До обіду – наука, після – фізичне виховання

Ужгородську загальноосвітню школу № 12 у 90-ті роки ми­нулого століття батьки майбутніх першокласників уважали за один із найпрестижніших навчальних закладів міста. Ще б пак – адже у закладі повноцінно функціонував басейн, а клас інформатики був оснащений найсучаснішими на той час комп’ютерами. За кількістю набраних першокласників школа встановлювала рекорди – від А до Ж-класу. Нині, звісно, зокрема через демографічну ситуацію, дітей поменшало. Проте престижність навчання у школі останнім часом знову зростає – особливо в середовищі тих батьків, котрі хочуть, аби їхня дитина в позаурочний час займалася спортом, а не переймала виховання вулиці.

 «У нашій школі функціонує спортзал, котрий здатен забезпечувати якісні уроки фізкультури, – розповідає директорка Ужгородської ЗОШ № 12 І–ІІІ ст. Ілона Пчолар. – У по­заурочний час на його базі заняття проводить ДЮСШ, у якій наші учні займаються безкоштовно». У школі діють секції футболу, волейболу, баскетболу, шейпінгу. Також учні мають змогу займатися карате, навчатися бальних танців. Усі спортивні секції працюють після обіду.

Ілона Василівна очолює навчальний заклад уже третій рік. Каже, що життя в спортзалі до її приходу нібито й вирувало, але там займалися... всі, ок­рім учнів школи. Спортивні заняття довелося організовувати фактично з нуля. Проблема № 1, яка виникла, це стан залів для занять. Адже, як відомо, уряд виділяти кошти на ремонт й інвентар спортивних приміщень шкіл не поспішає. Навіть більша частина спортінвентаря залу придбана не коштами держави, а благодійними внесками батьків та орендарів.

Чи не єдине, що отримує школа, каже Ілона Пчолар, це 3000 гривень із міського бюджету на поточний ремонт. Тож у такій ситуації довелося застосувати так звані ринкові методи. Цим убили двох зайців – створили умови для пов­ноцінних спортивних занять і залучили гроші на ремонт залів. У 12-ій школі наразі секції працюють у 3-ох приміщеннях – спортивному, балетному та актовому залах. Повноцінно функ­ціонують завдяки орендаторам, котрі зробили ремонт, а також забезпечили безкоштовне заняття у спортсекціях учнів школи.

Тренер ужгородської ДЮСШ з футболу Василь Орос розповів, що в Ужгороді дітям фактично ніде тренуватися. Якщо старші хлопці в сьогоднішніх погодних умовах роблять це на вулиці, то менші – 2000-2001 року народження – мають обов’язково займатися у теплому залі. Пан Василь висловлює вдячність директору ЗОШ № 12 за наданий зал.

«Школа виступає у 13-ти видах  спортивної першості міста серед загальноосвітніх навчальних закладів, – розповідає учитель фізкультури Михайло Квак. – Найкраще проявила себе   збірна дівчат із волейболу. Традиційно ми посідаємо призові міста у «Веселих стартах». Узагалі ж, зазначає Михайло Ми­хайлович, інтерес до занять спортом у нинішньої молоді низький. І це не може не турбувати.

Та ніде правди діти – у школі є й проблеми зі спортивними заняттями. Одна з найголовніших – басейн, котрий не працює. Ілона Пчолар каже, що комплекс потребує лише поточного, а не капітального ремонту. А от якщо басейн і надалі не функціонуватиме, то косметичним ремонтом уже не обійтися. Не сприяють від­новленню занять плаванням і ще дві обставини. Перша – брак гарячої води (школа під’єднана до центра­лізованої системи теплопостачання). Через це ж діти після занять у спортзалі не можуть прийняти душ. Інша проблема басейну – нестача працівників. Для функ­ціонування водного комплексу, згідно з державними вимогами, потрібні щонайменше штатний інструктор із плавання, дезінфектор і прибиральниця. Водночас, одна з постанов Кабміну... забороняє органам місцевого самоврядування вводити для освітянських закладів такі додаткові штати. Один із орендарів свого часу хотів узяти басейн під свою опіку, але після фінансових підрахун­ків з’ясував, що вкладати гроші не рентабельно.

Та незважаючи на всякого роду проблеми, керівництво, педколектив і батьківський комітет школи, у якій нав­чається понад 500 учнів, намагаються подолати труднощі. Для того, аби забезпечити дітям як повноцінне навчання, так і цікаве дозвілля.

Ярослав ГУЛАН