Народний Президент – саме так називають Олега Скрипку його прихильники. Й на правду, Олег випромінює мужність, відповідальність і шалену позитивну енергетику. А всидіти на його концерті просто неможливо.
Його пісні вводять у неймовірні відривні стани, а творчість нещодавно створеного джазового кабаре-колективу «Забава» повертає у 30-40-ві роки українського джазу. Саме такій музиці співак надає перевагу останнім часом – його вабить все непідробне та достеменно українське.
Про роботу, гастролі та розвиток джазу в Україні і світі, читайте в ексклюзивному інтерв'ю фронтмена гурту «Воплі Відоплясова» Олега Скрипки порталу «Мукачево.нет».
– Як закінчується Ваша літня відпустка?
– Нещодавно я прилетів з Америки. У місті Вінніпег був концерт, присвячений Дню Незалежності України. Я співав там сольну програму. До речі, це місто було засноване українцями чотири покоління тому. І більшість людей, які там мешкають – українці. Ми там співали й український гімн.
– Ви багато концертуєте за кордоном. Яка публіка Вас краще приймає? Яка більше до вподоби?
– Якщо б американці, до прикладу, почули наше радіо, то вони дуже здивувалися б. От я почуваю себе, скажімо, в Америці і Канаді, як кіт у сметані: яке радіо не включу, там усюди звучить рок-музика. До того ж, ще й така важка, що я навіть ніколи б не подумав, що така музика може звучати на радіо. Там немає таких незрозумілих понять як у нас – «формат», «не формат». Діджей ставить музику, яку йому заманеться – люди довіряють його смаку.
Кожна людина різноманітна, і вона сприймає світ набагато ширше, ніж це намагаються представити у нас. Тому нам треба піднімати наш музичний рівень і тоді у нас буде все гаразд.
– За кордоном квитки на Ваші концерти розмітають в мить. Чи збираєте Ви такі самі аншлаги й в Україні?
– Все залежить від рекламної компанії, від професійності організаторів. Відома людина вона апріорі збере залу, але для цього необхідно правильно зробити рекламну кампанію. Ми працюємо з різними організаторами, але у той самий час, ми створили свою власну агенцію, яка контролює грамотність всієї реклами.
Безумовно, що в Україні і Росії на нас приходить більше людей – тут більше слухачів, які нас знають.
– Чи не здає своїх позицій Ваш фестиваль «Країна мрій», зважаючи на те, що проходить вже не перший рік?
– Ми проводили сьомий фестиваль у цьому році. Сім років – це зрілість. І не маючи вже такої підтримки від спонсорів, ми комерціалізували його – вхід був по квитках. Прийшло багато людей. Незважаючи на той шквал, який там пройшов, люди не розійшлися – вони слухали музику.
Як організатор можу сказати, що фестиваль був успішним, як у творчому, так і в комерційному плані. Щодо самих українців, то вони мусять зрозуміти, що для того, щоб підтримати свою культуру вони мають ходити на концерти свої українських артистів.
– Розкажіть про свій джазовий проект «Забава».
– Я почав спочатку грати маленькі сольні концерти в Парижі. Це було дуже давно – на початку 90-их. Робив українське кабаре: співав і запрошував інших артистів. Навіть була у нас там кулінарія й наливочки. Потім мене запросили у французьке кабаре «Соваж». В перекладі на українську – «дике кабаре». Це альтернативний заклад, у якому молоді артисти, навіть рок-музиканти створюють кабаре і воно переїжджає з міста у місто.
І от, будучи у Парижі, я з ними працював декілька разів. А коли я повернувся до Києва, то виникла ідея створити і тут кабаре, тому що ця культура невідома ні киянам, ні українцям. А потім мені випадково до рук потрапив диск з музикою 30-40-их років і ми з хлопцями вирішили записати аранжування, яке було б близьким до тих років. Виявляється, що в Україні у ті роки був розкішний джаз. Я думаю, що це варто продовжувати, тому що українці хочуть слухати джаз, і культурна публіка існує, вона його слухає.
– Що Ви можете сказати про стан джазу в Україні загалом?
– В Україні є гурти гарні, цікаві. Вони співають українською мовою. І у мене, звісно, таке бажання, аби джаз розвивався, тому що мало хто озвучує таку очевидну річ, що добробут в країні починається з культури. Не можна побудувати гарні дороги чи міцну економіку не спираючись на гарну культуру. Тому всі цивілізовані країни розвивають і підтримують власну культуру. У нас таке відродження тільки починається. І саме ми, артисти чи люди, які мають дотик до музичного мистецтва, будуємо наш майбутній український добробут.
– А яку музику слухаєте особисто Ви? Яка мелодія крутиться в голові?
– У мене в голові постійно крутиться те, що стосується моєї роботи: чи я складаю нові пісні, чи аранжування, чи прослуховую колективи для власних фестивалів. Тобто, дуже багато різної музики я прослуховую по роботі. А іноді, коли їду за кордон, то вмикаю радіо, аби почути, що слухають за кордоном.
