Неділя – традиційний день для відпочинку. Та хоча хлопці і обрали саме цю назву для гурту, відпочивальниками або завзятими ледарями їх точно не назвеш.
Щороку по альбому, радіо- та телеротації, нескінченні гастрольні тури, а головне – народне визнання. Саме воно, на думку фронтмена «НеДілі» Едуарда Приступи, підтверджує необхідність та недаремність існування гурту протягом стількох років. А відкритість до спілкування і готовність говорити, сміятися і жартувати у будь-який час та скільки завгодно, тільки сприяє посиленню зворотного зв’язку між Ділею та шанувальниками його музики. У найпотаємніших бажаннях та мріях, а також планах на найближче та далеке майбуття поділився з порталом «Мукачево.нет» соліст гурту «НеДіля» Едуард Приступа.
- У Вас вже траплялися випадки невірного перекладу англійських слів, маю на увазі, назву Вашого останнього альбому. Чи взялися Ви після цього за вивчення англійської?
- Я часто повертаюся до вивчення англійської мови. Тепер знову взявся за це. Але зараз літо і тому трохи призупинилися мої заняття.
- Чи плануєте записати англомовну платівку?
- У нас є англомовні пісні: вони пишуться, складаються, збираються, переслуховуються. Але, на даний момент, - це просто робочий матеріал, з яким я іноді працюю, до якого, часом, повертаюся. Та запис, звичайно, у планах є.
- В якому напрямку Вам більше подобається працювати: у тому, що з Танком чи у тому, в якому працюєте сьогодні?
- Якщо подивитися на мене, як на людину, яка шість років тому пішла з найпопулярнішого гурту України і на сьогоднішній день є відомим українським виконавцем, то, звичайно, видно і по моїй музиці, що мені комфортніше працювати самому. З ТНМК мені дуже подобалося працювати, ми були разом одинадцять років, записали багато пісень – це був дуже хороший досвід. Тобто, я не жалкую про ті роки, коли я був з «Танком». Однак, прийшов час, коли мені довелося йти своїм шляхом. Я ним пішов і вважаю, що дуже успішно.
- А як спілкуєтеся з колишніми колегами? Чи є між Вами якісь конфлікти?
- Востаннє ми спілкувалися на святкуванні двадцять першої річниці з дня заснування «ТНМК». Хлопці мене люб’язно запросили: ми святкували, гуляли, обіймались, разом заспівали «Воду». Ми вже достатньо дорослі хлопчики, щоб бавитись у дитячі ігри.
- До речі, хтось із прихильників запропонував Вам Вконтакті, чи то пак, у live journal записати спільну пісню з сьогоднішнім складом ТНМК. Вважаєте цю ідею слушною?
Ідея класна, але вона має якось визріти. Не просто від того, що так треба ми маємо це зробити – має бути натхнення. Натхнення, за рахунок якого, ти розумієш, що у тебе зараз є така можливість і по іншому ти зробити не можеш.
- Ви є автором більшості текстів та музики НеДілі. Ви не любите працювати з чужим матеріалом?
- Все залежить від того, який це матеріал. Мені дуже часто надсилають різні демо, вірші, музику, але з усього, що я переслуховував мені нічого не подобалося.
- Ви співаєте надзвичайно щиро, Вам хочеться вірити. Це акторська майстерність чи таким Ви є насправді?
- От Росано, Вам, як гарній жінці, хочеться мені вірити, чи ні? Ви дійсно відчуваєте мою щирість?
- Я, звичайно, вірю усім Вашим пісням! До речі, яка з них для Вас є найдорожчою?
- Найдорожчою, яку я продав? (сміється) Насправді, вони мені всі близькі. Це як маленькі діти – не можна ж сказати, що одна донька рідніша за іншу. За кожною з пісень стоїть якась життєва історія, якийсь життєвий шлях, досвід, емоції, переживання, врешті, шматочок життя.
- Тобто, Ваші тексти – не просто гарні слова. За ними стоїть особистий досвід?
- Для мене - це маленька історія життя.
- Вам вже шість. Чи твердо стоїте на ногах?
- Твердо стояти на ногах я почав вже дуже давно, тому що музикою займаюся вже більше тридцяти років. Те, що я пішов з «Танка» не означає, що у мене ноги послабшали. Бо Ви розумієте, що для того, щоб піти з відомого гурту, навпаки, потрібно мати сильні ноги. І піти не для того, аби спитися, зникнути чи нарікати на долю, а для того, щоб зробити багато чого іншого. Тим паче, якщо порахувати кількість моїх робіт за дванадцять років перебування у Києві, то це не так вже й мало – у мене тринадцять платівок, участь у чотирнадцяти альбомах. Це більше, ніж один альбом на рік, тому я вважаю, що це досить висока продуктивність. Тим більш, багато пісень є всеукраїнськими хітами (посміхається).
- Для кого Ви співаєте? Який він Ваш слухач?
- (замислюється) Ммм… Я не можу сказати, який він. Але знаю, що мене слухають люди, які вміють думати і слухати, люди, які мають інтелект.
- Подейкують, що на запис англомовних пісень Вас, перш за все, підштовхнуло бажання взяти участь у Євробаченні? Це правда?
- Ні, це не правда! Річ у тім, що англомовні пісні я почав писати тому, що хочу отримати «Греммі» (регоче).
- Що Вас цікавить, окрім музики? Чи є час для хобі?
- Окрім музики, мене цікавить музика (посміхається). Я займаюсь спортом: фітнесом, плаванням, футболом. Також, я читаю книжки - дуже люблю читати. Ще, дивлюсь фільми із серії arthousefilm.
- А що читаєте?
- Останнє, що я читав – це Жадан, Чехов, Бегбедер. Подобається Біблію перечитувати – там багато цікавих речей. Хочу почитати Коран. Дуже подобається «Майстер і Маргарита» Булгакова, хоча, сьогодні це вже трохи попсово звучить. Також, «Ідіот» Достоєвського.
- Бегбедер та Біблія? Складається враження, що із крайнощів у крайнощі, чи не так?
- Ні, це не крайнощі! Все залежить від того, як до цього ставитися. І у тому, і в іншому є певний сенс і розуміння життя. Ми самі собі створюємо труднощі і вигадуємо правила. Ми звикли думати, що на пляжі всі мають бути у плавках, а якщо хтось їх не вдягнув, то це вже погано. А якщо вигадати іншу реальність, то у ній і цінності будуть іншими. Якщо створити реальність, у якій не буде грошей, то відповідно і світ зміниться і все буде по-іншому. Але зараз світ такий…
- Щодо телебачення: як Вас туди занесло? І що це для Вас, хобі?
- Зазвичай, у мене немає такого, щоб мене кудись заносило (сміється). Мене запросили на кулінарний телеканал, а кулінарія для мене це близька тема – я дуже люблю готувати, тому й погодився.
- Ви ведете активне життя в мережі. Чи не набридає увага прихильників?
- В мережі мені, взагалі, не набридає (сміється). Насправді, я не вважаю себе тут дуже великим активістом. Мені б хотілось там проводити набагато більше часу, але його не вистачає.
- У своєму ЖЖ Ви пишете, що Ви трохи письменник. То, коли слід очікувати на вихід Вашої книги?
- Я такий письменник… Дійсно, що «трохи» (сміється). Я щось пишу, пишу, складаю… Це все у мене в комп’ютері. Іноді я це перечитую, але все ніяк не наважуся взятися за це серйозно і дописати. Для цього треба відчути якесь натхнення. Я не хочу писати заради презентації книги і фото в «Таблоїді». Задля того, щоб сказати: «Я випустив книжку!». А те, що у тій книжці ніфіга цікавого немає, а половина книжки – це якісь фотографії, які при цьому абсолютно тупі і не несуть ніякої художньої цінності – це вже нікого не хвилює. Що ж залишається: ім’я і привід для презентації? Ні, я так не хочу!
- Але Ви не відмовляєтеся від планів надрукуватися?
- Звичайно, ні! Три роки тому я почав писати фантастичну розповідь, а поки я її дописав фантастика стала реальністю (посміхається).
- Нещодавня поїздка до Франції – це робота чи відпочинок?
- У більшій мірі - це відпочинок, звичайно.
- Де ще плануєте відпочивати цього літа?
- Я вже тиждень провів на морі у Севастополі. Збираюся невдовзі на тиждень у Карпати. І якщо встигну, то ще злітаю в Амстердам.
- А в Карпати, куди саме?
- В Колочаву – там буде великий благодійний концерт.
- Коли саме концерт?
- А Ви що хочете приїхати? (сміється) Це буде 8 серпня.
- Скажіть, а в Закарпатті часто буваєте?
- Ну, взагалі-то, намагаюся якомога частіше.
- У Вас там друзі?
- У мене друзі по всьому світу, окрім Південно-Африканської Республіки та Зімбабве (сміється).
- Можливо, пригадаєте якісь курйози?
- Знаєте, у Закарпатті, взагалі, завжди весело. А щодо курйозів, то я намагаюся жити так, аби їх було якомога менше.
- Чи розумієте закарпатську говірку?
- Вони так багато говорять і стільки мов у них намішано… Ні, не розумію!
- Коли закарпатським шанувальникам НеДілі слід чекати на Вас у гості з концертною програмою?
Останній раз в Мукачеві та Ужгороді ми були кілька років тому. Ну, думаю на осінь можемо запланувати (замислюється). Я дам завдання своєму концертному адміністратору – хай запланує концерт (посміхається).
