Ще торік це іншомовне слово було екзотичним навіть для багатьох знавців мови району. Та й самі сільські спортсмени, які за кілька років захоплення цим видом спорту добряче збільшили масу біцепсів, стали дужими і стрункими, радше йменували його триборством.
Тепер на Перечинщині навіть юні школярі потаємки мріють досягти статури Шварценеггера чи Сталлоне саме через заняття отим таємничим і загалом нескладним пауерліфтингом. Коли у спортзалі ДЮСШ проходив районний чемпіонат з цього виду спорту, вони не тільки спостерігали за перебігом турніру, але й прагнули хоч чимось стати у пригоді дорослим спортсменам. Емоційно реагували на кожен виступ, уявляли, як колись і вони демонструватимуть глядачам техніку жиму штанги лежачи, станової тяги і присідання зі штангою. Ось на таких змаганнях, на тренуваннях у спортклубах починаєш розуміти, чому щороку росте у світі коло прихильників пауерліфтингу, чому він у перших рядах до визнання як олімпійського виду.
…Спочатку у кількох хлопців села Зарічова було бажання стати дужими просто для самозахисту, підтримання життєвого тонусу, здоров’я, але згодом воно переросло у справу кожного дня, виникло бажання перевірити свої сили у спортивній боротьбі з гідними суперниками. Дякуючи ентузіазмові спортсмена-любителя Ярослава Ситаря, створеному ним спортклубу «Сила», спорт сильних і витривалих все впевненіше заявляє про себе і на інших теренах Перечинщині. Свідчення тому – цьогорічні події: весною офіційно створено районну федерацію пауерліфтінгу, потім проведено першість Перечинщини під патронатом голови райради Анатолія Перцева – відомого у минулому спортсмена, активного популяризатора на Закарпатті фізкультури і спорту.
- Була в мене ідея започаткувати при ДЮСШ секцію кікбоксингу,- розповідає Анатолій Володимирович,- але, видно, її реалізацію розпочнемо пізніше. Наразі варто розвинути те, що вже має традиції і напрацювання. Саме тому вирішили провести чемпіонат з пауерліфтингу на вищому, ніж дотепер, рівні, з усіма атрибутами подібних змагань. Добрий ефект можуть мати показові змагання на відкритому повітрі.
Голова райради виступив і як спонсор турніру, придбавши для спортсменів головний приз – кубок, а також медалі, цінні призи (ще одним спонсором районного турніру став НАСК «Оранта»).
Свято вдалося, публіка була у захопленні від перебігу боротьби, щиро аплодувала сільським спортсменам. Радів і Ярослав Ситар, який у травні очолив новостворену районну федерацію – третю в області після Ужгорода та Мукачева. Чітким було суддівство (головний арбітр – Євген Криса, юний чемпіон України у вазі до 74 кг (з результатом 162,5 обійшов найближчого переслідувача з числа дорослих на 12,5 кг, а згодом виборов срібло на чемпіонаті світу в Австрії, де брали участь 315 атлетів з 27-ми країн), добре продуманий регламент змагань. Переможцями і призерами у відповідних вагових категорія стали: до 60 кг – Євич Сергій (наймолодший, 14-річний учасник турніру), до 67,5 – Ярослав Ходанич, другий – Ростислав Нергеш, третій – Михайло Заєць; до 75 кг – Роман Гондорчин, другий Євген Нергеш, третій – Іван Широкий; до 82,5 – Василь Макусі, другий Руслан Качур, третій – Валентин Марчевський. У важкій категорії 90+ переміг Руслан Качур (він став і абсолютним чемпіоном з результатом 150 кг), друге місце у Сергія Герзанича, третє – у Василя Пйоси. Командну першість святкували зарічовські пауерліфтингісти.
Приємно, що розширилася географія цього виду спорту в районі, адже у чемпіонаті цього разу взяли участь 22 спортсмени не тільки із Зарічова, але й Т.-Пасіки, Сімері, Туриці і Перечина.
А починали хлопці свій шлях до регулярних занять, змагань у трьох вправах (присіданнях зі штангою на плечах, жимі штанги лежачи на горизонтальній лаві і тязі штанги) практично з нуля, у невеликому приміщенні в 1989 році. Бо набридло поневіряння у вільний час по нецікавих дискотеках, пошук легких розваг. Перемогло велике бажання гартувати своє тіло, випробовувати власні фізичні можливості десь на турнірах. Всі розуміли: треба мати власний, обладнаний найнеобхіднішим спортзал. І через 2 роки команда Я.Ситара перейшла у підсобне орендоване приміщення дитячого садка.
- Мали всього одну штангу та гантелі,- згадує Я.Ситар,- але всі займалися систематично. Багато молодих хлопців так готували себе до армії. Вони не впадали у відчай, що спочатку результатів як таких не було через відсутність змагань. Згодом все почало налагоджуватися, а за декілька останніх років з’явилися вагомі досягнення, котрим може позаздрити не один шанувальник спорту.
Село тепер має чемпіонів різного віку та в суміжних, так би мовити, видах спорту, але найбільших досягнень у копилці пауерліфтингістів.
Чемпіоном області у січні 2010 року став Роман Гондорчин, а в лютому цього ж року він повторив своє досягнення, ставши дворазовим чемпіоном Закарпаття у ваговій категорії до 75 кг з сумою 537 кг. Є в нього і 3 обласне місце з гирьового спорту, неодноразові перемоги в районних першостях. Інший спортсмен, Віктор Хававка, багаторазовий абсолютний чемпіон з жиму лежачи з результатом, який не кожному під силу – 165 кг. У 2008 та 2009 роках ставав срібним призером області з жиму лежачи. Він також переможець районних змаганнях з гирьового спорту, срібний призер обласних змагань з армрестлінгу у 2008 році.
Займаються у зарічовському спортзалі і чемпіони та призери області з бойових єдиноборств. Є й свій «Кличко» – Василь Пйоса, чотириразовий чемпіон області з кікбоксингу, призер різних районних змагань. Іван Вронський був другим на чемпіонаті області з боксу. Він стабільно бере участь у різних турнірах. Талановитим спортсменом зарекомендував себе і Сергій Герзанич – призер обласного чемпіонату з жиму лежачи. Багато перспективної молоді (тепер 33 спортсмени) активно займається в спортклубі «Сила» (набір ведеться з 12 років, вони займаються спочатку на перекладині, брусах). Вони демонструють непогані результати на районних та обласних турнірах. Найперспективніший з них – 14-річний Сергій Євич, який вже встиг стати багаторазовим чемпіоном району та срібним призером області. Великі надії подають також Андрій Андрішко, Андрій Сербін, Іван Широкий, Ярослав Ходанич, Василь Головчак, Вадим Піган. До обласних змагань тепер готуються 5 чоловік, з яких двоє-троє мають шанси представляти Закарпаття на чемпіонаті України серед молоді до 23 років.
Зарічовські богатирі постійно ставлять перед собою великі цілі не заради слави, а задля росту майстерності. Їх приклад наслідують в інших населених пунктах. Хоч це і непросто – не всюди найдеться кваліфікований і вмілий організатор, приміщення для регулярних занять, інвентар. Інколи доводиться використовувати прибрані домашні підвали. Але штанга, гирі, гантелі стали вірними супутниками багатьох юнаків. А у спортклубі «Сила» з 1989 року вже зміцнили своє здоров’я, стали загартованими до 350 юнаків. Двоє з них служили у Національній гвардії при Президенті України. Тепер у війську служать вихованці «Сили» Ігор Щербанич та Вадим Піган.
Рідним приходять листи-подяки за воїнів, які демонструють відмінну фізичну підготовку. Дід одного з воїнів тішиться:
- Приємно, що онук дисциплінований, а на заняттях з фізпідготовки удвічі більше разів підтягується на перекладині…
Все більше молоді Перечинщини тепер твердо переконана, що заняття спортом – це та дорога, котра приносить людині сенс життя, робить впевненішим у власних фізичних і духовних силах. От такі починання варто всіляко підтримувати, заохочувати спонсорами, благодійниками. Для людини заможної, підприємливої неважко подарувати для спортзалу омріяну боксерську грушу, штангу чи ще якийсь необхідний інвентар, а користь від цього буде велика…
Тепер пауерліфтингісти готуються до Кубка Перечинщини – обласного турніру, що пройде у Перечині у жовтні.
