Єнісей», який хоча і не виходить у море, але активно використовується моряками як інфекційна лікарня. Проте зауважила, з якою гордістю та захопленням екскурсовод детально розповідає про переваги кожного російського корабля, а вже потім здаля махне рукою на три українські.
У місті є чимало цікавих місць, але для того, щоб усе побачити, треба хоча б кілька днів. Художній музей ім. Крошицького, театр ім. Луначарського, діорама «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 року», дельфінарій. Останній — задоволення не для всіх: для дорослих квиток на виставу коштує 80 гривень, для дітей – 40. Попри це він користується популярністю, особливо серед туристів, бо вважається найкращим у Криму. Що цікаво, якщо в Ужгороді на вулицях багато безпритульних собак, то у Севастополі — чимало котів, які ходять зграями. Кажуть, що це ознака морського міста.
У Севастополі люблять туристів
Капітан катера люб’язно подасть вам руку, щоб провести на борт. І якщо на прохання людини з мегафоном «паєхали с нами кататься» ви скажете, що вже це зробили, вам просто побажають успіху і приємно провести час. Якщо ж помилково сіли не в той тролейбус, то контролер на кожній зупинці буде нагадувати, що вам ще не час виходити. І навіть шепне водію: «Они сдесь впєрвиє, дєньгі брать нє будєм». За успішний туристичний сезон у Севастополі навіть проводять молебні, у яких беруть участь люди, що пов’язані з цим видом бізнесу. Така традиція з’явилася 6 років тому. Освячують і морську воду. «Якщо туристичний сезон починається з богослужінням, він проходить успішно», пояснює начальник відділу туризму Севастопольської міської держадміністрації Святослав Баландюк.
За офіційною інформацією, у Севастополі зареєстровано 250 турфірм і туроператорів. Щороку місто відвідує 1—1,5 млн. туристів. Місто займає четверте місце в Україні за кількістю туристів, третє — за кількістю іноземних відпочивальників, друге – за екскурсійною діяльністю. Однак самі кримчани переконані, що імідж їм псує… Туреччина. «А ви развє ето нє зналі? — запитала нас попутниця-киргизка із Сімферополя. – Оні заказивают і платят большіє дєньгі за антірєкламу турістічєскому потенціалу Криму». Хоча опісля сама назвала й причину. «Я знаю, почєму к нам нє єдут отдихать. У нас всьо очєнь дорого». І дійсно, за овочеве та м’ясне асорті, каву та сік у Ялті заплатили на двох більше 300 гривень. Хоча ціни в «абецешках» у Севастополі нічим не відрізняються від наших. Але пиво у кав’ярні на березі моря коштує 15 гривень.
У місцевій пресі, яку придбали у Севастополі, всюди проглядаються російські «вуха». У «Севастопольской правде» (досі портрет Леніна на титулі) у матеріалі є такі слова щодо базування ЧФ у Севастополі : «Ради нашего спасения патриоты в вышыванках (те, кто еще не укатил в Италию и Португалию выносить ночные горшки у тамошних хазяев) бросают на полонинах своих овец, откладывают в сторону свои трембиты и мчатся по зову своих свихнувшихся на русофобии и антикоммунизме фюреров под стены Верховной Рады, чтобы прокричать там «Украина в опасности!», «Бандера – наш герой» и тому подобные националистические перлы». А ще чимало статей на кшталт «Москва и Севастополь подпишут большую програму», «Севастополь хочет активнее работать с Россией». У Севастополі всюди російські прапори, українські хіба на ресторанах. Таке враження, що тільки для того, аби розбавити картинку. Тут усюди російська мова, українську почуєш зрідка. Зате українська є на квитках у тролейбусах та оголошеннях (навіть біля головного офісу Чорноморського флоту).
Зате білокам’яний» (так місто називає преса) Севастополь має ще одну особливу родзинку – властиві тільки йому звуки. Вони поєднують у собі шум прибою, нічний гул бакена на фарватері, співу сигнальних труб і стук матроських чобіт. За що його і полюбили…
