З тим, що сталося в парламенті у вівторок, не можуть розібратися навіть самі учасники шоу

Здавалося б, на міцно складений фундамент хоч і багатостраждальної та «резус несумісної» коаліції БЮТ і Партії регіонів треба поставити лише кілька останніх цеглин. Та раптом звідкілясь виросла нова будова – коаліція БЮТ, НУ–НС та Блоку Литвина. Хоч виросла якось догори дригом. І хотілося б споді­ватися, що все тепер буде гаразд, Верховна Рада запрацює, уряд, нехай і очолюваний Ю.Тимошенко, активізується й візьметься долати кризу, та метод створення скороспілої й сумнівної більшості, оптимізму не вселяє.

Як це було

 Розповідають, замість Ю. Тимошенко, від якої очікували довгої промови про необхідність створення коаліції БЮТ і ПР, до парламенту у вівторок прибув О. Турчинов, який почав натякати про нову коаліційну конфігурацію. Для цього ще минулої п’ятниці почали збір підписів нунсівців за початок переговорів про її створення. Кажуть, особисті гарантії, що «кидків» від Тимошенко не буде, давав нунсівцям «класичний лобіст» від Ігоря Коломойського Ігор Палиця.

 Не поставили під документом, котрий невідомо до чого зобов’язував
НУ–НС, свої автографи «єдиноцентристи», Лілія Григорович, Ксенія Ляпіна та В’ячеслав Кириленко, загалом половина фракції мінус один голос.

 Відтак у вівторок після оголошення перерви у засіданні ВР НУ–НС зібрався на засідання фракції, де 55 депутатів проголосували за початок переговорів про створення коаліції трьох. Після цього уповноважені, але без лідера фракції Кириленка, пішли на зустріч делегованих від фракцій НУ–НС, БЮТ та Блоку Литвина. Там раптом з’явився сяючий Давид Жванія з жовтим портфеликом, і Турчинов зачитав 8 чи 10 сторінок тексту коаліційної угоди. Кажуть, не було ніякої конкретики, крім набору фраз про загальне щастя.

Проте за кілька хвилин телефонних консультацій із Тимошенко й пошуків Кириленка, автограф під документом поставив один із п’яти заступників керівника нунсівців Борис Тарасюк. Під чим він підписався, депутати на власні очі не бачили: текстів «угоди» нікому на руки не роздали.

Депутати сподівалися спочатку на створення коаліції, а вже тоді на обрання спікера. Лідер Єдиного Центру Ігор Кріль навіть пропонував 5 принципів для нової коаліції: «Спочатку формують цілі, а потім шукають засоби їх досягнення. А не навпаки. Тому перед створенням нової коаліції її учасники повинні чітко сказати, для чого вони об’­єднуються. 1. Прі­звища прем’єра та членів уряду не має бути серед кандидатів у Президенти. В умовах кризи прем’єр-міністр має перейматися винятково економікою країни, а не президентськими виборами. 2. Коаліційна угода повинна бути прийнята у формі законодавчого акту. Це зробить її обов’язковою до виконання. 3. Коаліційна угода повинна бути конкретним планом роботи законодавчої й виконавчої влади. Звітування за виконання пунктів угоди має відбуватися щомісяця. 4. Публічні зобов’язання щодо мо­ра­то­рію на розгляд низки полі­тичних пи­тань: питання мови, НАТО, змі­ни підпорядкування центральних органів влади. 5. Після обрання нового прем’єр-мі­ні­стра у двотижневий термін він має подати на затвердження парламенту антикризову програму дій уряду на 2009 рік».

Однак у вівторок після обіду за обрання спікером Литвина проголосували 244 депутати, зокрема троє ре­гіоналів, 154 б’ютівці, 40 нунсів­ців, усі 27 комуністів та 20 литви­нівців. А новообраний спікер оголосив про створення коаліції.

  

«Женили нас без нас»

 Тут же депутати від НУ–НС, першою Ксенія Ляпіна, заявили про те, що коаліція не створена, бо рішення фрак­ції приймалося лише про початок переговорів, за це й ставили підписи окремі депутати, голова фрак­ції Кириленко уго­ду про коаліцію не підписував, а Тарасюка на це ніхто не вповноважував. Навіть представник проб’ютівської самооборони Тарас Стецьків заявив, що юридично коаліції не існує, тому що депутати від НУ–НС під коаліційною угодою не підписувалися.

Навіть Президент Віктор Ющенко, який у вівторок був у Литві, привітавши Литвина з обранням на почесну посаду й висловивши сподівання, що парламент нарешті перестане лихоманити і це стане першим кроком до відновлення повноцінної дієздатності ВР, додав: «Необхідною умовою для цього є дієва й спроможна де-юре і де-факто парламентська коаліція». Тобто на його погляд коаліції теж поки немає.

Регіонали також заперечують, що коаліцію створено, зате б’ютівці тихенько мовчать.

 

Кому це вигідно

Насамперед, очевидно, Тимошенко. Вона позбулася постійної претензії на прем’єрство з боку Віктора Януковича, яка нависала над нею у разі створення коаліції з ПР. Отож Тимошенко зробила ставку на Литвина, а заодно й на «любих друзів», проти яких зривала горло заледве три роки тому. Кажуть, Порошенко вже ледве чекає, коли стане повноправним керівником Нацбанку, про що вже домовився з прем’єркою. При цьому Юлія Володими­рівна розв’язала собі руки ще й на «закопування» бізнесу Рината Ахметова, від чого вона б мусила відмовитися в разі коаліції з ПР.

Частину НУ–НС, яка взяла участь у цьому дійсті, вочевидь, добре «підмазали». Вони діяли за принципом «переможців не судять». Так само повівся Мороз 2006-го, коли пішов на обрання себе спікером, не попередивши союзників по демократичній коаліції про кінець їхнього шлюбу.

Оточення Кириленка вважає незаконним те, що його підмінив Тарасюк. Однак закон не визначає, хто повинен підписувати заяву про створення коаліції. Регламент Верховної Ради є неконституційним. Усім, хто невдоволений, переможці радять звертатися до суду, цинічно нагадуючи, що й Окружний адміністративний, і Печерський районний під ковпаком у Тимошенко.

Конституційний Суд, якщо не від­мовить у розгляді такої справи, то буде не здатний винести однозначне рішення. А повторний вихід НУ–НС із біль­шості вже неможливий через безглуздість цього вчинку в очах виборців.

Золоту «акцію» дістали комуністи. Тепер усі інші політичні лідери зможуть їх «підмазувати», отже, ціни виростуть. Бо нова коаліція набирає заледве 214 штиків, а для прийняття рішень, як відомо, потрібні 226 голосів.

У кар’єрі самого Литвина оголошення коаліції може стати переломним. Починаючи з 2002 року, він робив усе, аби залишитися нейтральним у боротьбі – спочатку Кучми з опозицією, потім біло-блакитних із помаранчевими, а зрештою Тимошенко – із Ющенком. На першому ж брифінгу Литвин уже натякнув, що зміни до Конституції за його спікерства не пройдуть, а отже не буде і виборів Президента парламентом, чим, вочевидь, сподівався задобрити Банкову. До того ж Литвин дістав добрий стартовий майданчик на президентські вибори. Зовні нібито наївний, він великий майстер інтриги, і як зумів «випливти» тепер, так, вочевидь, незабаром знову проголошуватиме: «Країні потрібен Литвин!».

Хто кого обдурив, хто що виграв у цій комбінації, покаже час, але те, що знову програли звичайні українці – більш ніж очевидно. Як писала одна з газет: «Штурханина біля стерна триває. Корабель хитає. За підрахунками вта­ємничених експертів, спад виробництва становить 0,7 % за день. Банки мародерствують. «Газпром» звіріє. Ціни зростають. Пасажирів хитавиця зморює дедалі більше»... Що далі.

Лариса ПОДОЛЯК