Дотепна скульптура щоразу закохує в себе та примушує посміхнутися кожного, хто проходить поруч.
Рівно два роки тому, 12 червня в центрі Мукачева було встановлено вкрай дотепну скульптуру – пам’ятник Щасливому Сажотрусу.
Його подарував місту Віктор Балога, поділившись на відкритті спогадами про власне дитинство та забобон терти ґудзик сажотруса на вдачу.
Автором скульптури є місцевий митець Іван Бровді. Її виготовили як копію справжнього сажотруса Бертолона Товта, який працює в мукачівському ЖРЕПі № 3. Либонь не щодня його з обладунками та на велосипеді зустрічають місцеві жителі. Кажуть, це на вдачу.
Тепер усі можуть розраховувати на неї будь-коли, потерши скульптуру Сажотруса. Особливо полюбляють це робити туристи.
Місцеві ж кажуть, що для автентичності образу не вистачає якраз велосипеду, тобто біціглів і звуть Сажотрус як і оригінал – Берталон-Бачі. Поза тим, у скульптури є вірний кіт, якому також щоразу ніжно чухають спину на вдачу, насамперед малеча.
За два роки з мукачівським Сажотрусом ставалося чимало цікавого.
Йому час від часу дарують квіти невідомі шанувальники, дитяча письменницю Галина Малик присвятила йому вірш, у ентузіасти організували цілий флеш-моб з миття Сажотруса на знак необхідності дбати про чистоту рідного міста.
За цей час мукачівський Сажотрус здобув і всеукраїнське визнання. У рамках проекту «Поділіться любов’ю до України» скульптуру було зараховано до списку ТОП-10 найоригінальніших скульптур країни.
Тим часом, закарпатський письменник та журналіст Олександр Гаврош у газеті «Фест» розкритикував ідею подібних жартівливих пам'ятників, мовляв, слід спершу вшанувати мислителів, який у Закарпаття є вдосталь, а вже тоді братися за увіковічення подібного. Далеко не всі колеги Олександра тоді погодилися з ним.
Хай там як, а коли ви востаннє терли ґудзик Сажотрусу на вдачу?)
