Після урочистостей, з нагоди Дня місцевого самоврядування, ми зустрілись Торунським сільським головою Ганною Головко, розмову з якою й пропонуємо вашій увазі.
«Приємно назвати нині й представників нашої первинної ланки самоврядності, які заслужили глибоку повагу як серед земляків, так і в районі. Окремі з них присутні в цьому залі. Це – Торунський сільський голова Міжгірського району Ганна Федорівна Головка, Ужоцький сільський голова Великоберезнянського району Михайло Іванович Лемко, Бобовищанський сільський голова Мукачівського району Володимир Іванович Козак. Перелік кращих особистостей місцевого самоврядування можна продовжувати далі і далі “, – ці слова належать голові облради Михайлу Кічковському, виголошені ним під час урочистостей з нагоди Дня місцевого самоврядування.
Після урочистостей ми зустрілись Торунським сільським головою Ганною Головко, розмову з якою й пропонуємо вашій увазі.
Довідка. На території Торунської сільради, що на Міжгірщині, проживає 2100 осіб. Діють дві школи: І–ІІІ ст. – у с.Торунь, І–ІІ ст. – у с.Лопушне, дитсадок, лікарська амбулаторія. При лікарській амбулаторії відкрито відділення постійного перебування одиноких престарілих та інвалідів. Також працюють два клуби і дві сільські бібліотеки.
– Напередодні Дня місцевого самоврядування краяни, причетні до цього свята, підбивали підсумки зробленого та намічали плани на перспективу…
– Ми вчинили так сaмо. Аналізуючи зроблене, слід сказати, що Торунська сільська рада виконала бюджет по доходах на 115 %. Але, враховуючи той факт, що наша сільрада – дотаційна, то, на жаль, не завжди маємо можливість вирішувати важливі питання економічного розвитку населених пунктів соціальної сфери. Бо тільки на оплату праці та за енергоносії доводиться витрачати майже 90 % коштів. Однак за допомогою райради, яку очолює Іван Ярема, райдержадміністрації під керівництвом Івана Романа, нагальні проблеми вдається вирішувати вчасно й ефективно. До слова, у нас, на Міжгірщині сьогодні обидві гілки влади у турботі про людей – як один організм. Зрештою, логіка співпраці – це рух назустріч один одному, який веде до взаєморозуміння. На рівні сільради взаєморозуміння між владою й громадою цементує успіхи. За останні два роки на теренах Торунської сільради реконструйовано дитячий садок, лікарську амбулаторію, споруджено два дерев’яні мости тощо. Не залишаємо без уваги й питання охорони пам’яток архітектури. Районною радою та з участі народного депутата України п’ятого скликання Станіслава Аржевітіна виділено кошти для перекриття куполу свято Введенської православної церкви в с.Торун, яка є пам’яткою архітектури 18 століття. Однак для закінчення робіт з реконструкції цього вкрай важливого об’єкту не вистачає коштів. А тому сьогодні ми поставили собі за мету знайти благодійників, які б допомогли нам зберегти духовну скарбівню для прийдешніх поколінь.
Оскільки зайшлося про благодійництво, то хочу висловити від імені всієї Торунської громади сердечну подяку нашому землякові – Главі Секретаріату Президента Віктору Івановичу Балозі за посильну допомогу, яку він надає верховинцям, де найбільше багатодітних сімей, а таких у нас – 47, малозабезпечених тощо. Так от, за підтримки Віктора Івановича споруджено житловий будинок для багатодітної сім’ї Віктора та Оксани Курин, де зростає 12 дітей, 10 – дошкільного та шкільного віку, двоє старших, а це – Наталя і Мар’янка навчаються в УжНУ. Щоправда, будинок потребує штукатурних та оздоблювальних робіт, але оскільки це питання на контролі райради та райдержадміністрації, то і ці роботи будуть виконані вчасно. Більшості цій категорії сімей ми виділили земельні частки, паї. Однак при оформленні державної соціальної допомоги такій категорії людей нам роблять зауваження, мовляв, в окремих із них є надлишок землі. Але хіба можна наші, гірські малородючі землі прирівнювати до низинних?! Словом, хотілося, аби ті, від кого залежить те чи інше рішення, коли йдеться про долю верховинця, були гуманнішими. Адже верховинці позбавлені в силу різних причин багатьох благ, які мають люди в низинних районах нашого краю. Приміром, у нас чи не кожен третій – пенсіонер, але, навіть, працездатні далеко не всі мають стабільний заробіток. На території сільради діють Лопушнянське лісництво під керівництвом лісничого Юрія Атаманюка, де, до речі, працевлаштовано понад 20 осіб та новостворений кооператив „Флора“, яке очолив Василь Жаба.
– „Флора“, судячи з назви, займатиметься вирощуванням рослин, можливо, лікарських?
– Можливо, з часом так і буде. Але сьогодні вона займається закупівлею племінної худоби…
– …яку продає людям, так?
– Не зовсім так. „Флору“ було відкрито у жовтні ц.р. за проектом „Збереження місцевих порід тварин та сортів картоплі в с.Торунь Між гірського району Закарпатської області“, що започаткований Міжнародною благодійною фундацією „Хайфер Прожект Інтернешенл“ і впроваджується за сприяння облради та облдержадміністрації та суттєвої підтримки Між гірської райради та райдержадміністрації. Впровадження проекту має важливе значення для громади села і краян в цілому. Адже це основа для ведення селекційно–племінної справи у тваринництві, що зорієнтована на підвищення продуктивності тварин. У рамках даного проекту 15 родин отримають нетелів бурої карпатської породи, 10 родин – овець гірсько–карпатської породи, 10 родин – сортове насіння районованих ортів картоплі (по 4 центнери на родину). І це – похвально. Йдеться ж про основні продукти харчування для сільського населення гірських районів. Худобу „Флора“ людям дарує з умовою: виростити новонароджену теличку до 1,5 роки, покрити її, і передарувати іншому. А втім, як на мене, в кожному селі або майже в кожному можна знайти варіант, який міг би забезпечити селянам діяльність, а селу – розвиток. Є села, що мають духовне значення в українській культурі, історії. Є й такі, що мають зручне географічне положення, відповідні ландшафти тощо. То ж сільським депутатам, активу села необхідно, як зазначив голова облради, перебуваючи з виїзним прийомом громадян на Міжгірщині, де затим зустрівся з сільськими головами, визначити пріоритети розвитку самоврядної території, розробити відповідну програму і працювати. У нас, наприклад, є чималі можливості розташування гірськолижних витягів. Вже цього року плануємо провести продаж приміщення колишньої лікарні з метою облаштування готельного туристичного комплексу, що відтак принесе в сільський бюджет відрахування, людям – робочі місця, зарплатню тощо.
Та все ж найголовніше завдання сільради на Верховині – дбати про людей, для яких гроші – не мета, а засіб життя. Де вкрасти – гріх, а брехати – соромно. Де держава асоціюється зі словом Батьківщина, а сільрада – не щось звище, а лише інструменти, з допомогою якого можна впливати на свої будні. Тут люди – як однак велика родина, де нема ні чужого горя, ні чужої радості. Разом святкуємо появу нового громадянина на світ, разом відправляємо літнього в останню путь. Переймаємось, якщо хтось занедужав.
– А мріють про що верховинці?
– Як і всі інші, ми мріємо, щоб наша Україна стала багатою, сильною державою. Приміром, такою, як Швеція, де наш земляк – голова облради побував нещодавно в як член постійної делегації України в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи взяв участь у засіданні Комітету з питань соціальної рівності. З його розповіді ми дізналися, що там найрозвиненіше соціальне законодавство, що суттєво вирізняє згадану країну серед інших у світі. То ж, дай Боже, дожити й нам до того часу, коли і політики, і великий капітал нашої держави виступатимуть за збереження загального добробуту суспільства. А тим часом, користуючись нагодою, хочу щиро подякувати голові облради Михайлу Кічковському та голові ОДА Олегу Гаваші за турботу й увагу до нашого краю.
