Мукачево.net розпочинає серію публікацій про історію творення міста над Латорицею, його окремих мікрорайонів та будівель.
Мукачево має понад тисячолітню історію, яка через панування у ХХ столітті тоталітарних ідеологій сьогодні мало вивчена.
Двома головними факторами, які формували минувшину міста і впливали на міську архітектуру, були замок «Паланок» та річка Латориця.
Уперше Мукачево було названо містом, тобто по-латині «опідумом», в грамоті губернатора Трансільванії Яноша Гуняді в 1445 році. До того це було просто містечко під замком (villa Munkach sub castrum Munkach), яке у 1376 році отримало від королеви Єлизавети з польського роду П’ястів, третьої дружини короля Угорщини Карла Роберта Анжуйського, печатку із зображенням святого Мартіна, єпископа турського, а відтак і право торгувати вином та продавати виноградники.
Замок завжди був важливим стратегічним об’єктом на північно-східному кордоні Угорського королівства. Навіть коли ця територія увійшла до складу Трансільванського князівства, замок залишався на його західному кордоні цінним охоронним пунктом у захисті від нападників.
Громадянські війни під час періоду Контрреформації у другій половині XVII століття між імператором Леопольдом і трансільванськими князями з роду Ракоці не сприяли активному міському будівництву. Перші будинки під дорогими на той час черепичними дахами почали зводити німецькі переселенці, яких привіз граф Шьонборн у середині XVIII століття. До того місцеві угорські дворяни мали звичайні дерев’яні хати, які мало чим відрізнялися від житла простих міщан.
Щодо другого фактору – річки Латориці, то у фондах Державного архіву Закарпатської області зберігаються чимало свідчень про повені у Мукачеві. Навколишні води неодноразово створювали проблеми жителям міста. Так, у документах ХІХ століття автор статті нарахував біля 30-ти таких повідомлень.
У ХХ столітті чехословацька влада до 1935 року була змушена привернути свою увагу і виділити значні кошти на побудову міцної дамби, яка би захищала лівий берег Латориці, де знаходилося місто, від раптових розливів річки.
Якщо врахувати цю «водну обставину» до особливостей розташування Мукачівського замку, який до кінця XVIII мав велике стратегічне значення, то розбудова міста, фактично, почалася лише у другій половині ХІХ століття, коли замок став цивільною в’язницею.
Свідченням цьому є твердження в’язня Мукачівської тюрми 1821-1823 рр. грецького князя Олександра Іпсіланті про важке болотяне повітря довкола в’язниці. Генерал-майор Австрійської армії Горцковський писав своєму воєнному міністру після перевірки скарги Іпсіланті, що «вилікувати цих хворих у фортеці Мункач неможливо, оскільки клімат тут через утворення частих розливів річки Латориця у болотах нездоровий, а повітря високо у горах важке».
Коропецький канал, яким спочатку опікувалося «Березьке товариство боротьби з повенями і внутрішніми водами», а потім – «Сернянське водорегуляційне товариство», з’явився десь у середині ХІХ століття. Під час осушення болота Сернє він зумів зібрати до свого русла поверхневі ґрунтові води з більшості суміжних із Замковою горою земельних ділянок.
За роки Чехословацької республіки, починаючи з 1922 року, зведення нових будов у Мукачеві пришвидшилося. У 1919-1920 роках було перейменовано й місто: спочатку із Мункача в Мункачово, а потім стало Мукачевим. У місті з’являлися окремі мікрорайони, які пізніше розбудовувалися і з’єднувалися між собою.
У 90-х роках ХХ століття автору статті довелося прочитати в одній книзі хибну думку, що Мукачево за своїм плануванням є секстаполісом, тобто містом, яке складається з шести окремих міст. Слід однак пам’ятати, що у 1946 році до міста Мукачево були приєднані п’ять сусідніх сіл: Паланок, Підгород, Росвігово, Підмонастир, Підгоряни. Окремі вулиці та мікрорайони Мукачева утворилися у часи чехословацької влади 1919-1938 років, а також ще раніше – під час Першої світової війни 1914-1918 років, під час прокладання Північно-Східної Угорської залізниці 1871-1886 років, і у роки володарювання родини графів Шьонборнів, починаючи з 1740 року.
Радянський період 1946 – 1991 років також додав свій внесок у міську архітектурну топоніміку.
Про ці мукачівські мікрорайони йтиметься у наступних частинах історії забудови Мукачева.
