Парламентські вибори можуть поставити під сумнів компроміс між ключовими політичними гравцями Закарпаття, який був досягнутий відразу після останніх місцевих виборів. Чим ближче до осені, тим більше загострюється недовіра між союзниками та потреба у підтверджені попередніх домовленостей, а надто у досягненні нових – згідно з настроєм на Банковій**.
З 13 листопада 2010 року Закарпаття живе за порядком, який було сформульовано в результаті непростих перемовин. Автор цих рядків свого часу назвав його утопією – «Містом Сонця», й досі наполягає на влучності терміну.
Ідея належить діючому міністру МНС Вікторові Балозі, який і відповідає за її втілення перед тим, хто цей порядок погодив, вочевидь, особисто. Мова про іншого Віктора – президента Януковича.
Власне, ідеї – уже більше чотирьох століть. У XV столітті її спершу описав Томас Мор у славнозвісній «Утопії», а у XVII-ому – вже Томмазо Кампанелла у «Місті Сонця».
Вона неймовірно проста: перетворити Закарпаття в утопічний шматочок країни, де не було б чвар та несправедливості, а усі, облишивши егоїзм, жили б у формальній рівності та працювали гуртом на благо громади згідно з власними природними здібностями.
Це, звісно, в ідеалі. А ось й ідеальний приклад – колективна війна за час.
Згідно з задумом, головну роль у «Місті Сонця» відвели двом головним політичним силами краю – Партії регіонів на чолі з губернатором Ледидою та Єдиному Центру. Грати за правилами утопії зрештою згодилася й закарпатська «Батьківщина» на чолі з Олександром Каменяшем. Зрештою, і не тільки.
Як не дивно, але користь від такої моделі отримали й багато інших, у тому числі – тих, хто був проти утопії. А все тому, що більше року в області панує, як одного разу зауважив головний на Банковій, «тихе життя»: ні політичних чвар, ні кримінальних справ, ні судових процесів. Закарпаттю досі залишаються невідомими усі нюанси нового режиму, до яких вже майже звикла решта країни.
Водночас, близькість виборів змушує основних гравців знову домовлятися – погоджувати кандидатів, округи, а головне – прораховувати усі можливі сценарії аж до відмови від ідеї «Міста Сонця».
Вирішальну роль, як і завжди, гратимуть амбіції. Часом більше навіть не стільки основних творців існуючої утопії, скільки тих, хто хоче зруйнувати її, або замінити на іншу. Чим ближче до виборів, тим амбіції у всіх учасників перегонів усе більше нагадуватимуть калейдоскоп.
Але за останні два роки в українській політиці сформувався фактор, який, як у кліматі Сонце, може впливати на ситуацію глобально. І це якраз той самий кремезний чоловік з Банкової. Жодних сумнівів, порядок, за яким житиме Закарпаття після парламентських виборів, затверджуватиметься особисто главою держави. Так було і за підсумками місцевих.
До речі, нова конфігурація вже має певні обриси, модераторів, ключових акторів. Звісно, це лише проект з багатьма змінними, але вже більш-менш цілісний.
Про його особливості читайте невдовзі у статті «Вибори 2012 на Закарпатті: кандидати на мандати».
*Місто Сонця – твір Томмази Кампанелли, в якому описується ідеальне місто комфортне для усіх його мешканців. Свій твір італієць писав під впливом схожого твору – «Утопії» Томаса Мора.
**Банкова – вулиця, на якій розташована Адміністрація Президента України.
