Чого тільки не вигадують народні обранці, щоби хоч якось розвіяти нудьгу парламентських засідань. Утім, повітряні кульки, гучномовці і сирени – вже тренди минулорічного сезону… Сьогодні в моді – блокування трибуни.
Якщо два перших захоплення Президії ВР Блоком Юлії Тимошенко спантеличили й обурили громадськість, то на третє – нинішнє, можна було би взагалі не звертати уваги. Хіба що знову махнути рукою, «та ну їх».
Однак, цього разу до уваги – сила-силенна об’єктивних причин і прихованих мотивів. По-перше, нинішні дії команди прем’єрки - не стільки наслідок політичної самовпевненості, скільки технологія перекладання відповідальності заради самозбереження. Як і всі попередні, нинішні пояснення, чому БЮТівці діють саме такими методами, мляві й непереконливі. Тим часом, невдоволення всередині партії – діяльністю Кабміну і тим, що кожен депутат блоку, фактично, перетворений на «спартанця» зростає все більше.
Помітно й те, що Тимошенко як послідовний радикал продовжує шукати ворога і виглядає зовсім розгубленою, коли його немає (бодай формального). Після низки поразок – від руки Президента – ЮВТ спробувала другий варіант - «відірватись» на опозиції, для чого пустила в дію важку артилерію – адміністративну машину ГоловКРУ (її не зупинило й те, що, твердження «януковичі крали зі швидкістю 60 доларів на секунду», треба ще довести). Попри все, розворушити політичних лінивців не вдалося. Натомість, регіонали взагалі відмовились тиснути на кнопку, загнавши БЮТівців в абсолютну безвихідь.
По-третє, Тимошенко відчуває великий ризик опинитись біля розбитого корита. Адже немає навіть формального коаліційного прикриття, а почути звіт уряду хочуть, мабуть, всі - крім неї. Тому ЮВТ і Ко вдалися до старого перевіреного методу. Одночасно у ЗМІ «раптово» з’явилися результати соціологічного дослідження (проведеного “Українським демократичним колом” на замовлення Інституту політики «імені» Томенка), за яким Тимошенко «рве всіх і вся», хоча не секрет, що рейтинг ЮВТ останні декілька місяців має досить помітну тенденцію до зниження.
І ще одне. На підсумкових брифінгах у четвер, 19 червня, словосполучення «дострокові вибори» найчастіше лунало саме з вуст голови фракції БЮТ Івана Кириленка. Тому виникає запитання: так кому ж вони насправді потрібні? БЮТ не збирається продовжувати фарс, сказав він. Але й ініціювати дострокові вибори не планує. Звісно, легше перевести «стрілки» – спровокувати на це Президента чи опозицію, а потім на всю країну заявляти: вони винні.
Також не можна не помітити, як змінилися образ і риторика Юлії Володимирівни. Від прямої ескалації конфлікту з опонентами, вона перейшла до вичікувальної позиції. У даній ситуації Тимошенко добре розуміє, що сидіти склавши руки не можна – треба блокувати. Але щоб хоч якось уникнути відповідальності за «парламентське непорозуміння», Леді Ю уже вдруге у подібній ситуації втікає за кордон. Хоча, можливо, це випадковість…
Розібратись у ситуації та спрогнозувати результати політичної гри ми попросили експертів: директора Європейського інституту інтеграції і розвиткуДмитра Видріна, директора Центру соціальних досліджень «Софія»Андрія Єрмолаєва, голову Київського Інституту проблем управління імені ГоршенінаКостя Бондаренкаі директора Центру прикладних політичних досліджень «Пента»Володимира Фесенка.
Як Ви прокоментуєте нинішню ситуацію в парламенті: блокування трибуни, поведінку головних учасників, результати голосувань?
Д.Видрін: Мені здається, що ми перейшли від реальної політики до «загробної». Ясно що цей парламент політично вже помер. І зараз ми є свідками своєрідного сатанинського шабашу, де не депутати, а їхні тіні, або навіть якісь чорти займаються чим завгодно, тільки не політикою. Вони не врегульовують інтереси, а переймаються виключно особистим виживанням, не розуміючи, що вже давно померли політично.
Сьогодні у депутатів залишилося лише два варіанти: або прийняти вінки і похоронити свої амбіції, або почати реінкарнацію, тобто ініціювати вибори. А те, що відбувається, є нічим іншим як потойбічним абсурдом.
К.Бондаренко: Одна сторона хоче продемонструвати, що 225 чоловік є реальною більшістю, хоч це зовсім не більшість, а інша – що без її участі неможливе жодне результативне голосування. Тому склалась така ось ситуація, яка відповідає мотивам творів Семюеля Беккета чи інших класиків «театру абсурду». Іншими словами, традиційна і абсолютно зрозуміла для України ситуація.
А.Єрмолаєв: Нинішнє блокування трибуни – це спроба перенести кризу коаліції, яка фактично припинила своє існування, на парламент. І організувати вже парламентську кризу, створивши умови для його недієздатності. Я думаю, що тут є елементи передвиборчої технології, оскільки дії БЮТ – це намагання переведення кризи коаліції і кризи владної системи у площину підготовки до дострокових виборів.
Заходи, реалізовані Народною самообороною на адресу Секретаріату Президента, урядом на адресу колишнього уряду Януковича (маю на увазі спекуляції на темі даних головКРУ) та сьогоднішнє блокування парламенту, є елементами одного ланцюжка. Головна мета таких дій полягає в унеможливленні нових переговорів про стабілізацію парламенту, а також подальшій дискредитації, демонізації головних політичних опонентів як президентської команди, так і політичної опозиції. А також створення достатніх умов для нових дострокових виборів. Ця технологія реалізовується з початку тижня і сьогодні ми маємо один з її елементів. Чи вдасться вона, покаже час. Тут потрібна більш чітка позиція всіх учасників.
Якщо БЮТ і надалі буде продовжувати блокувати трибуну, потрібно буде виходити на рішення про дострокове припинення сесії Верховної Ради. Але приймаючи таке рішення, надзвичайно важливо політично пояснити мотивацію, щоб кожен виборець знав, що дострокове припинення сесії пов’язано з небажанням БЮТ заслухати звіт уряду і прийняти рішення по бюджету. Потрібна серйозна політична аргументація, щоб на осінній сесії всі політичні оцінки були відомі кожному політику і кожному виборцю.
В.Фесенко: Парламент на межі кризи. Склалася патова ситуація, коли жодна зі сторін не має «вирішальної» переваги, тобто не може «переломити» ситуацію на свою користь. Найближчим часом все залежатиме від двох факторів: перший фактор – чи вдасться все-таки Партії регіонів провести вотум недовіри до уряду Тимошенко, тобто чи зможуть регіонали згуртувати навколо себе хоча б якусь ситуативну більшість; другий фактор – яким буде рішення Конституційного Суду щодо статусу нинішньої парламентської коаліції.
Коли БЮТ як частина правлячої коаліції уперше вдався до блокування трибуни Верховної Ради, лідер цієї політсили і нинішній прем’єр Юлія Тимошенко перебувала у Страсбурзі. Цього разу вона знов поїхала за кордон, до Брюсселя. На Вашу думку, це збіг, випадковість чи, можливо, відпрацьована технологія?
Д.Видрін: Щоб там не казали, Тимошенко – це політик, який не боїться відповідальності, тому що знає секрет? як перекласти її на інших. Юлія Володимирівна добре знає, що відповідальність на її плечах може бути тільки коротеньким транзитом. Потім вона скине все або на бандитів, або на Президента, або на інших ворогів. Тому, як на мене, це збіг обставин. Вона приїде і, перебуваючи в Кабміні, братиме участь у блокуванні трибуни, тим самим продовжуючи абсурд, бо тільки в Україні ми маємо перший приклад у світі коли влада блокує власний парламент.
К.Бондаренко: Насправді ми не помічаємо того, що парламентарії чубляться набагато частіше, ніж наші можновладці їздять до Брусселя чи Страcбурга. Тому я думаю, це елементарний збіг обставин.
А.Єрмолаєв: Я висловлю можливо парадоксальну думку, але якщо поглянути на все це не з точки зору зовнішніх проявів, а з точки зору того, що насправді відбувається в політиці, який матеріальний результат, то ми маємо дуже цікаву ситуацію. Розколюючи коаліцію через конфлікт з Президентом і дискредитуючи самого главу держави, Юлія Тимошенко фактично step by step дискредитує і демонтує євро-атлантичну політику Віктора Ющенка. При цьому вона використовує досить толерантну риторику: підписує листи до Бухарестського саміту, говорить про необхідність зближення. Утім, сам факт її війни з Президентом і дискредитація помаранчевої влади фактично робить неможливим ефективну політику. Зараз вона їде до Брюсселя, позиціонуючи себе як єдиного прогресивного політика в Україні на тлі заблокованого парламенту і постійного протистояння між прем’єром і Президентом. Я думаю, що тут ми маємо справу з дуже серйозною грою, де пані Тимошенко грає досить неоднозначну роль. Елементами цієї великої гри є нинішня парламентська криза і підготовка до можливих майбутніх виборів.
В.Фесенко: Я б тут не проводив прямих паралелей. Але інколи такі поїздки спеціально організовуються, щоб Тимошенко не несла прямої відповідальності, тобто я також не виключаю, що в даній ситуації присутні якісь приховані мотиви. У всякому разі для БЮТ – це своєрідна форма захисту, форма оборони.
Що варто очікувати у найближчій перспективі? У що може трансформуватися нинішня ситуація? Чи можлива швидка розв’язка?
Д.Видрін: Якщо проводити історичні аналогії, то нинішня ситуація нагадує події Лютневої революції (1917 р. – авт.), яка закінчилась тимчасовим урядом, а потім достроковими виборами. Уряд ми можемо отримати вже влітку, а дострокові вибори, скоріш за все, восени.
К.Бондаренко: Російський бард Тімур Шаов співає в одній із пісень: «Боюсь, закончится все неинтеллигентно». У нашому випадку все триватиме далі або закінчиться також дуже неінтелігентно. У такому режимі парламент може існувати як завгодно довго, тому що з юридичної точки зору він працює; депутати приходять до сесійної зали, реєструються, дарма що їх робота є абсолютно безплідною.
А.Єрмолаєв: Як на мене, до кінця сесії не вдасться реалізувати жоден із радикальних варіантів. Умовно кажучи, не вдасться швидко сформувати альтернативну коаліцію, буквально там за кілька тижнів, але і не вдасться розпустити парламент, тобто примусити Президента прийняти таке рішення. Скоріш за все, відбудуться певні кризові події в коаліції, можливо, буде визнано факт її недієздатності, але парламент піде у відпустку все ж у нинішньому складі і за нинішньої конфігурації. А нова хвиля загострення буде у вересні.
Саме на початку осені буде здійснена спроба створити нову коаліцію і остаточно вирішуватиметься доля уряду Тимошенко. Хоча до цього часу, можливо, відбудуться певні події, пов’язані із зміною іміджу нинішнього уряду і новими його характеристиками. Тому що вже очевидно, саме з вини Юлії Тимошенко ми не маємо бюджету, саме з вини Юлії Тимошенко ми маємо дуже серйозну ситуацію з фінансовими спекуляціями на ринку, ми маємо фактично заблоковані 35 млрд. гривень на казначейських рахунках, що призвело до недофінансування цілого ряду бюджетних установ. В цьому безпосередня провина нинішнього уряду. І за все це потрібно буде звітувати. Так що нинішні спекуляції мають в тому числі і тактичне значення. Вони переводять стрілки від питання про звітність Кабміну до демонізації президентської команди чи опозиції.
В.Фесенко: У найближчі два місяці нічого серйозного не відбудеться. Якийсь результат, швидше за все, ми побачимо восени. Зараз психологічно всі налаштовані на те, щоб відпочити і перенести розв’язання всіх цих проблем на вересень місяць, не раніше. А далі – або все ж таки вдасться створити нову коаліцію і сформувати новий уряд, або дострокові парламентські вибори.
