Сьогодні у нас в гостях — головний нарколог краю Василь Кручаниця
Останнім часом ширяться заборони різного штибу. Спочатку в Україні видали закон про табу на паління в громадських місцях, потім – згадали і про алкогольні напої, які відтепер не те що на вулиці не можна розпивати, але й купувати. Щоправда, тільки в певні години. В той же час наша держава за рівнем вживання алкоголю та тютюнопаління задніх не пасе. Відтак «НЗ» вирішили дізнатися у медика і політика в одній особі про сьогоднішню ситуацію в цій сфері та ціну всіх подібних заборон. Про все це і не тільки – в розмові з головним лікарем обласного наркологічного диспансеру та депутатом облради Василем Кручаницею.
Василю Васильовичу, скажіть, будь ласка, якою нині є ситуація в краї – чи більшає залежних від алкоголю?
— Якщо орієнтуватися на статистичні дані, то вона практично не змінюється. Сьогодні близько 20 тисяч закарпатців перебувають на обліку в зв'язку з розладами психіки та поведінки через зловживання алкоголем. Але мова йде тільки про тих, які зверталися за допомогою до лікарів, потрапляли в поле зору медиків. Тому реальна кількість хворих значно більша. Коли ж порівнювати із загальноукраїнськими показниками, то ситуація в області є середньою. Вона не найгірша, але й не найкраща. Що ж до контингенту, то це, як правило, люди працездатного віку від 25 до 60 років.
І що зазвичай вони вживають? Традиційно горілку?
— Ви знаєте, нині дедалі менш популярними стають самогон та вина домашнього виробництва. Виною цьому — дешевизна алкогольних напоїв саме промислового виробництва. Відповідно значно розширився і спектр вживаних спиртних напоїв. Так, українці, особливо молодь, почали більше пити слабоалкогольних напоїв, так званих алкопопсів.
А в результаті молодшає і залежність, напевно?
— Абсолютно правильно. Підлітки і справді значно раніше почали вживати алкоголь. Якщо в радянські часи перше знайомство з чаркою відбувалося в 16—18 років, то нині є випадки, коли маємо проблеми і з 12—13-річними.
Сьогодні з'явилась велика кількість таких звабливих напоїв, як «Лонгери». Їх не є проблемою купити, адже ніхто не звертає увагу, що це — слабоалкогольний напій. Крім того, робить своє і потужна реклама, коли спробувати, до прикладу, пиво, пропонують відомі люди. В той же час, чим раніше підліток почав систематично вживати алкоголь, тим раніше у нього сформується залежність.
Дуже важливо пам’ятати — жодна людина, яка страждає на алкоголізм, не починала свій «алкогольний шлях» із серйозних напоїв. Все починається із чогось простого, з пива чи алкогольних енергетиків із приємним смаком та ароматом. Причому вживання таких напоїв підлітками, на жаль, дуже часто недооцінюють і самі батьки.
Чи плинула економічна криза на рівень зловживання алкоголем?
— Звичайно. Адже більше алкоголю люди вживають тоді, коли є соціальні негаразди в суспільстві. Так вони тікають від стресу. І алкоголь стає для них своєрідним антидепресантом.
Зараз на Закарпатті спостерігаємо масове повернення заробітчан. Адже багато з них втрачають за кордоном роботу. Чи відображається їхній приїзд на показниках?
— Психологія заробітчан така, що коли вони на роботі, то фактично не вживають алкоголь. Бо ж інакше їх у будь-який момент просто звільнять. Відтак є певна сезонність у їхньому вживанні спиртних напоїв – поки є робота, вони нормально працюють, коли ж повертаються додому на вимушені канікули, то, як правило, одразу починають зловживати.
Василю Васильовичу, а чи є якісь правила, що допомогли б убезпечитися від алкозалежності?
— Загальне правило — не вживати понад 2 стандартні дози алкоголю за день (або 20 грамів чистого алкоголю, або 50 грамів горілки, або 200 грамів вина, або 0,5 літра пива) та дотримуватися меж поміркованого ліміту. Це обмеження обраховане для дорослих чоловіків середньої комплекції з задовільним станом здоров'я. Ризик виникнення залежності мінімальний, якщо споживання алкоголю не перевищує цих меж.
Для окремих груп необхідне зниження цього рівня вживання: осіб з низькою масою тіла, жінок. Є й категорія людей, яким взагалі заборонено вживати алкоголь. Йдеться про вагітних, осіб, які страждають на психічні захворювання чи приймають певні медикаменти, дітей та підлітків.
Загалом же загальна кількість алкоголю не може перевищувати 14 стандартних доз на тиждень і 5 доз на день для чоловіків та 9 стандартних доз на тиждень чи 3 доз на день для жінок.
На якому етапі вже можна визначити, що людина залежна від алкоголю?
— Залежність формується тоді, коли зловживання систематичне. Ніхто не знає, з якої чарки людина вже не зможе зупинитися. Поступово кількість спиртного зростає, стан сп'яніння змінюється, з'являються провали в пам'яті. У здорової людини на наступний ранок після «веселого» вечора чи ночі до спиртного відраза, навіть нудота чи блювання. Це все реакція організму на отруєння алкоголем. А от коли алкоголь уже ввійшов у обмін речовин — зранку, після гулянки рука сама тягнеться за пивом.
Взагалі-то, тривале отруєння організму алкоголем небезпечне ще й тим, що викликає величезну кількість захворювань. Головне, що мозок, який відповідає за все, що з цим організмом відбувається, за час тривалої інтоксикації спиртним аж ніяк не зазнає розвитку. На цьому етапі очевидною є деградація особи. Вже все одно що, де і з ким пити. Щоправда, є один «плюс» — пити вже треба значно менше. Як кажуть: «Корок понюхав і п'яний».
Але якось цій проблемі можна зарадити? Чи алкоголізм нездоланний?
— Це в ідеальній ситуації люди живуть настільки щасливо і заможно, що ні у кого не виникає бажання втопити всі проблеми в чарці. На жаль, історія людства таких місць і таких часів не знає. Каральні чи інші радикальні методи боротьби з алкоголізмом (знову ж таки, як доведено історією) докорінно цю проблему не вирішують. Звичайно, є країни, в яких вживання алкоголю категорично заборонене — через їхні релігійні чи культурні особливості. Але завдяки цим же особливостям прийнятним там вважається вживання інших психоактивних речовин.
На Закарпатті ж суспільство категорично засуджує вживання наркотиків. А от до спиртних напоїв ставиться більш ніж терпимо. Тільки брутальні форми пияцтва викликають осуд.
Втім, зменшити масштаби проблеми можна і конче необхідно. Для цього є декілька методів. По-перше, треба зменшити ризики виникнення нових випадків розвитку залежності; по друге, своєчасно діагностувати залежність та надавати адекватну допомогу тим, хто її потребує.
Василю Васильовичу, як гадаєте, а чи може бути одним із методів боротьби нещодавнє рішення Ужгородської міської ради про обмеження продажу горілки та вина з 22.00 до 10.00?
— На потяг до спиртного заборони мало впливають. Адже накази не здатні подолати біологічні та психологічні механізми жертв спиртних напоїв. Та й наукових даних про те, що заборона купувати алкоголь після 22-ї години впливає на залежність, нема.
В той же час, заборонити магазинам торгувати спиртним уночі набагато простіше, ніж обмежити рекламу цієї продукції. Проте контролювати сотні торгових точок неможливо. По-друге, контроль за сумлінним дотриманням нічного «сухого закону» — вагомий важіль тиску на бізнес.
Взагалі-то всі подібні обмеження (і нічні, і денні, і цілодобові) закінчуються одним – пити починають ще більше. Досвід заборонних актів у США та СРСР демонструє – вони призводять до збільшення рівня криміналізації та нелегальної торгівлі. А на покращення здоров'я це не впливає, скоріше навпаки.
Людина сама має усвідомити всю шкоду алкоголю. І починати треба з дитячого та підліткового віку. Слід заборонити пропаганду алкоголю з телеекранів, натомість популяризувати здоровий спосіб життя.
До речі, узаконена нічна націнка на пляшку алкоголю мала би більше користі, ніж повернення до сухого закону. Все одно ж куплять і з переплатою. Але краще хай вже ці гроші йдуть у бюджет — у вигляді податку з прибутку.
Говорите як бувалий політик…
— Але ж я наразі і є депутатом обласної ради.
В цьому аспекті дуже цікаво було б дізнатися і про цю сферу вашої діяльності. Наскільки мені відомо, зараз ви налаштовані на представництво вже в міській раді. Чому так?
— Я — корінний ужгородець. Крім того, як ви знаєте, у мене вже є певний досвід депутатської роботи і, головне, є бажання бути корисним для свого міста. Бо кожна людина має залишити після себе хороший слід. І мені здається, що мій досвід господарської, економічної, адміністративної та творчої роботи дозволить це зробити.
На вибори ви йдете від партії «Єдиний центр». Чим пояснюється такий вибір політичної сили?
— Передусім, це — єдина закарпатська партія. Крім того, є чимало проектів (освітнього, культурного, медичного спрямування), які системно і успішно реалізовувалися саме цією політичною силою, в тому числі і в Ужгороді. Адже «Єдиний центр» — в першу чергу, команда однодумців та професіоналів.
Василю Васильовичу, що вас як ужгородця нині найбільше хвилює? Які пріоритети для себе визначаєте?
— Людина комфортно себе почуває тільки тоді, коли має певний рівень соціального захисту. На жаль, сьогодні він не є достатнім. Тому кількість тих питань, які потребують нагального вирішення, просто величезна.
Є багато проектів, які хочеться втілити: і в сфері охорони здоров’я, і в соціальній сфері. Але якщо коротко, то всі вони зводяться до одного питання – як покращити якість життя ужгородців. Як зробити так, аби ми мали хоча б те, що мають наші закордонні сусіди. Для цього не треба навіть далеко їхати, усього за кількадесят кілометрів. Я вже не кажу про глобальні речі. Варто почати хоча б із малого — привести до ладу дороги та повернути Ужгороду славу найчистішого і найзеленішого міста в Україні. Адже Ужгород має всі ресурси, аби бути зразком навіть для Західної Європи.
Зробити це можна, але тільки спільними зусиллями, якщо влада міста, області й кожен громадянин разом працюватимуть. І коли кожен буде на своєму місці професійно виконувати свою роботу.
