— каже ужгородський винахідник Георгій Кіреєв.
П’ятдесятип’ятирічний Георгій Кіреєв усе життя присвятив нині непопулярній і призабутій професії токаря. Видно, душа в нього така – «металева», бо жодного разу не зрадив улюблену справу. Та в житті було і велике… розчарування. У 2005 році Георгій Кіреєв поїхав у Київ на консультацію, бо хотів запатентувати свій винахід «Тип шеститактного двигуна внутрішнього згорання», якого, до речі, нема в сучасній механіці. Але там йому відповіли, що це коштує чималі гроші…
Важко переживав цей момент. Але, як людина сильна духом, продовжив і далі працювати над своїм винаходом. Георгій Кіреєв згадує свого батька, котрий теж усе своє життя віддав улюбленій механіці: працював токарем, майстрував двигуни, збирав мотоцикли. Перший свій мотоцикл його батько виготовив для себе у 1928 році.
Оскільки був інвалідом – через гангрену втратив обидві ноги. І був цей мотоцикл на пасковій передачі. Вже через чотири роки, у 1932-му, він зібрав мотоцикл на ланцюговій передачі. Відтак їздив на ньому на роботу…
Натомість сам Георгій Кіреєв ще в дитинстві створив перший діючий технічний пристрій – у десятирічному віці зібрав електродвигун. Під керівництвом батька, звісно!
Тоді ж став замислюватися над створенням… вічного двигуна. Наука каже, що це нонсенс. Але навіть батько не зміг переконати його у цьому.
З роками досліджень ужгородський винахідник зрозумів таку річ: наука хоч і «вперта тітка», але вона ще не знає всіх принципів нової механіки. До речі, ця нова механіка вже 235 років перебуває під забороною. Чому? Бо у 1775 році Паризька академія наук прийняла рішення, яким раз і назавжди відмовилася приймати на розгляд будь-які проекти вічних двигунів. А цю недосяжну мрію людини один із піонерів німецької хімічної промисловості Карл Кестнер назвав… химерою. Хоча багато математиків припускають, що поява такої машини є цілком реальною.
…Тож Георгій Кіреєв геній чи дивак? Не нам вирішувати це! Але знайомство з цією унікальною людиною для мене є дуже цікавим.
Георгію Олександровичу, Біблія стверджує, що Адам прожив 900 років, а Єва – 800. В принципі, в людині закладено жити якщо не вічність, то дуже довго. Але останнє чомусь не стосується сучасних мешканців планети.
– Думаю, що автори Біблії керувалися якимось іншим літочисленням. Але коли жили Адам і Єва та перші їхні нащадки, то умови життя були ідеальними. Тож можна припустити, що людина могла прожити не одне століття.
Відтак людство віками шукає еліксир молодості й безсмертя…
– Старість побороти неможливо. Бо ця програма закладена в природі клітини. Людина намагається змінити її силоміць, а цього робити не можна. Ми можемо тільки продовжити собі життя. Для цього потрібно, аби середовище, в якому живемо, стало більш життєдайним. А механіка може створити такі умови. Оскільки вона й пояснює, чому людина старіє. Наприклад, маємо перший цикл – зачаття, затим народження. Кажуть, що людина вже починає старіти від народження. З цим не можу не погодитися. Це – так! Але перші 25 років ми витрачаємо на те, щоб набратися сил.
Відтак період від 25 до 45 років – це період стабільності. Натомість після 50 років організм людини переживає свого роду занепад. Механіка знає відповідь на запитання, що саме відбувається в ньому — проходить розподілення сили від оболонки клітини до ядра. І якщо рівновага порушується, тоді маємо неприємний результат. Наприклад, людина і в тридцять років швидко може постаріти.
Бо в процесі життя ми втрачаємо ці пропорції. На жаль! Тому себе треба берегти як у молодому віці, так і впродовж усього життя.
Але людина не є організованою, дисциплінованою. Можливо, це одна з причин старіння?
– Так! Нам би потрібно навчитися правильно працювати, правильно відпочивати, харчуватися. Важливу роль відіграє й те, що ми їмо, яким повітрям дихаємо, яку воду п’ємо, чи є внутрішня гармонія, чи чисті в нас думки і помисли.
Багато хто з відомих людей не ділить час на минуле, теперішнє і майбутнє. Тобто час – це така собі одна пряма лінія.
– Я з таким не погоджуюся. Бо ця ж таки механіка пояснює і те, що таке час. Звісно, є чимало фантастичних наукових розробок, де вчені мріють створити машину часу, а відтак і переміщатися в минуле та майбутнє. Що мається на увазі? До прикладу, можна полетіти в галактику, яка народилася на багато мільйонів років раніше, ніж наша. І на її прикладі зрозуміти, як вона живе і що, власне, нас очікує через енну кількість років. Ось це і є майбутнє…
У наш цивілізований час в африканських джунглях живуть дикі племена. Чому так влаштований світ?
– Чесно зізнаюся, що не маю відповіді на ваше запитання. Так можна думати-гадати, а як і звідки з’явився Бог?
Своїм найбільшим відкриттям ви вважаєте шеститактний двигун. Чому?
— У США та Японії в його розробку вкладають чималі кошти. А в Україні, на жаль, мій винахід нікому непотрібний. Я працював над ним цілих 20 років. Всі ці роки переживав, аби хтось мене не випередив. Затим випробував його, і він, о, еврика, працює! Цей двигун можна використовувати в транспортних засобах. У нього досить велика потужність при незначній потребі пального. А досягається вона за рахунок надзвичайної його конструкції.
Відомо, що ви маєте ще один такий винахід…
— Так. Це — імпульсний штучний прискорювач маси. Цей механізм перетворює енергію в прискорення маси. Наука говорить, що прискорення маси поводить себе як фізична гравітація. Одним словом, я розробив механізм, який енергію перевтілює в штучну гравітацію.
Я б хотів, щоб мої дослідження та винаходи взяла на озброєння наука. Але, на жаль, вона все ще не вірить у реальність подібного.
Тобто науковці серйозно не сприймають ваші винаходи?
– Саме так. Бо я ж не кричу, що я — геній! Геніальною є механіка, до якої додумався. Вона подарує світу екологічно чисту енергію, якої нині нам так бракує.
Експериментальна механіка народжує нову теорію, яка пояснює незрозумілі нам явища, що існують у природі. До речі, про неї все своє життя мріяв Альберт Ейнштейн.
