Днями з Ужгородського замку поцупили картини відомих митців
Ужгородський замок цього тижня став урівень із провідними збірками мистецьких цінностей України і світу. На жаль, лише тому, що з нього викрали чотири картини провідних закарпатських художників. Першою злочин помітила прибиральниця – відімкнувши вранці у вівторок двері відділу природи краєзнавчого музею, вона побачила на підлозі порожні рами – картини з них повирізали.
Вражає, що різні люди говорять про зникнення різних полотен. Працівники музею офіційно відмовились будь-що розголошувати, а за неофіційними даними нібито зникли 4 полотна, серед них роботи Бокшая, Кашшая, Грабара та Грабовського, а п’яте – роботу Федора Манайла – тільки пошкодили, але не забрали. Мистецтвознавець, зав. експозиційним відділом Закарпатського художнього музею Олена Приходько сказала «СЗ «Паланку», що їм повідомили про викрадення 4-х картин, що є власністю художнього музею, автори яких Антон Кашшай, Еміль Грабовський, Олександр Грабар та Якубик. Натомість за даними правоохоронців керівництво музею заявило в міліцію про викрадення наступних полотен: «Водоспад Лютянка» Олександра Грабара (не плутати з більш відомим художником Ігорем Еммануїловичем Грабарем) (розмiром 95 на
За словами Олени Приходько, кожне з цих полотен по-своєму дуже цінне. Так, картина Кашшая належить до початку його творчості, і з того періоду діяльності художника була єдиною в музейному зібранні. А Грабара, цілком можливо, сплутали зі знаменитим тезкою Ігорем Грабарем, бо твір Олександра Грабара цінний хіба що як художній погляд професійного біолога. Є відомості, що полотно Бокшая придбали у 1946 році за 900 карбованців, а роботу Манайла тоді ж за 3 тисячі.
Обізнані люди вважають, що викрадення не дилетантське, очевидно, злочинці попередньо добре вивчили, що і як робити. За попередніми даними, одна з версій полягає в тому, що один чи двоє пройшли у зали як звичайні відвідувачі й залишилися там на ніч. Картини висіли високо, попід стелею, аж над стелажами з експонатами. До того ж більшість полотен досить великі. Вирізавши їх із рамок, зловмисники нібито «вийшли» через вікно, спустившись громовідводом, а тоді залишили територію замку, скориставшись деревом, що прилягає до замкових мурів. Сприяло і те, що музей у понеділок не працює, тобто злочин могли скоїти з недільного вечора і до вівторкового ранку. І ще – сигналізації не було ні на вікнах, ні на рамках картин. Як і ґрат на вікнах. Керівництво замку давно просило на це кошти, однак їх так і не знайшлося. Тому чимось подібним колись і мало закінчитися. Зрештою, аналогічна ситуація в більшості українських державних культурно-історичних збірнях і відображає ставлення до національного надбання з боку держави.
До речі, хоч може це лише домисли, проте кажуть, що «невідома, але зацікавлена особа» оголосила мільйон гривень винагороди за знайдення чи повернення викрадених картин. Тоді як за розрахунками минулого року на встановлення сигналізації та відеонагляду треба було лише 350 тисяч гривень. Та й самі картини, за попередніми підрахунками, на ринку можуть коштували лише близько півмільйона гривень.
Лякає інше. По-перше, те, що наші твори мистецтва не так складно викрасти. І те, що крадіжка з Ужгородського замку продовжує цинічну тенденцію зникнення творів закарпатських корифеїв.
За словами правоохоронців, кожна дев’ята крадіжка в області пов’язана із картинами. Полотна цуплять із галерей, майстерень художників, приватних колекцій, і навіть із державних установ. Резонансне пограбування у будинку Ерделі, після якого пішла з життя його дружина. Сім картин викрадають із будівлі «Патенту». З квартири сімдесятидев’ятирічної артистки – три: одну – Свалявчика, дві – Борецького. А твір Шолтеса-старшого – з будівлі обласної адміністрації. Ще 19 робіт зникли з картинної галереї у Пийтерфолво, 20, причому найкращих, – із майстерні художника Юрія Герца, 13 – із квартири колишнього голови Берегівської РДА. Три замки на дверях не врятували від викрадення картини у приватному помешканні в Мукачеві й твори Золтана Шолтеса та Йосипа Бокшая у Тячеві, відтак у Тересві. Сім полотен Бокшая забрали у пенсіонера з Миная на самий Великдень.
Така ж ситуація і в Україні загалом. За останні роки скоєно близько трьох тисяч крадіжок цінностей – розкрито лише 40 % із них. У міжнародному розшуку знаходяться, наприклад, булава Богдана Хмельницького, картини з Чернігівської колекції. Останнє викрадення, про яке говорять не лише українські, але й європейські митці, – картина Караваджо «Узяття Христа під варту» з одеського Музею західного і східного мистецтва.
Кажуть, українське, зокрема й закарпатське мистецтво у великій ціні як у вітчизняних «поціновувачів», так і за кордоном. Можливо тому крадуть так часто і зухвало, а не знаходять – так масово і хронічно. Твори Ерделі, які повернулися на Закарпаття, не знайшли – їх хтось підкинув.
«Тому, – сумно резюмує мистецтвознавець Олена Приходько, – не думаю, що коли-небудь вкрадені з Ужгородського замку картини повернуться у стіни музею».
