Пропонують споживачам урядовці МінЖитлоКомунГоспу.
«Прошла зима, настало лето – спасибо партиям за это». У такий віршованій формі оцінюють пересічні люди потуги державних високопосадовців щодо реформування складної централізованої комунальної системи, що дісталася Україні в спадок від потужних капіталовкладень будівельної галузі Радянського Союзу.
Влада винна
«У місцевих органів самоврядування сконцентровано дуже багато функцій. Вони і власники, і керуючі, самі собі встановлюють тарифи, і самі себе контролюють. Така концентрація функцій недопустима, насамперед у сфері тарифної політики, контролю над фінансовими ресурсами, над якістю послуг. Треба зруйнувати цю монополію», – заявив міністр ЖКГ Олексій Кучеренко у листопаді минулого року в інтерв'ю столичному тижневику «Дзеркало тижня».
Та у нас чомусь пропонується ліквідувати цю монополію тим же методом, яким зо двадцять років тому руйнували українські колгоспи. Тепер на екологічні вимоги Євросоюзу і перевірок якості виробленої молочної продукції для вимогливих європейських споживачів доведеться ці колгоспи відновлювати, правда, невідомо, яким чином.
Чомусь фахівці МінЖКГ не думають над тим, як в якості конкурентів працівникам ЖРЕПів заохотити ремонтні служби потужних будівельних організацій. Нині, під час кризи, вони простоюють, а могли би зайнятися ремонтом старого житлового фонду і тим позбавитися монополії у цій сфері. Відповідь проста: всі знають, що легше і дешевше побудувати нове, ніж ремонтувати старе і зношене обладнання. А що робити з жителями?
Жителі винні
На думку міністра Кучеренка, люди вкладають гроші в дорогі ремонти, але не розуміють одного: проіржавілих труб і застарілу електромережу у будинку ніхто за них не поміняє. Пересічні громадяни ментально ще не готові бути власниками: вони квартири викупили, а будинок залишили «дядьку» з жеку. А та ж таки труба — це спільне майно людей, котрі живуть у цьому будинку. Треба навчитися керувати цими трубами, ліфтами, під’їздами, бойлерами. Люди не розуміють, – каже міністр, – що з приватизацією квартири вони взяли на себе обов’язок керувати своїм будинком – і це найбільша проблема всієї реформи ЖКГ.
Ось так тепер тлумачать комунальну проблему високопосадовці з київських пагорбів. Хоча ще на початку 2000-х років їхні попередники обіцяли тим жителям, які погодяться утворити кондомініуми, навіть проведення капітальних ремонтів їх будинків. Сьогодні «комунальний» міністр каже дещо інше: бюджетом 2010 року, скоріш за все, буде обмежена можливість фінансування сфери ЖКГ, а також надання субвенцій місцевим радам на погашення різниці в тарифах. Без таких коштів, отриманих з центру, ніяка міська влада не спроможна провести жодного ремонту в комунальній сфері. На жаль, так неефективно побудована бюджетна система України. А це означає, що на всі недешеві ремонтні роботи, особливо термінові з прориву труб чи перегоряння електромережі, кошти доведеться викладати небагатим жителям багатоповерхівок із власної кишені.
Для порівняння можна навести приклад. У сусідніх країнах Єврозони, таких як, Угорщина, Словаччина, Польща та інші, мінімальні пенсії і зарплати працівників бюджетної сфери у 4-5 разів перевищують аналогічні в Україні.
Жодних субсидій і пільг для незаможних в Європі не передбачається, середньо-статистична вартість необхідних товарів і послуг враховується в розмірах їхніх офіційних виплат. Там вважається, що державі у такий спосіб простіше контролювати реальну соціально-економічну ситуацію. І легше спільними зусиллями держави, міських органів самоврядування, фінансово-кредитного сектору і самих жителів виконувати державні та місцеві програми з модернізації ЖКГ.
Монополії винні
В Україні програму з реформування централізованого опалення багатоповерхівок за прикладом європейських країн, можна сказати, держчиновники уже провалили. Те, що колись обіцяла зробити держава, помалу, без зайвого галасу, успішно виконують звичайні індивідуальні майстри-сантехники, ясна річ, за кошти самих жителів.
Значним досягненням у сфері ЖКГ міністр назвав створення Національної комісії з регулювання тарифів на комунальні послуги. «Збулася моя мрія, як міністра», – підкреслив Олексій Кучеренко. Передбачається, що комісія буде колегіальним органом центральної влади, який повинен перетворити процес ціноутворення на прозорий, цивілізований і об’єктивний, а також захищати права споживачів у сфері природних монополій.
Майдани винні
Державна житлово-комунальна інспекція у Закарпатській області нагадує, що згідно нововведень, щоб затвердити обґрунтований тариф на утримання будинку та інші послуги мешканці будинку повинні: отримати інформацію про тариф і його складові в підприємстві, яке надає послуги. Право споживача отримувати таку інформацію передбачено пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Після цього необхідно провести громадські слухання серед мешканців будинку і прийняти рішення про затвердження обґрунтованого тарифу і його складових. Процедурою передбачається подати ці пропозиції до органу місцевого самоврядування, щоб місцева влада затвердила нові тарифи своїм рішенням.
При цих рядках мені чомусь спав на думку фрагмент одного старого радянського фільму про події періоду громадянської війни на теренах Російській імперії, що розпалася. Ворог раптово прорвав лінію фронту. Вояки двох сусідніх полків, що її обороняли, почали поблизу тилових позицій мітингувати – відступати їм додому чи контратакувати супротивника. Довго би тривав цей мітинг, якби не з’явився комісар і не наказав усім солдатам передислокуватися на іншу, більш важливу ділянку фронту.
Чи не так само трапляється й зараз у нас із ремонтом житла у багатоповерхівках?
