Слова, винесені у заголовок, вповні притаманні Федору Андрійовичу Кулі, науковий доробок якого сягає 170 наукових статей, 11 навчально-методичних посібників, 9 книжок і понад 200 різножанрових статей, нарисів і есе.
Без його імені була б неповною сторінка історії німців Закарпаття. Він був одним з перших викладачів Ужгородського університету, які започаткували вивчення етнокультури німців краю. Окреслити його амплуа як науковця непросто, бо плідно працює як у царині методики викладання іноземних мов, германістики, перекладу, так і публіцистики та краєзнавства.
Не так давно відбулася наша розмова з Федором Андрійовичем. Ось її короткий виклад.
— Федоре Андрійовичу, Ваш науковий доробок як кількісно, так і якісно вагомий і актуальний. Ваші праці не лежать на полицях бібліотек пасивом, вони у науковому обігу. Вчені по-різному визначають Ваше амплуа: академік Микола Мушинка (Словаччина) відгукується про Вас як про "видатного германіста", професор Микола Вегеш як про "визначного літературознавця", професор Отто Дінгер (Німеччина) і професор Гергард Шімон (Австрія) як про "історіографа, літописця німців Закарпаття". Як Ви ставитесь до таких визнань?
— Припускаю, що кожен із колег знаходить у моїх працях те, що найближче до його наукових зацікавлень. І на цьому акцентує свій погляд.
— На Ваші праці опубліковано понад 40 рецензій та відгуків. Як Ви ставитесь до критики?
— Якщо критика суттєва, науково обґрунтована і йде на користь спільній справі, то сприймаю її з розумінням. У той же час зауважу, що не терплю "критиків"-дилетантів.
— Останнім часом Ви опублікували цілу низку статей і книжок, які уже стали раритетами з проблем етнокультури німців Закарпаття. Назвіть окремі з них і прокоментуйте їх зміст
— До суто цієї тематики відношу книжки "Німецькі школи на Закарпатті" (1998), "Закарпатська Ґетеніана: Закарпатські поети-перекладачі німецької класичної поезії" (1999), "Між Карпатами і Альпами: Народні пісні німців Закарпаття" (2002), "Закарпатське обласне товариство німців "Відродження" (2005).
Лейтмотивом збірки "Між Карпатами і Альпами…" є представлення німецької народної пісні такою, якою вона була у XVIII - XIX століттях, у її, по можливості, первозданному вигляді, і, таким чином, передання у спадок прийдешнім поколінням дорогоцінних перлин німецьких говірок, і, по-друге, доказ того, що духовна культура німців Закарпаття, будучи специфічно німецькою, водночас служить засобом збагачення культур інших етносів у контексті національної культури України.
— Співавтором збірки є Ярослава Рак. Яка її заслуга?
— Ярослава Рак - молодий талановитий музикознавець, здійснила розшифровку мелодій, подавши їх у нотному виразі. Це складна і копітка робота.
— Скільки пісень увійшло до збірки і хто були наспівувачами пісень?
— До згаданої збірки увійшло майже 100 пісень. Наспівувачами були етнічні німці, а саме: Луїза Пензенштадлер із Пузняківець, Маргарета Шустер із Кобалевиці, Агата Шрамл із Павшина, Анна Станкович із Драчина та інші.
— Ваша книжка "Закарпатське обласне товариство німців "Відродження" - це, по суті, нариси історії німців Закарпаття. Чи не краще було дати такий заголовок?
— Так, був такий задум…
— Ви член товариства німців Закарпаття?
— Ні. Я не німець.
— Останнім часом Ви здійснили переклад книжок: А. Шмідта "Ukraine. Land der Zukunft" ("Україна. Країна майбутнього"), яка вийшла у Берліні 1939 року, а також М. Радвані "Die Archive in der Podkarpatska Rus" ("Архіви Підкарпатської Русі"). Що спонукало Вас зробити ці та інші переклади? Чи це просто бажання сповна зреалізувати свій філологічний потенціал?
— Спонукало наше сьогодення. Переклад книжки А. Шмідта "Ukraine. Land der Zukunft" здійснив на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Про необхідність, як і про актуальність, перекладу книжки слушно сказав у післямові політолог Маріан Токар: "…І як би не точилися суперечки з приводу мети її написання, історичне значення книжки "Україна. Країна майбутнього", безперечно, є великим, оскільки у той час вона змальовувала українські землі в їх об'єктивному вираженні, як і цілісне уявлення про українську історію, її культурно-духовне життя, її історичні державотворчі потуги".
— Федоре Андрійовичу! Ви стоїте на порозі свого 75-річчя. Не задаю питань про плани на майбутнє. Знаю, що Ви не любите загадувати щось наперед. Скажіть, будь ласка, Ви щаслива людина?
— Знаєте, що було задумано зреалізувати себе, те, дякуючи Богові і Долі, зробив. З дружиною Ольгою Олександрівною виховали сина Андрія, маємо двох онуків: Андрія - студента медичного університету і Теодорку - гімназистку. Що ще треба людині для щастя!?
— Віриться, що Федір Андрійович ще не сповна зреалізував творчий потенціал і порадує нас новими оригінальними публікаціями. Здоров'я Вам і творчого натхнення, високоповажний колего, на многії і благії літа!
